Ізе (Хузестан)
Ізе
Координати 31°49′53″ пн. ш. 49°52′10″ сх. д. / 31.831388888889° пн. ш. 49.869444444444° сх. д.
|
Ізе[4] (перс. ايذه) — місто на південному заході Ірану, в остані Хузестан. Адміністративний центр шагрестану Ізе.
Місто знаходиться на північному сході Хузестана, у гірській місцевості західного Загросу, на висоті 824 м над рівнем моря[5]. Ізе розташоване на відстані близько 120 км на північний схід від Ахваза, адміністративного центру остану і на відстані 190 км на північний захід від Ісфагана. У весняно-літній період переважає помірний м'який тип клімату; однак, зими в Ізе одні з найхолодніших в усьому Хузестані. Ізе є значущим регіональним сільськогосподарським центром. Головний продукт — рис. Досить розвинена також гірнича справа.
На 2006 рік населення становило 103 695 осіб[6]; у національному складі переважають бахтіари.
1986 | 1991 | 1996 | 2006 | 2010 |
---|---|---|---|---|
46 042 | 64 072 | 81 288 | 103 695 | 114 509[7] |
Місто виникло як центр невеликого гірського царства Айяпір (Ayapir), територію якого, було правителі Еламу включили до складу своєї імперії[8][9]. Від еламської епохи дійшли до наших днів низка скельних барельєфів, переважно релігійного змісту. Є також барельєфи, що зображують сцени з життя царського двору. 2008 року, з ініціативи уряду Ірану, барельєфи були запропоновані для внесення до списку об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО[10]. Пізніше місто було відоме як Ізадж (Izaj), а також як Маламир (Mālamir). Свою сучасну назву Ізе отримало 1935 року.
- ↑ GeoNames — 2005.
- ↑ https://www.amar.org.ir/english
- ↑ جمعیت به تفکیک تقسیمات کشوری
- ↑ Иран. Справочная карта (масштаб 1:2 500 000). ГУГК, 1986.
- ↑ Физико-географические данные. Архів оригіналу за 21 лютого 2020. Процитовано 21 лютого 2020.
- ↑ World Gazetteer.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)[недоступне посилання] - ↑ припущення
- ↑ Энциклопедия Ираника. Архів оригіналу за 1 грудня 2010. Процитовано 21 лютого 2020. [Архівовано 2010-12-01 у Wayback Machine.]
- ↑ Ayapir. Архів оригіналу за 1 липня 2012. [Архівовано 2012-07-01 у Wayback Machine.]
- ↑ Природно-исторические ландшафты Изе. Архів оригіналу за 6 лютого 2020. Процитовано 21 лютого 2020.