Кирило (Патріарх Болгарський): відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][очікує на перевірку]
← Попереднє редагування
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
YFdyh-bot (обговорення | внесок)
71 326 редагувань
м r2.7.3) (робот додав: sh:Patrijarh bugarski Kiril
RC-1841 (обговорення | внесок)
3047 редагувань
→Біографія: Виправлення мовних помилок
Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію Розширене редагування з мобільного
 
(Не показані 12 проміжних версій 10 користувачів)
Рядок 2: Рядок 2:
| ім'я = Кирило І
| ім'я = Кирило І
| ім'я при народженні = Костянтин Марков Константинов
| ім'я при народженні = Костянтин Марков Константинов
| портрет =
| портрет = BASA-1318K-1-5972-12-Cyril of Bulgaria.jpg
| ширина портрету =
| ширина портрету = 240
| підпис =
| підпис =
| титул = [[Болгарські патріархи|Патріарх Болгарський і митрополит Софійський]]
| титул = [[Болгарські патріархи|Патріарх Болгарський і митрополит Софійський]]
Рядок 12: Рядок 12:
| попередник =
| попередник =
| наступник = [[Максим (Патріарх Болгарський)|Максим]]
| наступник = [[Максим (Патріарх Болгарський)|Максим]]
| дата народження = [[3 січня]] [[1901]]
| дата народження = 3.1.1901
| місце народження = [[Софія (місто)|Софія]], [[Болгарія]]
| місце народження = [[Софія (місто)|Софія]], [[Болгарія]]
| дата смерті = [[7 березня]] [[1971]]
| дата смерті = 7.3.1971
| місце смерті = [[Софія (місто)|Софія]], [[Болгарія]]
| місце смерті = [[Софія (місто)|Софія]], [[Болгарія]]
| похований =
| похований =
Рядок 25: Рядок 25:
| awards =
| awards =
}}
}}
{{othernames|Константинов}}
'''Патріарх Кирило''' (у миру '''Костянтин Марков Константинов''' (*[[3 січня]] [[1901]], [[Софія (місто)|Софія]], [[Болгарія]] — †[[7 березня]] [[1971]], [[Софія (місто)|Софія]], [[Болгарія]]) — болгарський православний релігійний діяч, Патріарх Болгарський і митрополит Софійський ([[1953]]—[[1971]]).
'''Патріарх Кирило''' (у миру '''Костянтин Марков Константинов''' (*[[3 січня]] [[1901]], [[Софія (місто)|Софія]], [[Болгарія]] — †[[7 березня]] [[1971]], [[Софія (місто)|Софія]], [[Болгарія]]) — болгарський православний релігійний діяч, [[Болгарський патріарх|Патріарх]] Болгарський і митрополит Софійський ([[1953]]—[[1971]]).


== Біографія ==
== Біографія ==
Народився в сім'ї албанського походження (його албанське ім'я — Коста Пачу).
Народився в сім'ї албанського походження (його албанське ім'я — Коста Пачу).


В [[1914]]—[[1918]] навчався в Софійській духовній семінарії, вивчав богослов'я в Софійському, Белградському і Загребському університетах, в [[1927]] отримав ступінь доктора богослов'я в [[Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича|Чернівецькому університеті]]. В [[1928]]—[[1930]] спеціалізувався в області філософії в [[Гумбольдтський університет Берліна|Берлінскому університеті]], також слухав лекції в [[Віденський університет|Віденському університеті]].
В [[1914]]—[[1918]] навчався в Софійській духовній семінарії, вивчав богослов'я в Софійському, Белградському і Загребському університетах, в [[1927]] отримав ступінь доктора богослов'я в [[Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича|Чернівецькому університеті]]. В [[1928]]—[[1930]] спеціалізувався в області філософії в [[Гумбольдтський університет Берліна|Берлінскому університеті]], також слухав лекції в [[Віденський університет|Віденському університеті]].


[[30 грудня]] [[1923]] був пострижений в чернецтво в Софії в храмі Святої Неділі. Був присвоєний в сан ієромонаха. Після закінчення навчання займав посади секретаря Рильського монастиря, вчителя і вихователя Софійської духовної семінарії, протосинкела Софійської митрополії, начальника культурно-просвітницького відділу Святого Синоду [[Болгарська православна церква|Болгарської Православної Церкви]]. З [[1936]] — єпископ Стобійський, потім став генеральним секретарем Святого Синоду. З [[1938]] — митрополит Пловдивський.
[[30 грудня]] [[1923]] був пострижений в чернецтво в Софії в храмі Святої Неділі. Був присвоєний в сан ієромонаха. Після закінчення навчання займав посади секретаря Рильського монастиря, вчителя і вихователя Софійської духовної семінарії, протосинкела Софійської митрополії, начальника культурно-просвітницького відділу Святого Синоду [[Болгарська православна церква|Болгарської Православної Церкви]]. З [[1936]] — єпископ Стобійський, потім став генеральним секретарем Святого Синоду. З [[1938]] — митрополит Пловдивський.


Під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]] виступив проти видачі євреїв — громадян [[Болгарія|Болгарії]] в нацистську [[Німеччина|Німеччину]]. Взяв депортованих євреїв під свій захист, заявив, що якщо їх відправлять із [[Пловдив]]а на поїзді, то він ляже перед ним. [[Яд Вашем|Інститут «Яд Вашем»]] в [[2002]] посмертно присвоїв йому (як і Екзарху Болгарії митрополиту Стефану) почесне звання «Праведник народів світу», а його наступникам були вручені спеціальна благодарствена грамота і почесна медаль.
Під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]] виступив проти видачі євреїв — громадян [[Болгарія|Болгарії]] в нацистську [[Німеччина|Німеччину]]. Взяв депортованих євреїв під свій захист, заявив, що якщо їх відправлять із [[Пловдив]]а на поїзді, то він ляже перед ним. [[Яд Вашем|Інститут «Яд Вашем»]] в [[2002]] посмертно присвоїв йому (як і Екзарху Болгарії митрополиту Стефану) почесне звання «Праведник народів світу», а його наступникам були вручені спеціальна благодарствена грамота і почесна медаль.


З [[1951]] був намісником-головою Святого Синоду. Після відновлення в Болгарській православній церкві патріаршества [[10 травня]] [[1953]] був вибраний на Церковно-народному соборі Патріархом Болгарським і митрополитом Софійським. До [[1969]] продовжував також бути керівником Пловдивської єпархії.
З [[1951]] був намісником-головою Святого Синоду. Після відновлення в Болгарській православній церкві патріаршества [[10 травня]] [[1953]] був вибраний на Церковно-народному соборі Патріархом Болгарським і митрополитом Софійським. До [[1969]] продовжував також бути керівником Пловдивської єпархії.


Лояльно відносився до прорадянському режиму, який прийшов до влади в Болгарії [[1944]] року. В свою чергу, болгарська держава створювала для церкви більше можливостей для діяльності, чим в [[СРСР]] (хоча існували і значні обмеження). Так, церкві належали багато храмів (в [[1975]], за офіційними даними, 2855) і монастірі, у неї були власне видавництво, яке випускало посібники і монографії), земельні ділянки, будинки відпочинку і здравниці. Вона видавала не тільки щомісячній журнал (як в СРСР), але і щотижневу газету. Крім того, головами приходських рад були священики (в СРСР після Архієрейського собору [[1961]] всією господарською діяльністю приходів займались світські особи — старости — призначені із згоди, а часто і по ініціативі державних органів).
Лояльно відносився до прорадянському режиму, який прийшов до влади в Болгарії [[1944]] року. В свою чергу, болгарська держава створювала для церкви більше можливостей для діяльності, чим в [[СРСР]] (хоча існували і значні обмеження). Так, церкві належали багато храмів (в [[1975]], за офіційними даними, 2855) і монастірі, у неї були власне видавництво, яке випускало посібники і монографії), земельні ділянки, будинки відпочинку і здравниці. Вона видавала не тільки щомісячній журнал (як в СРСР), але і щотижневу газету. Крім того, головами приходських рад були священики (в СРСР після Архієрейського собору [[1961]] всією господарською діяльністю приходів займались світські особи — старости — призначені із згоди, а часто і по ініціативі державних органів).


Неоднократно відвідував СРСР — в перший раз в [[1948]], іще будучи митрополитом, в якості члена делегації Болгарської православної церкви в зв'язку 500-річчя автокефалії [[Російська православна церква|Російської православної церкви]] і пройшовго в [[Москва|Москві]] Засідання голів і предстоятелей Помісних православних церков (проголосив на ньому промову «Рим і Болгарія»). В останній раз в [[1970]], коли вивчав документи, які зберігалися в історичних архівах Москви, в зв'язку з своєю науково-дослідницькою роботою. Підтримував тісні зв'язки з Російською православною церквою, яка, в свою чергу, настояла на визнання Константинопольським патріархатом в [[1961]] законності відновлення патріаршества в Болгарії. Весною [[1962]] Патріарх Кирил наніс офіційний візит Константинопольському Патріарху.
Часто відвідував СРСР — вперше в [[1948]], іще будучи митрополитом, як член делегації Болгарської православної церкви у зв'язку 500-річчям автокефалії [[Російська православна церква|Російської православної церкви]] в [[Москва|Москві]] Засідання голів і предстоятелей Помісних православних церков (проголосив на ньому промову «Рим і Болгарія»). В останнє в [[1970]], коли вивчав документи, які зберігалися в історичних архівах Москви, в зв'язку з своєю науково-дослідницькою роботою. Підтримував тісні зв'язки з Російською православною церквою, яка, в свою чергу, наполягла на визнанні Константинопольським патріархатом в [[1961]] законності відновлення патріаршества в Болгарії. Весною [[1962]] Патріарх Кирил наніс офіційний візит Константинопольському Патріарху.


Доктор богослов'я ''honoris causa'' Софійської, Московської і Ленінградської духовних академій. Академік Болгарської академії наук з історичних і педагогічних наук (липень 1970). Був заступником голови Болгарського національного комітету захисту мира і постійнмм членом Всесвітньої Ради Мира. Був нагороджений двома орденами «Народна Республіка Болгарія» I степеня, орденом Кирила і Мефодія I степені. Народний діяч культури ([[1969]]).
Доктор богослов'я ''honoris causa'' Софійської, Московської і Ленінградської духовних академій. Академік Болгарської академії наук з історичних і педагогічних наук (липень 1970). Був заступником голови Болгарського національного комітету захисту миру і постійнмм членом Всесвітньої Ради Миру. Був нагороджений двома орденами «Народна Республіка Болгарія» I степеня, орденом Кирила і Мефодія I степені. Народний діяч культури ([[1969]]).


Похован в головному храмі Бачковського монастиря.
Похован в головному храмі Бачковського монастиря.


== Примітки ==
{{reflist}}
== Джерела ==
== Джерела ==
* [http://www.pravoslavieto.com/life/bg_ierei/1901_patr_Kiril/index.htm Патріарх Кирил на сайті Болгарської Православної Церкви]
* [http://www.pravoslavieto.com/life/bg_ierei/1901_patr_Kiril/index.htm Патріарх Кирил на сайті Болгарської Православної Церкви] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20100104132543/http://pravoslavieto.com/life/bg_ierei/1901_patr_Kiril/index.htm |date=4 Січня 2010 }}
{{Бібліоінформація}}

{{succession|office= [[Болгарські патріархи|Патріарх Болгарський і митрополит Софійський]] <br />[[1953]] — [[1971]]|preceded= немає| succeeded= [[Максим (Патріарх Болгарський)|Максим]]}}
{{succession|office= [[Болгарські патріархи|Патріарх Болгарський і митрополит Софійський]] <br />[[1953]] — [[1971]]|preceded= немає| succeeded= [[Максим (Патріарх Болгарський)|Максим]]}}

[[Категорія:Персоналії за алфавітом]]
[[Категорія:Болгарські патріархи]]
[[Категорія:Болгарські патріархи]]
[[Категорія:Народились 3 січня]]
[[Категорія:Праведники народів світу з Болгарії]]
[[Категорія:Народились 1901]]
[[Категорія:Померли 7 березня]]
[[Категорія:Померли 1971]]

[[bg:Кирил Български]]
[[el:Πατριάρχης Σόφιας Κύριλλος]]
[[en:Cyril of Bulgaria]]
[[he:המטרופוליט קיריל]]
[[la:Cyrillus (patriarcha Bulgariae)]]
[[no:Patriark Kiril av Bulgaria]]
[[pl:Cyryl (patriarcha Bułgarii)]]
[[ru:Кирилл (Патриарх Болгарский)]]
[[sh:Patrijarh bugarski Kiril]]
[[sr:Патријарх бугарски Кирил]]

Поточна версія на 01:38, 3 липня 2024

Кирило І
1-й Патріарх Болгарський і митрополит Софійський
10 травня 1953 — 7 березня 1971
Церква: Болгарська православна церква
Наступник: Максим
 
Альма-матер: Софійська духовна семінарія (1918) і ЧНУ імені Юрія Федьковича
Ім'я при народженні: Костянтин Марков Константинов
Народження: 3 січня 1901(1901-01-03)
Софія, Болгарія
Смерть: 7 березня 1971(1971-03-07) (70 років)
Софія, Болгарія
Похований: Бачковський монастир
Чернецтво: 30 грудня 1923
Єп. хіротонія: 1936

Нагороди:

CMNS: Кирило у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Константинов.

Патріарх Кирило (у миру Костянтин Марков Константинов (*3 січня 1901, Софія, Болгарія — †7 березня 1971, Софія, Болгарія) — болгарський православний релігійний діяч, Патріарх Болгарський і митрополит Софійський (1953—1971).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї албанського походження (його албанське ім'я — Коста Пачу).

В 1914—1918 навчався в Софійській духовній семінарії, вивчав богослов'я в Софійському, Белградському і Загребському університетах, в 1927 отримав ступінь доктора богослов'я в Чернівецькому університеті. В 1928—1930 спеціалізувався в області філософії в Берлінскому університеті, також слухав лекції в Віденському університеті.

30 грудня 1923 був пострижений в чернецтво в Софії в храмі Святої Неділі. Був присвоєний в сан ієромонаха. Після закінчення навчання займав посади секретаря Рильського монастиря, вчителя і вихователя Софійської духовної семінарії, протосинкела Софійської митрополії, начальника культурно-просвітницького відділу Святого Синоду Болгарської Православної Церкви. З 1936 — єпископ Стобійський, потім став генеральним секретарем Святого Синоду. З 1938 — митрополит Пловдивський.

Під час Другої світової війни виступив проти видачі євреїв — громадян Болгарії в нацистську Німеччину. Взяв депортованих євреїв під свій захист, заявив, що якщо їх відправлять із Пловдива на поїзді, то він ляже перед ним. Інститут «Яд Вашем» в 2002 посмертно присвоїв йому (як і Екзарху Болгарії митрополиту Стефану) почесне звання «Праведник народів світу», а його наступникам були вручені спеціальна благодарствена грамота і почесна медаль.

З 1951 був намісником-головою Святого Синоду. Після відновлення в Болгарській православній церкві патріаршества 10 травня 1953 був вибраний на Церковно-народному соборі Патріархом Болгарським і митрополитом Софійським. До 1969 продовжував також бути керівником Пловдивської єпархії.

Лояльно відносився до прорадянському режиму, який прийшов до влади в Болгарії 1944 року. В свою чергу, болгарська держава створювала для церкви більше можливостей для діяльності, чим в СРСР (хоча існували і значні обмеження). Так, церкві належали багато храмів (в 1975, за офіційними даними, 2855) і монастірі, у неї були власне видавництво, яке випускало посібники і монографії), земельні ділянки, будинки відпочинку і здравниці. Вона видавала не тільки щомісячній журнал (як в СРСР), але і щотижневу газету. Крім того, головами приходських рад були священики (в СРСР після Архієрейського собору 1961 всією господарською діяльністю приходів займались світські особи — старости — призначені із згоди, а часто і по ініціативі державних органів).

Часто відвідував СРСР — вперше в 1948, іще будучи митрополитом, як член делегації Болгарської православної церкви у зв'язку 500-річчям автокефалії Російської православної церкви в Москві Засідання голів і предстоятелей Помісних православних церков (проголосив на ньому промову «Рим і Болгарія»). В останнє в 1970, коли вивчав документи, які зберігалися в історичних архівах Москви, в зв'язку з своєю науково-дослідницькою роботою. Підтримував тісні зв'язки з Російською православною церквою, яка, в свою чергу, наполягла на визнанні Константинопольським патріархатом в 1961 законності відновлення патріаршества в Болгарії. Весною 1962 Патріарх Кирил наніс офіційний візит Константинопольському Патріарху.

Доктор богослов'я honoris causa Софійської, Московської і Ленінградської духовних академій. Академік Болгарської академії наук з історичних і педагогічних наук (липень 1970). Був заступником голови Болгарського національного комітету захисту миру і постійнмм членом Всесвітньої Ради Миру. Був нагороджений двома орденами «Народна Республіка Болгарія» I степеня, орденом Кирила і Мефодія I степені. Народний діяч культури (1969).

Похован в головному храмі Бачковського монастиря.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б The Righteous Among the Nations Database

Джерела

[ред. | ред. код]
Попередник: Патріарх Болгарський і митрополит Софійський
1953 — 1971 		Наступник:
немає Максим
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кирило_(Патріарх_Болгарський)&oldid=42957479