Перегляд вихідного коду сторінки Дрогобич

{{Otheruses}}
{{НП України
| назва              = Дрогобич
| прапор             = Flag of Drohobych.svg
| опис прапора       = Прапор Дрогобича
| герб               = Герб Дрогобича.svg
| опис герба         = Герб Дрогобича
| регіон             = {{ПрТ|Львівська область}}
| район              = [[Дрогобицький район]]
| код КОАТУУ         = 4610600000
| зображення         = {{Photomontage|position=center
 | photo1a                       = Дрогобич - Ратуша-1.jpg
 | photo1b                       = Церква святого Юра (Дрогобич) 2.jpg
 | photo2a                       = Casco histórico de Drogobych.jpg
 | photo3a                       = Дрогобич Франка, 32.jpg
 | photo3b                       = Вілла Б'янки Дрогобич.jpg
   | size                       = 300
   | spacing                    = 2
   | color                      = #FFFFFF
   | border                     = 0
   }}
| зображення_розмір  =
| зображення_підпис  =
| засновано          = [[1091]]
| перша згадка       = [[1238]]
| магдебурзьке право = [[1422]] рік
| населення          = 73 682 <small>(01.01.2022)</small><ref>{{UKR-EnumPopEstimate2021}}</ref>
| агломерація        = [[Дрогобицька агломерація]]
| площа              = 31,93
| поштові індекси    = 82100—119
| код                = 3244
| висота             = 297
| водойма            = [[Тисмениця (притока Бистриці Тисменицької)|Тисмениця]], [[Серет (притока Тисмениці)|Побук (тепер Серет)]]
| станція            = [[Дрогобич (станція)|Дрогобич]]
| відстань           =
| залізниця с         = 748
| ref-залізниця      =
| автошлях с          = 622
| ref-автошлях       =
| фізична            =
| ref-фізична        =
| етнікон            = дрогобича́нин, дрогобича́нка, дрогобича́ни; раніше пашаки (центр міста), цибульники (околиці)<ref name="ji.lviv.ua">{{Cite web |url=http://www.ji.lviv.ua/n58texts/chciuk1.htm#_edn2 |title=«Сьліпі на матчі не ходіт», &#91;&#91;Анджей Хцюк&#93;&#93;  |accessdate=1 лютого 2012 |archive-date=4 жовтня 2013 |archive-url=https://web.archive.org/web/20131004232853/http://www.ji.lviv.ua/n58texts/chciuk1.htm#_edn2 }}</ref>
| міста-побратими    = [[Баффало]], [[Легниця]], [[Олецько]], [[Остшешув]], [[Демблін]]
| номери автомобілів = [[File:Non-EU-section-with-UA.svg|13px]] 14, BС, НС
| день міста         = [[8 вересня]]
| адреса             = 82100, [[Львівська область|Львівська обл.]], м. Дрогобич, пл. Ринок, 1
| вебсторінка        = [http://www.drohobych-rada.gov.ua/ Інформаційна сторінка Дрогобицької міської ради]
| мер                = [[Кучма Тарас Ярославович]]
|громада=[[Дрогобицька міська громада]]}}
'''Дрого́бич'''&nbsp;— [[Міста України (за населенням)|місто]] на [[Західна Україна|заході]] [[Україна|України]], в [[Дрогобицький район|Дрогобицькому районі]] [[Львівська область|Львівської області]]. [[Адміністративний центр]] [[Дрогобицький район|Дрогобицького району]] і [[Дрогобицька міська громада|Дрогобицької міської громади]]. У [[1939]]–[[1941]] і [[1944]]–[[1959]] роках&nbsp;— центр [[Дрогобицька область|Дрогобицької області]].

Місто засноване наприкінці [[XI століття]]. Було центром староства [[Перемишльська земля|Перемишльської землі]]. З [[XV століття]] місто розвивалося, як, передовсім, [[Ярмарок|ярмарковий]] і [[Соляна промисловість|солеварний центр]]. Після [[Перший поділ Речі Посполитої|Першого поділу Польщі]] Дрогобич відійшов до [[Габсбурзька монархія|Імперії Габсбургів]]. У середині [[ХІХ століття]] перетворився на найбільший у [[Європа|Європі]] нафтовий центр, що сприяло швидкому розвитку міста. З початку листопада 1918&nbsp;— повітовий центр у складі [[ЗУНР]], після [[Акт Злуки|Акту Злуки]] [[22 січня]] [[1919]]&nbsp;— у складі [[ЗОУНР]]. Після анексії Польщею -— центр [[Дрогобицький повіт|повіту]] [[Львівське воєводство|Львівського воєводства]] у [[Друга Річ Посполита|міжвоєнній Польщі]]<ref>{{Cite web |url=http://isap.sejm.gov.pl/DetailsServlet?id=WDU19340640542 |title=Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 14 lipca 1934 r. o podziale powiatu drohobyckiego w województwie lwowskiem na gminy wiejskie |accessdate=13 березня 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20131004223557/http://isap.sejm.gov.pl/DetailsServlet?id=WDU19340640542 |archivedate=4 жовтня 2013 |deadurl=yes }}</ref>. За [[Пакт Молотова — Ріббентропа|Пактом Молотова&nbsp;— Ріббентропа]] 1939 року [[Радянська анексія західноукраїнських земель|анексований Радянським Союзом]].

Сьогодні місто відоме як мала батьківщина [[Юрій Дрогобич|Юрія Дрогобича]], [[Іван Франко|Івана Франка]] та [[Бруно Шульц]]а. В місті діяли численні нафтопереробні підприємства. Зараз у місті працює [[Дрогобицький солевиварювальний завод]], найстаріше діюче підприємство [[України]]<ref>*[https://lcci.com.ua/najstarisha-kompaniya-ukrajiny-na-lvivshhyni/ Найстаріша компанія України – на Львівщині].</ref>.

== Етимологія ==

=== Офіційна назва міста ===
Щодо походження назви не існує єдиної думки.

За найпоширенішою версією, яку на підставі розповідей місцевих мешканців записав [[Вагилевич Іван Миколайович|Іван Вигалевич]], біля соляного джерела в передгір'ї [[Карпати|Карпат]] існувало поселення Бич, мешканці якого [[Торгівля|торгували]] [[Хлорид натрію|сіллю]]. Після нападу [[кочовики|кочових]] племен [[половці]]в наприкінці [[11 століття]] місто було спалене. Через деякий час жителі, які встигли сховатися від ворогів, повернулися і відбудували [[місто]], але вже в трохи іншому місці. Нове місто назвали Другий Бич, а з часом назва й перетворилася в Дрогобич.<ref>{{Cite web|url=http://www.drohobyczer-zeitung.com/2014/04/tatarska-gora.html#more|title=Назва міста|last=|first=|date=|website=|publisher=|language=|accessdate=|archive-date=23 вересня 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20150923220631/http://www.drohobyczer-zeitung.com/2014/04/tatarska-gora.html#more}}</ref><ref>Mściwujewski, M. (1935). From the history of Drogobycz. Drohobych: Księgarnia Ludowa</ref>

Існує також версія, що назва міста походить від слів «другий бік» (які пізніше злилися), бо сучасне місто почалося на другому боці річечки-потічка [[Серет (притока Тисмениці)|Побук (тепер Серет)]], навпроти солеварні.

Ще за іншою версією, назва походить від слова «драговина», що означає [[болото|болотисте]] місце, адже первісна [[територія]] міста була дуже заболоченою.

Також існує думка, що назва утворилася від особової назви Дорогобит, пізніше сполонізованої.

Правдоподібною є також версія невірної транслітерації типової для Київської Руси назви укріплених форпостів - Дроговиж на латиницю Drohobycz.

Різними мовами назва транслітерується таким чином:
: [[Польська мова|польською]]&nbsp;— Drohobycz;
: [[їдиш]]ем&nbsp;— דראָביטש;
: [[Німецька мова|німецькою]]&nbsp;— Drohobytsch.

=== Альтернативні назви Дрогобича ===
Літературний світ подарував місту кілька самобутніх імен: завдяки творам письменника [[Бруно Шульц]]а Дрогобич часто подається (зокрема у [[Засоби масової інформації|ЗМІ]]), як «Цинамонове місто», «Столиця Всесвіту», або «Республіка мрій». Львівський письменник Станіслав Муеллер ({{iw|Stanisław Antoni Mueller|Stanisław Antoni Mueller|pl|Stanisław Antoni Mueller}}) у своїй повісті «Генрик Фліс» (1908) називає Дрогобич «Рокомишем». У збірці «Український постапокаліпсис» (2018) Дрогобич має назву «Місто рисових туманів»<ref>{{Cite book|title=Стецюк О. Місто рисових туманів / Збірка конкурсних робіт «Український постапокаліпсис»|last=|first=|year=2018|publisher=ДНТЦ ЯРБ|location=Київ|pages=159–166.|language=|isbn=}}</ref> (згідно однойменного оповідання авторства [[Стецюк Олег Миколайович|Олега Стецюка]]). Також Дрогобич неофіційно фігурує у своїй скороченій формі як «Дро». Поширеним є використання ще таких назв як «Місто [[Каменярі (вірш)|Каменяра]]» або «Місто [[Юрій Дрогобич|Котермака]]».

== Символіка ==
[[Файл:Логотип Дрогобича.jpg|ліворуч|міні|204x204пкс|[[Логотип Дрогобича]]|альт=]]
Офіційно затвердженими символами Дрогобича є [[Герб Дрогобича|герб]], [[Прапор Дрогобича|прапор]] та [[Логотип Дрогобича|логотип]].

Сучасний герб Дрогобича подібний до всіх попередніх, проте в кінцевому варіанті він був дещо змінений: на синьому полі [[Геральдичний щит|щита]] дев'ять срібних соляних топок у три ряди: в горішньому&nbsp;— чотири, у середньому три, у нижньому&nbsp;— дві. Щит обрамований декоративним [[картуш]]ем і увінчаний срібною міською [[Корона в геральдиці|короною]] з трьома бланками<ref>{{Cite web|url=http://www.heraldry.com.ua/index.php3?lang=U&context=info&id=594#verh|title=Українська геральдика|website=www.heraldry.com.ua|accessdate=2018-08-22|archive-date=18 вересня 2018|archive-url=https://web.archive.org/web/20180918230747/http://www.heraldry.com.ua/index.php3?lang=U&context=info&id=594#verh}}</ref>.

Прапор Дрогобича зображує прямокутне синє полотнище зі співвідношенням ширини до довжини 2:3, посередині якого розміщені дев'ять срібних топок солі в три ряди. Із трьох сторін (окрім древкової) йде лиштва (з шириною 1:10 прапора), складена з жовтих і блакитних рівносторонніх трикутників. Дев'ять соляних топок використовувалися на міському гербі ще з XVI століття. Вони вказують на солеварні промисли, які сприяли розвитку та зростанню Дрогобича.

Сучасний логотип зображує по центру топку солі, яку обрамлює [[астролябія]], а довершує логотип&nbsp;— [[посмішка]]. Критерії, якими керувалася комісія під час відбору логотипу&nbsp;— це рівень відповідності логотипу до духу міста та його унікальності, а також наскільки логотип буде цікавим для туристів. Серед 14 поданих заявок претендентів спершу було відібрано трійку найкращих, а відтак конкурсна комісія шляхом голосування відібрала теперішній логотип. Комісія одноголосно обрала туристичний логотип міста, віддавши свої голоси за роботу дизайнера Олега Білого, у роботі якого можна найкраще розгледіти символіку, яка презентує місто<ref>{{Cite news|url=http://drohobych-rada.gov.ua/hhhu-drogobycha-z-yavyvsya-turystychnyj-logotyp-foto/|title=У Дрогобича з'явився туристичний логотип. ФОТО|date=2018-05-25|language=uk|work=Дрогобицька міська рада|accessdate=2018-08-22|archive-date=29 жовтня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20201029023412/http://drohobych-rada.gov.ua/hhhu-drogobycha-z-yavyvsya-turystychnyj-logotyp-foto/}}</ref>.

Де-факто [[девіз]]ом Дрогобича сьогодні є гасло ''«Дрогобич&nbsp;— у ньому вся сіль»'', адже вона зображена на логотипі міста.
 
== Географія і клімат ==
Дрогобич розміщений в південно-західній частині [[Львівська область|Львівської області]] на річці [[Тисмениця (притока Бистриці Тисменицької)|Тисмениці]], на межі [[Наддністрянська рівнина|Наддністрянської рівнини]] та [[Карпатське передгір'я|Карпатського передгір'я]]. Він є центральним містом [[Дрогобицька агломерація|Прикарпатської агломерації]], яка, крім Дрогобича, має у своєму складі [[Борислав]], [[Стебник]], [[Східниця|Східницю]], [[Трускавець]] та прилеглі [[Село|села]].

Територія міста становить 31,93 км². Часто плутають з площею Дрогобицької міської ради (існувала до липня 2020 року), до якої входила територія міста [[Стебник]], і яка становила 44 км² (хоча це теж не точно, бо площа Стебника, за деякими даними,&nbsp;— 8,96 км², а за іншими&nbsp;— 12 км²): 31,93 + 12 = 44.

Дрогобич перебуває в [[Східноєвропейський час|східноєвропейському часовому поясі]] між 23 та 24 [[меридіан]]ами.

[[Клімат]]&nbsp;— [[Континентальний клімат|помірно континентальний]] з м'якою [[зима|зимою]] і теплим [[літо]]м. Середня [[температура]] становить − 4&nbsp;[[°C]] в [[січень|січні]] й +18&nbsp;°C в [[червень|червні]]. Найгарячіші місяці&nbsp;— [[липень]] і [[серпень]] з середньомісячною температурою близько +22&nbsp;°C; найхолодніший&nbsp;— січень. Річні суми [[Опади|опадів]] коливаються в межах 600—800&nbsp;мм. Більшість опадів припадає на теплий період. Місто належить до вологої помірно-теплої агрокліматичної зони; суттєвий вплив на клімат має розміщення Дрогобича в передгір'ї [[Карпати|Карпат]]. Для міста характерна висока [[вологість повітря]] (взимку&nbsp;— 70-80&nbsp;%, влітку&nbsp;— 85&nbsp;%) і понижений [[атмосферний тиск]] (725—745&nbsp;мм ртутного стовпчика).

{{Клімат міста
|Місто_род=Дрогобича
|Джерело=[http://www.meteoprog.ua/ua/climate/Drogobych/ Кліматичні дані Дрогобича на сайті''«www.meteoprog.ua»'']

| Січ_сер=-4.6             | Січ_сер_опади=42
| Лют_сер=-3.1             | Лют_сер_опади=43
| Бер_сер=1.1             | Бер_сер_опади=43
| Кві_сер=7.7             | Кві_сер_опади=51
| Тра_сер=13.2             | Тра_сер_опади=77
| Чер_сер=16.1             | Чер_сер_опади=98
| Лип_сер=17.3             | Лип_сер_опади=102
| Сер_сер=16.8             | Сер_сер_опади=76
| Вер_сер=13.0             | Вер_сер_опади=58
| Жов_сер=8.0             | Жов_сер_опади=47
| Лис_сер=2.5             | Лис_сер_опади=46
| Гру_сер=-2.1             | Гру_сер_опади=57
| Рік_сер=7.2             | Рік_сер_опади=740

| Січ_сер_мін=-6         | Січ_сер_макс=-2
| Лют_сер_мін=-5         | Лют_сер_макс=0
| Бер_сер_мін=-1         | Бер_сер_макс=5
| Кві_сер_мін=3         | Кві_сер_макс=11
| Тра_сер_мін=8         | Тра_сер_макс=17
| Чер_сер_мін=11         | Чер_сер_макс=20
| Лип_сер_мін=12         | Лип_сер_макс=21
| Сер_сер_мін=12         | Сер_сер_макс=21
| Вер_сер_мін=8         | Вер_сер_макс=17
| Жов_сер_мін=4         | Жов_сер_макс=11
| Лис_сер_мін=0         | Лис_сер_макс=4
| Гру_сер_мін=-4         | Гру_сер_макс=0
| Рік_сер_мін=3         | Рік_сер_макс=11
|}}

== Населення ==
Кількість постійного населення міста, станом на 1 січня 2022 року, складала 73 682 осіб<ref name="ukrstat">{{Cite web |url=http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2020/zb/05/zb_chuselnist%202019.pdf |title=«Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2020 |accessdate=29 листопада 2020 |archive-date=9 жовтня 2020 |archive-url=https://web.archive.org/web/20201009111450/http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2020/zb/05/zb_chuselnist%202019.pdf }}</ref><ref>{{Cite web |url=http://database.ukrcensus.gov.ua/PXWEB2007/ukr/publ_new1/2013/sb_nnas_2012.pdf |title=«Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2013 |accessdate=29 листопада 2020 |archive-date=12 жовтня 2013 |archive-url=https://web.archive.org/web/20131012013028/http://database.ukrcensus.gov.ua/PXWEB2007/ukr/publ_new1/2013/sb_nnas_2012.pdf }}</ref><ref>{{Cite web |url=http://database.ukrcensus.gov.ua/PXWEB2007/ukr/publ_new1/2016/zb_nas_15.pdf |title=«Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2016 |accessdate=29 листопада 2020 |archive-date=28 березня 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20180328170814/http://database.ukrcensus.gov.ua/PXWEB2007/ukr/publ_new1/2016/zb_nas_15.pdf }}</ref>.
{{Bar chart years
|Ширина зображення   = 1100
|Висота зображення   = 300
|Максимум шкали      = 80000
|Крок більшої шкали  = 10000
|Крок меншої шкали   = 5000
|Колір більшої шкали = gray(0.8)
|Колір меншої шкали  = gray(0.6)
|Колір стовпця       = rgb(0.6,0.8,0.9) 
|Ширина стовпця      = 20
|Зсув мітки          = (-10,5)              
|Рік1  = 1847 |Значення1  = 14700  
|Рік2  = 1869 |Значення2  = 18880
|Рік3  = 1880 |Значення3  = 20500 
|Рік4  = 1900 |Значення4  = 22400
|Рік5  = 1910 |Значення5  = 24900
|Рік6  = 1914 |Значення6  = 29000
|Рік7  = 1921 |Значення7  = 34756
|Рік8  = 1931 |Значення8  = 37300 
|Рік9  = 1933 |Значення9  = 32622
|Рік10 = 1939 |Значення10 = 40600 
|Рік11 = 1943 |Значення11 = 21245 
|Рік12 = 1959 |Значення12 = 42000 
|Рік13 = 1970 |Значення13 = 56000
|Рік14 = 1974 |Значення14 = 63000
|Рік15 = 1979 |Значення15 = 65998 
|Рік16 = 1989 |Значення16 = 77571 
|Рік17 = 1991 |Значення17 = 79200
|Рік18 = 2001 |Значення18 = 79119 
|Рік19 = 2005 |Значення19 = 78595
|Рік20 = 2010 |Значення20 = 78368
|Рік21 = 2011 |Значення21 = 77624    
|Рік22 = 2012 |Значення22 = 77142
|Рік23 = 2013 |Значення23 = 77080
|Рік24 = 2014 |Значення24 = 76866 
|Рік25 = 2015 |Значення25 = 76795 
|Рік26 = 2016 |Значення26 = 76686 
|Рік27 = 2018 |Значення27 = 76375 
|Рік28 = 2019 |Значення28 = 76044
|Рік29 = 2020 |Значення29 = 75396
|Рік30 =  |Значення30 = 
}}
=== Національний склад ===
* [[1869]] р.&nbsp;— 18 880 мешк. (28,7&nbsp;%&nbsp;— українці, 23,2&nbsp;%&nbsp;— поляки, 47,7&nbsp;%&nbsp;— євреї)
* [[1921]] р.&nbsp;— 34 756 мешк. (24,4&nbsp;%&nbsp;— греко-католики, 31&nbsp;%&nbsp;— римо-католики, 44,3&nbsp;%&nbsp;— юдаїзм)
* [[1931]] р.&nbsp;— 37 300 мешк. (25&nbsp;%&nbsp;— греко-католики, 33&nbsp;%&nbsp;— римо-католики, 40&nbsp;%&nbsp;— [[юдаїзм]], 425 православних)
* [[1933]] р.&nbsp;— 32 622 мешк.<ref>[http://history.org.ua/LiberUA/SkorMiejsRzeczypPols_1933/SkorMiejsRzeczypPols_1933.pdf Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej z oznaczeniem terytorjalnie im właściwych władz i urzędów oraz urządzeń komunikacyjnych] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180715181340/http://history.org.ua/LiberUA/SkorMiejsRzeczypPols_1933/SkorMiejsRzeczypPols_1933.pdf |date=15 липня 2018 }} / opracował Tadeusz Bystrzycki.&nbsp;— Przemyśl&nbsp;— Warszawa;&nbsp;: Wydawnictwo Książnicy Naukowej, [1933].&nbsp;— [Zeszyt I—XXVI].&nbsp;— S. 2058.</ref>
* [[1939]] р.&nbsp;— 40 600 мешк. (26,3&nbsp;%&nbsp;— українці, 33,2&nbsp;%&nbsp;— поляки, 39,9&nbsp;%&nbsp;— євреї)
* [[1943]] р.&nbsp;— 21 245 мешк.<ref>[http://wiki-de.genealogy.net/w/index.php?title=Datei:Generalgouv_gemeindevz_1943.djvu&page=1 ''Amtliches Gemeinde- und Dorfverzeichnis fuer das GG''.&nbsp;— s. 6.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210410133031/http://wiki-de.genealogy.net/w/index.php?title=Datei:Generalgouv_gemeindevz_1943.djvu&page=1 |date=10 квітня 2021 }} {{ref-de}}</ref>.
* [[1959]] р.&nbsp;— 48 145 мешк. (70,1&nbsp;%&nbsp;— українці, 22,6&nbsp;%&nbsp;— росіяни, 2,9&nbsp;%&nbsp;— поляки, 2,4&nbsp;%&nbsp;— євреї)<ref>{{Cite web |url=http://www.encyclopediaofukraine.com//pages%5CD%5CR%5CDrohobych.htm |title=Drohobych in Encyclopedia of Ukraine |accessdate=30 травня 2008 |archive-date=3 березня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160303195507/http://www.encyclopediaofukraine.com//pages%5CD%5CR%5CDrohobych.htm }}</ref><ref>Нариси з [[Історія Дрогобича|історії Дрогобича]] (від найдавніших часів до початку XXI&nbsp;ст.) Дрогобич, [[Засоби масової інформації та видавництва Дрогобича|Видавництво «Коло»]], 2009 рік;— ISBN 978-966-7996-46-8.</ref>

Розподіл населення за національністю за даними [[Перепис населення України (2001)|перепису 2001 року]]{{UKR-ethnic-cities}}:
{| class="wikitable sortable"
!Національність
!Відсоток
|-
|[[Українці в Україні|українці]]
|93.98%
|-
|[[Росіяни в Україні|росіяни]]
|3.91%
|-
|[[Поляки в Україні|поляки]]
|0.46%
|-
|[[Білоруси в Україні|білоруси]]
|0.26%
|-
|[[Цигани в Україні|цигани]]
|0.22%
|-
|інші/не вказали
|1.17%
|}

=== Мовний склад ===
Розподіл населення за рідною мовою за даними [[Перепис населення України (2001)|перепису 2001 року]]{{UKR-socialdata-mova-2001}}:
{| class="wikitable sortable"
!Мова
!Кількість
!Відсоток
|-
|[[Українська мова|українська]]
|72530
|94.13%
|-
|[[Російська мова|російська]]
|3299
|4.28%
|-
|[[Циганська мова|циганська]]
|167
|0.22%
|-
|[[Польська мова|польська]]
|159
|0.21%
|-
|[[Білоруська мова|білоруська]]
|84
|0.11%
|-
|[[Угорська мова|угорська]]
|28
|0.04%
|-
|[[Румунська мова|румунська]]
|20
|0.03%
|-
|[[Їдиш|єврейська]]
|12
|0.01%
|-
|інші/не вказали
|750
|0.97%
|- class="sortbottom"
!Усього
|77049
|100%
|}

== Історія ==
{{main|Історія Дрогобича}}

=== У часи [[Київська Русь|Київської Русі]] ===

Згідно з археологічними даними, місто виникло в період Київської Русі<ref>Ратич О. Древньоруські археологічні пам'ятники на території Західних областей УРСР, К., 1957, -С.17</ref>, приблизно в [[11 століття|XI столітті]] в місцині, яка багата соляними [[Джерело|джерелами]] [[Ропа|ропи]], з якої здавна видобували [[Кухонна сіль|кухонну сіль]]. З самого моменту заснування міста головним його багатством була [[соляна промисловість]]. Про існування міста біля джерел ропи свідчить факт, зафіксований в [[1106]] році в [[Києво-Печерський патерик|Києво-Печерському патерику]]. Тоді, внаслідок уособиці між [[Давид Ігорович|Давидом Ігоревичем]] та [[Святополк II Ізяславич|Святополком Ізяславичем]], припинилося постачання солі з [[Галич]]а та [[Перемишль|Перемишля]], й не стало її по всій [[Руська земля|Руській землі]] («не бисть солі по всій Руській землі»). [[Технологія]] добування солі була досить проста. В спеціальні [[жбан]]и (черіні) заливали збагачену сіллю ропу й нагрівали ті жбани на багатті. До наших днів збереглися назви вулиць, пов'язані з цим процесом: Зварицька, Жупна ([[Жупа (соляна копальня)|'''жупою''']] називали солеварню), Солоний Ставок. При [[Випаровування|випаровуванні]] води залишалася сама сіль, яка обпалювалася на [[Вогонь|вогні]] у вигляді так званих топок. Дев'ять таких конусоподібних топок стали [[символ]]ом міста і зображені на [[Герб Дрогобича|гербах міста]] різних періодів: польського, австрійського, радянського й сучасного періоду незалежності України. У складеному наприкінці XIV століття [[Список руських міст далеких і близьких|«Списку городів руських далеких і близьких»]] згадується під назвою '''''Другабець''''' серед категорії «Волинських городів» між двома столичними містами [[Холм]]ом і [[Львів|Львовом Великим]] (''Лвовъ Великій'')<ref>[http://litopys.org.ua/rizne/spysok/spys09.htm А се имена градомъ всђмъ русскымъ, далнимъ и ближнимъ] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120204070305/http://litopys.org.ua/rizne/spysok/spys09.htm |date=4 лютого 2012 }} ПСРЛ, Т. VII..&nbsp;— СПб, 1856.&nbsp;— с. 240—241.</ref>. Археологічні дослідження на території Дрогобича виявили залишки будинків солевидобувників XII століття, поселення яких поступово набуло міського характеру в XIII—XIV століттях.<ref>[https://arch-studies.com.ua/en/journals/tom-9-1-2023/arkhitekturno-arkheologichni-doslidzhennya-ta-gipoteza-rozvitku-dolokatsiynogo-drogobicha-u-xii-xiii-st Lukomskyi, Yu.(2023).Architectural-archaeological research and the hypothesis of the development of pre-local Drohobych in the XII—XIII centuries.Architectural Studies,9(1),- P.20.https://doi.org/10.56318/as/1.2023.07]</ref>
 
Поряд з містом збудували фортецю [[Тустань]].

=== У часи литовсько-польської держави ===
Окрім «Списку руських міст» Дрогобич наприкінці XIV століття згадується ще двічі ([[1387]] та [[1390]] роки) у львівському міському акті, та в [[Папська булла|буллі]] [[Папа Римський|Папи римського]] [[Боніфацій IX|Боніфація IX]]. В цей час місто отримало власний [[герб]], на якому білий [[орел]] тримає на грудях [[щит]] з тими ж дев'ятьма топками солі. У той же час у місті починається насадження римо-католицизму, про що свідчить королівський [[рескрипт]], згідно з яким, дрогобицька дерев'яна церква Пречистої Діви Марії була перетворена на католицький [[Костел святого Варфоломія (Дрогобич)|костел св. Бартоломея]].

Як досить велике [[місто]], Дрогобич мав [[Замок (споруда)|замок]] з земляними [[Фортифікаційні споруди|фортифікаційними укріпленнями]]. Проте, до сьогодні він не зберігся. В середині [[15 століття|XV ст]]. в місті збудували католицький [[костел]] [[Костел святого Варфоломія (Дрогобич)|Святого Бартоломея]].

Близько [[1450]] року в місті народився [[Юрій Дрогобич|Юрій Котермак (Дрогобич)]]&nbsp;— визначний діяч східноєвропейського [[Ренесанс|Відродження]], перший український автор друкованої книги.

В [[1460]] році місто отримало самоуправління за [[магдебурзьке право|магдебурзьким правом]], що було підтверджено в [[1506]] році польським королем [[Олександр Ягеллончик|Олександром Ягеллончиком]]. Відтоді Дрогобич став [[Королівське місто (Річ Посполита)|«Королівським вільним містом»]].

Упродовж [[XV століття|XV]]—[[XVII століття|XVI століть]] Дрогобич ріс і розвивався як типове [[середньовічне місто]] [[Галичина|Галичини]]. Діяло [[Міське самоврядування|міське самоуправління]] й [[судочинство]], проводились [[Ярмарок|ярмарки]], працювали [[цех]]и та солеварні. У [[1535]] році був створений [[цех]] [[Ковальство|ковалів]] та [[слюсар]]ів, а в [[1565]] році в місті налічувалося 45 солеварень.

Протягом [[XVII століття]] на Дрогобич періодично накочувались [[Татари|татарські]] набіги (останній відбувся у 1699 р.), виникали [[Епідемія|епідемії]], траплялися [[Пожежа|пожежі]] та [[Повінь|повені]]. На початку століття була побудована дерев'яна тризрубна [[Церква Воздвиження Чесного Хреста (Дрогобич)|церква Воздвиження Чесного Хреста]] та [[церква святого Юра (Дрогобич)|церква святого Юра]]. В цей час розвивається духовне життя міста, утворюється [[Церковні братства|православне братство]] при церкві Воздвиження Чесного Хреста.

У часи Визвольної війни у [[1648]] році [[козаки]] [[Хмельницький Богдан|Богдана Хмельницького]] звільнили місто, під час [[штурм]]у [[Костел святого Варфоломія (Дрогобич)|костела Святого Бартоломія]] було вбито багато [[Міщанство|міщан]].
 
У 1657 році в місті перебував [[Угорщина|угорський]] князь [[Ракоці Юрій II|Юрія II Ракоці]]. 1663 року споруджена перша міська школа. Протягом [[1700]]–[[1709]] років будується новий [[костел]] та [[монастир]] [[Кармеліти|кармелітів]] (нинішній [[Собор Пресвятої Трійці (Дрогобич)|кафедральний храм Святої Трійці]]). У [[1740]] році будується нова міська [[ратуша]], а у [[1756]] році засновано міську [[Пошта|пошту]].

=== У часи [[Габсбурги|Габсбургів]] ===

У [[1772]] році, після [[Поділи Польщі|першого поділу Польщі]], Дрогобич, як і вся [[Східна Галичина]], опинився у складі монархії Габсбургів (з 1804 року&nbsp;— [[Австрійська імперія|Австрійської імперії]], з 1867&nbsp;— Австро-Угорської).

Після [[1775]] року почала діяти [[Дрогобицька василіянська гімназія]].<ref>''Іван Боднарук.'' Бучач сто років тому / {{ББ|66}}</ref>

У [[19 століття|XIX столітті]] поряд з традиційною спеціалізацією Дрогобича, як центру солеваріння, бурхливого розвитку зазнала [[нафтопереробка]]. Здавна на околицях міста виявляли поклади [[Нафтопродукти|нафтопродуктів]] та [[озокерит]]у. Ще в [[1788]] році в місті вперше в Європі{{Fact}} для освітлення почали використовувати нафтові [[ліхтар]]і. В [[1814]] році управитель соляних копалень Й. Геккель спорудив першу примітивну нафтоперегінну установку. В [[1817]] році військові казарми і солеварні Дрогобича вперше в Європі освітлювали гасом. У [[1822]] році першу нафтову лампу встановили перед [[Дрогобицька ратуша|ратушею]]. В [[1836]] році розпочато освітлення міських вулиць.<ref>Нариси з [[Історія Дрогобича|історії Дрогобича]] (від найдавніших часів до початку XXI&nbsp;ст.) '''Дрогобич''',[[Засоби масової інформації та видавництва Дрогобича|Видавництво «Коло»]], 2009 рік, сторінка 96;— ISBN 978-966-7996-46-8</ref> А в [[1859]] році з запровадженням першої промислової нафтоперегінної установки нафтовий фактор вийшов на чільне місце міського господарства.

[[Файл:Brockhaus and Efron Jewish Encyclopedia e7 345-0.jpg|міні|[[Хоральна синагога (Дрогобич)]]]]
В цей час у початковій школі отців [[Василіяни|Василіян]], а згодом у [[Дрогобицька міська гімназія|міській гімназії]], навчався [[Іван Франко]], пізніше— класики української літератури [[Стефаник Василь|Василь Стефаник]] і [[Мартович Лесь|Лесь Мартович]]. Вчилися або працювали багато інших відомих представників культури, громадських та політичних діячів: письменники&nbsp;— співець Борислава&nbsp;— «галицької Каліфорнії» [[Ковалів Степан Михайлович|Стефан Ковалів]], [[Бірчак Володимир|Володимир Бірчак]], мовознавець і природознавець [[Верхратський Іван|Іван Верхратський]], театральний режисер [[Стадник Йосип Дмитрович|Йосип Стадник]], польський письменник і художник юдейського походження [[Бруно Шульц]].
 
Великої шкоди місту і околицям завдала Перша світова війна. Російські війська при відступі вивезли навіть обладнання нафтопереробного заводу, а запаси нафтопродуктів вилили зі сховищ<ref>{{Cite web |url=http://vikna.if.ua/news/category/education/2016/03/21/51335/view |title=100-річчя російської окупації Галичини: інтелігенцію — в Росію, нафтові вишки — в повітря |accessdate=22 березня 2016 |archive-date=4 квітня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20170404043259/http://vikna.if.ua/news/category/education/2016/03/21/51335/view }}</ref>.

3 березня 1918 року в місті відбулось «свято державності і миру» (віче) на підтримку дій уряду [[УНР]], на якому були присутні близько 50 000 осіб.<ref>''М.&nbsp;Литвин, К.&nbsp;Науменко.'' Історія ЗУНР.&nbsp;— Львів: Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995.&nbsp;— С. 23.&nbsp;— 368 с.&nbsp;— ISBN 5-7707-7867-9.</ref>

=== [[Західноукраїнська Народна Республіка]] ===
На відміну від більшости міст та містечок Галичини, де українці взяли владу до рук 1 листопада 1918 року, поляки утримували владу у місті до 2 листопада. Українці опанували містом після прибуття до нього військових частин. На жаль, не вдалось уникнути при цьому кровопролиття.<ref>''М.&nbsp;Литвин, К.&nbsp;Науменко.'' Історія ЗУНР.&nbsp;— Львів: Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995.&nbsp;— С. 39.&nbsp;— 368 с.&nbsp;— ISBN 5-7707-7867-9.</ref>

14&nbsp;— 15 квітня 1919&nbsp;р. в місті вибухнуло повстання, очолюване революційним комітетом, керівне ядро якого становили комуністи (члени КП Східної Галичини) В.Коцко, Г.Михаць, І.Кушнір. Робітники, повсталі міліціонери захопили центр міста, вокзал, пошту, приміщення суду, тюрму. Увечері об'єднана робітничо-селянська рада була проголошена органом державної влади (керівництво&nbsp;— 5 осіб). Було надіслано привітання Радянським урядам України, Угорщини. 15 квітня частини УГА роззброїли повстанців, проводирів заарештовали. 8&nbsp;— 10 травня у місті відбулося виїзне засідання уряду ЗУНР з участю військового командування. Дрогобицький бунт вписувався у геополітичні плани Москви щодо створення більшовицького містка до Угорщини та Баварії.<ref>''М.&nbsp;Литвин, К.&nbsp;Науменко.'' Історія ЗУНР.&nbsp;— Львів: Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995.&nbsp;— С. 115-119.&nbsp;— 368 с.&nbsp;— ISBN 5-7707-7867-9.</ref>

=== У складі польської держави ===
Після виру [[Перша світова війна|Першої світової війни]], [[Польсько-радянська війна 1920|радянсько-польської війни]] та чисельних змін влад, [[Галичина]] опиняється у складі [[Польська республіка (1918—1939)|Польської республіки]]. За польського панування, в [[1922]]&nbsp;— [[1927]] роках збудували [[Дрогобицька ратуша|нинішню ратушу]].

У [[1924]]–[[1926]] роках проклали газопровід [[Стрий]]&nbsp;— Дрогобич&nbsp;— [[Борислав]]&nbsp;— [[Стебник]], а в [[1928]]&nbsp;— [[1933]] водогін с.[[Уріж]]&nbsp;— Дрогобич.

Відкрилася [[Українська жіноча учительська семінарія сестер Василіянок]] (1920), [[Дрогобицька приватна українська гімназія|українська приватна гімназія]] ([[1928]]).
Під час проведення поляками [[Пацифікація у Галичині (1930)|пацифікації у Галичині 1930 року]] багато дрогобичан були заарештовані та сиділи в тюрмах у [[Самбір|Самборі]] та в [[Береза-Картузька (концтабір)|Березі Картузькій]].

На відміну від переважно україномовних навколишніх сіл, у Дрогобичі тих часів жителі різних національностей між собою часто спілкувалися [[балак]]ом<ref name="ji.lviv.ua"/>.

=== Друга світова війна ===

==== 1939—1941 ====
[[1 вересня]] [[1939]] з нападу [[Третій Рейх|Німеччини]] на [[Польська республіка (1918—1939)|Польщу]] розпочалась [[Друга світова війна]]. Вже [[10 вересня]] бомбардувальники скинули свій вантаж на залізничний вокзал та рафінерію Польмін (теперішній нафтопереробний завод №&nbsp;1), а [[11 вересня]] ще й на малу станцію на Трускавецькій, сільзавод та шпихлір.

[[18 вересня]] в місто, не зустрівши опору польської армії, ввійшли війська [[вермахт]]у. [[Бургомістр]]ом призначають представника [[Поляки в Україні|місцевої польської громади]], вивозять нафтопродукти, проте вже зранку [[24 вересня]] німці покинули місто, оскільки, відповідно до [[Пакт Молотова — Ріббентропа|пакту Молотова—Ріббентропа]], Дрогобич переходив до радянської зони [[Радянська анексія західноукраїнських земель|окупації]]. О 17.45 того ж дня по [[Вулиця Стрийська (Дрогобич)|вулиці Стрийській]] в місто вступили війська [[12-та армія (СРСР)|12-ї армії]] [[генерал]]а [[Тюленєв Іван Володимирович|Тюленєва]].

В жовтні 1939 року були проведені вибори до [[Народні Збори Західної України|Народних Зборів Західної України]], нова влада призначила на керівні посади людей, присланих зі східних областей [[УРСР]]. Почалася [[націоналізація]] та [[конфіскація]] банків, підприємств, власності [[кооператив]]ів, церковних організацій та приватних осіб. Велика частина продуктів нафтопереробки в [[1940]]–[[1941]] роках ішла на [[експорт]], на потреби [[Третій Рейх|Третього Рейху]].

Припинено випуск усіх газет та інших часописів міста, замість яких почали виходити комуністичні видання. Закрито осередки всіх політичних партій, [[Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка|«Просвіту»]], [[Рідна школа|«Рідну школу»]] [[Сокіл (товариство)|«Сокіл»]]. Закрито [[Семінарія|семінарію]] [[Василіянки|сестер Василіянок]] та торговельну школу. Замість цього пропонувалося вступати в ідеологізовані [[піонер]]ські, комсомольські, профспілкові організації та [[ДТСААФ]]. [[7 листопада]] в Дрогобичі вперше пройшло святкування річниці [[Жовтневий переворот 1917|жовтневого перевороту]], під час цього [[Демонстрація|демонстранти]] топталися по [[Прапор Польщі|державній та національній символіці]] [[Поляки|поляків]].

[[27 листопада]] [[1939]] року була створена [[Дрогобицька область]] з 10 повітів<ref>{{Cite web |url=http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/32-01 |title=Указ ПРЕЗИДИУМА ВЕРХОВНОГО СОВЕТА УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» |accessdate=18 квітня 2017 |archive-date=26 листопада 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20161126001749/http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/32-01 }}</ref>, поділених 17 січня 1940&nbsp;р. на 30 районів. Дрогобич став обласним та згодом&nbsp;— [[Дрогобицький район|районним]] центром. Створено обласне управління [[НКВС]], керівником якого з [[27 листопада]] став І.Зачепа. Під тотальний контроль НКВС потрапили всі установи міста й області, йому підпорядковувалися в'язниці (зокрема, [[Дрогобицька виправна колонія № 40|Дрогобицькі «Бриґідки»]]), міліція, органи держбезпеки, прикордонні війська, пожежна служба.

[[21 грудня]] польський [[злотий]], як засіб платежу, замінено в обігу на [[Радянський карбованець|радянський рубль]] (карбованець). Заблоковано ощадні та банківські рахунки мешканців. Обмінювалась на рублі сума лише до 300 злотих по невигідному [[Валютний курс|курсу]] обміну. Населення різко зубожіло, з'явилися черги.

[[24 березня]] 1940 року на виборах по місту Дрогобичу (дільниця №&nbsp;23) депутатом до [[Верховна рада Союзу Радянських Соціалістичних Республік|Верховної ради СРСР]] став перший секретар Дрогобицького обкому КП(б)У Яків Микитович Ткач, а депутатом до [[Верховна рада УРСР|Верховної ради УРСР]]&nbsp;— [[Середа Ярослав Іванович|Ярослав Середа]]. За офіційними повідомленнями, за представників влади віддали свої голоси 99,39&nbsp;% виборців.

Постановами Ради Народних Комісарів УРСР в місті створено державний обласний драмтеатр (тепер [[Львівський обласний академічний музично-драматичний театр імені Юрія Дрогобича]]), обласну філармонію, обласний будинок народної творчості, вчительський інститут (тепер [[Дрогобицький педагогічний університет]]), державний обласний історичний музей (тепер [[Дрогобицький краєзнавчий музей]]), державну обласну бібліотеку для дорослих та державну обласну дитячу бібліотеку, відкрито медпункти першої допомоги, пологовий будинок на 45 місць, [[Захворювання, що передаються статевим шляхом|венеричну]] клініку на 45 місць, пункти консультації матері та дитини, організовано 4-місячну медшколу на 50 чоловік.

Нова влада розпочала масові арешти і депортації польського населення. Багатьох дрогобичан чекали ув'язнення, висилка в концтабори [[ГУЛАГ]]у та навіть смертні вироки. Спротив таким діям чинили як поляки, зорганізовані в [[Союз збройної боротьби]], так і українці під керівництвом [[ОУНР]].

[[22 червня]] 1941 року місто було бомбардовано німецькою авіацією, під удар попали залізнична станція з вокзалом та нафтопереробні підприємства міста, а також військові казарми. Починаючи з цього дня і аж до [[29 червня]] енкаведисти поспішно арештовували представників дрогобицької інтелігенції, гімназистів та студентів. Частину заарештованих вивезли, решту&nbsp;— вбили. Розпочалось масове вбивство ув'язнених у тюрмах Дрогобича, де було замордовано кількасот осіб, серед яких були ієромонахи [[Яким Сеньківський]] та [[Северіян Бараник]]. Весною 1946-го року був замордований також [[Віталій Байрак]].<ref>{{Cite web |url=http://www.sde.org.ua/home/archive/item/1794-u-drogobychi-pomyanuly-jertv-kativen-nkvs.html |title=У Дрогобичі пом'янули жертв катівень НКВС (Самбірсько-Дрогобицька єпархія УГКЦ, 24 червня 2011) |accessdate=19 січня 2012 |archive-date=16 липня 2013 |archive-url=https://www.webcitation.org/6I9HCEXFq?url=http://www.sde.org.ua/home/archive/item/1794-u-drogobychi-pomyanuly-jertv-kativen-nkvs.html }}</ref>

==== Під німецькою окупацією ====
[[1 липня]] [[1941]] року в Дрогобич входять війська [[гітлер]]івської Німеччини та її [[Сателіт (політика)|сателіта]] [[Йозеф Тисо|тисовської]] [[Перша Словацька республіка|Словаччини]]. Військова комендатура німців, яка керувала містом протягом липня, знаходилась в готелі «Європа». Комендантом міста призначено [[майор]]а Баєра. Він видав розпорядження про введення в обіг нарівні з рублем [[Німецька марка|німецької марки]], пізніше в обіг повернуто злотий. Протягом тижня в місті відновлено електро- та водопостачання. За пару днів відновлено газопостачання, хоча населенню, крім німців, заборонялось використовувати [[Природний газ|газ]] для побутових потреб з 8-ї ранку до 6-ї вечора.

В будинку №&nbsp;2 на [[Вулиця Стрийська (Дрогобич)|вулиці Стрийській]] (біля [[Монастир святих Апостолів Петра і Павла (Дрогобич)|церкви Петра й Павла]]) розмістився обласний провід [[ОУНР]] під керівництвом уродженця [[Сколе|Сколівщини]] Андрія Шукатка (псевдо «Шрам»). 29 районів області було об'єднано в три округи: [[Перемишль|Перемиську]], Самбірську, та Стрийську, які мали свої надрайонні проводи. Дрогобицький район зі своїм провідником напряму підпорядковувався обласному проводу.

[[3 липня]] 1941 року в Народному домі член проводу Василь Николяк («Клен») оголосив про [[Акт відновлення Української Держави]]. [[5 липня]] в дрогобицькій пресі опубліковано «Маніфест ОУН».<ref>{{Cite web |url=http://www.users.bit.te.ua/studio/upa/oun1929.htm#3 |title=Маніфест ОУН |accessdate=13 лютого 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120703225227/http://www.users.bit.te.ua/studio/upa/oun1929.htm#3 |archivedate=3 липня 2012 |deadurl=yes }}</ref>. Наступного дня на кількатисячному мітингу, що зібрався на площі перед [[Церква святого Юра (Дрогобич)|церквою святого Юра]], В.Николяк повідомив про створення у Львові уряду української держави на чолі з прем'єром [[Стецько Ярослав|Ярославом Стецьком]]. Присутні на мітингу присягнули на вірність Україні.

З серпня [[1941]] року по [[серпень]] [[1944]] року Дрогобич у складі [[Дистрикт Галичина|дистрикту Галичина]] входив до складу [[Генеральна губернія|генерал-губернаторства]] з центром у [[Краків|Кракові]]. Дрогобицьку область перейменовано на окружне староство ([[Крайсгауптманшафт]] Дрогобич). Старостою округи ([[крайсгауптман]]ом) призначено Є.Адамчика, а в [[1942]]-1944 роках цю посаду обіймав [[адвокат]] з [[Дюссельдорф]]а Ґарґентс. Міською управою керував [[бургомістр]] адвокат Осип Костшембський.

[[11 липня]] на окружних зборах відновлено роботу [[Ревізійний союз українських кооперативів|Союзу українських кооперативів]] на чолі з Дмитром Німиловичем. Цього ж дня за участю дрогобицьких лікарів знову запрацювала [[Каса хворих]] під керівництвом директора Теофілія Гладиловича та начального лікаря Володимира Чапельського. Після вимушеної перерви під управлінням Антона Левицького запрацювала і почала нарощувати потужності [[Народна торгівля]]. В 1943 це товариство обслуговувало в 10 магазинах 55&nbsp;% жителів Дрогобича. З 28 липня відновлено роботу міського ринку (щопонеділка). Протягом 27 липня&nbsp;— 2 серпня був проведений перепис населення міста.

Відмовивши керівництву ОУН у створенні власної міліції, дрогобицьке гестапо з середини липня почало набір та навчання [[Українська поліція допоміжна|Української допоміжної поліції]]. [[18 липня]] замість евакуйованої сформовано нову міську пожежну команду. На початку осені в місто введені [[фельджандармерія]] ({{lang-de| Feldgendarmerie}}&nbsp;— польова жандармерія) та відділ [[Шуцманшафт|шуцполіції]] ({{lang-de | Schutzmannschaft}}), який відповідав за безпеку нафтопромислу як наземну, так і з повітря.

З липня в Дрогобичі з періодичністю три рази на тиждень розпочато випуск газети, яка отримала назву «Вільне слово». Влітку поновив [[репетиція|репетиції]] й виступи та вернувся до звичного [[Концерт (захід)|концертного]] [[репертуар]]у хор [[Боян Дрогобицький]]. [[17 серпня]] футбольна команда місцевого спортивного товариства «Підгір'я» з рахунком 4:3 перемогла на своєму полі клуб «Ріпник» з Борислава. Існувало в Дрогобичі ще товариство «Ватра».

В серпні в місті для допомоги українським громадянам та установам організовано товариство «Українська Допомогова Акція» (УДА). [[5 вересня]] УДА реорганізовано в Український Окружний Комітет (УОК), структурну ланку [[Український Крайовий Комітет|Українського Крайового Комітету]], а з [[1 березня]] [[1942]] року&nbsp;— [[Український центральний комітет|Українського центрального комітету]]. При [[Фінанси|фінансовій]] допомозі УОК запрацював [[аматор]]ський [[театр]]. З [[25 вересня]] по [[27 вересня]] проведено запис дітей з [[1928]] по [[1934]] роки народження на навчання в українських народних школах. У грудні відкрито «Державну гімназію з українською мовою навчання в Дрогобичі». Відновлено вивчення латинської мови та релігії. Російську мову замінено [[німецька мова|німецькою]].

[[15 вересня]] силами гестапо та фельджандармерії заарештовано близько 50 членів ОУН, серед яких майже весь обласний провід, і відправлено в концтабір Монтелюпіх поблизу [[Краків|Кракова]]. Після Андрія Шукатки обласний провід очолив його заступник Василь Николяк.

З [[1 грудня]] 1941 року в місті введено картки. Основний набір харчів, який отримували всі працюючі жителі міста (близько 19 000 осіб) у грудні становив: борошна&nbsp;— 400 грамів, кави&nbsp;— 80 грамів, м'яса&nbsp;— 400 грамів, хліба&nbsp;— 6 кілограмів, цукру&nbsp;— 800 грамів. Дрогобичани, які працювали в уряді та важливих установах чи підприємствах (близько 2 000 осіб) мали право додатково: борошна&nbsp;— 400 г., масла&nbsp;— 126 г., м'яса&nbsp;— 400 г., цукру&nbsp;— 500 г. Крім того, 577 дітей до дворічного віку та 490 хворих отримували щодня по 250 г. молока. Але все це не стосувалося єврейської громади Дрогобича.

[[12 квітня]] 1942 року розпочато мобілізацію дрогобичан з [[1919]] по [[1922]] роки народження до [[баудінст]]у. Молодь використовували для важких некваліфікованих робіт на НПЗ, підприємстві з виготовлення дахівки, будівництва та ремонту доріг, копання траншей тощо.

В 1942 році в Карпатах гітлерівцями був схоплений [[Гасин-Лицар Олекса|Олекса Гасин]] (псевдо «Лицар»), член Крайового проводу ОУН. Його перевезли до міста та тримали в тюрмі при гестапо на [[Вулиця Стрийська (Дрогобич)|вулиці Стрийській]]. Завдяки проведеній операції підпілля ОУН 9 квітня 1943 року він був звільнений.

В 1943 році на Дрогобиччині, як і по всій Галичині, почали створюватися загони [[Українська Народна Самооборона|Української Народної Самооборони]], реорганізовані в грудні в [[УПА-Захід]]. Гітлерівці у свою чергу активізували антиукраїнські акції, арештовуючи та знищуючи членів ОУН, [[УПА]] та їх симпатиків. Весною заарештовано Володимира Кобільника, який виконував функції повітового провідника ОУН. Смерть свою зустрів [[28 лютого]] [[1945]] року в концентраційному таборі в Шембурзі.

[[23 квітня]] місто та НПЗ піддано бомбардуванню. Силами німецьких спеціалістів та дармової (євреї та полонені) робочої сили виробництво швидко відновлено.

[[28 квітня]] оголошено про створення дивізії [[14-та гренадерська дивізія Ваффен СС «Галичина»|«Галичина»]].

[[3 травня]] відбулась окружна нарада присвячена питанню формування дивізії. Через деякий час на площі Театральній запрацювала комісія, яка 6 днів на тиждень з 8 ранку до 6 вечора приймала добровольців. Вже з [[17 липня]] по [[19 липня]] перші групи майбутніх дивізійників на поїздах вирушили до Львова.

З понад 10 000 полонених червоноармійців, які знаходились в таборі біля Бригідок в 1941 році, у травні 1943 залишилось живими лише 2 200, з них приблизно 880 [[узбеки|узбеків]], 660 росіян, 330 українців та 220 [[киргиз]]ів.

В жовтні розстріляно групу українських повстанців з тюрми. В тому ж місяці в окрузі, як і по всій Галичині, запроваджено інститут [[заручник]]ів, тобто окупаційною владою заарештовувались та кидались до в'язниці мирні жителі, над якими при першій же антинімецькій акції проводилась [[екзекуція]]. Також практикувався за антинімецькі дії УПА розстріл полонених повстанців.

Вранці [[26 червня]] [[1944]] року в рамках операції «[[Операція «Френтік»|Френтік-2»]] 71 [[Boeing B-17 Flying Fortress|бомбардувальник «Літаюча фортеця» В-17]] [[8-ма повітряна армія (США)|8-ї повітряної армії]] [[Військово-повітряні сили США|ВПС]] [[Сполучені Штати Америки|США]] в супроводі 56 [[North American P-51 Mustang|винищувачів Р-51 «Мустанг»]] з аеродромів в Україні здійснили авіаналіт на Дрогобич, скинувши на НПЗ та місто 1125 двістап'ятидесяти[[Фунт (одиниця маси)|фунтових]] авіабомб, після чого полетіли на бази в [[Італія|Італії]].

Влітку 1944 року, у зв'язку з наближенням лінії фронту до Дрогобича, установи Третього Рейху одну за одною евакуйовано з міста. Разом з ними на захід, ближче до військ [[Антигітлерівська коаліція|союзників СРСР по антигітлерівській коаліції]], покидала Дрогобиччину й частина її мешканців.

Згідно з Актом від [[10 травня]] [[1945]] року Комісії з розслідування нацистських злочинів у Дрогобичі розстріляно 14 500 осіб (з них понад 10 000 у Броницькому лісі), знищено 10 800 військовополонених, убито 42 [[вчитель|вчителі]], 47 [[лікар]]ів, 100 робітників та інженерів керамічного та нафтопереробних заводів, вивезено на [[Примусова праця у Третьому Рейху|примусові роботи до Німеччини]] 3 100 мешканців. Місту завдано матеріальних збитків на 22 000 000 рублів.

===== Становище єврейського населення =====
Якщо до українців німецька влада ставилась на початку окупації терпимо, то євреї відразу відчули на собі гітлерівський «новий порядок». Їм заборонили користуватись [[тротуар]]ами і взагалі ходити центральною частиною міста, наказано здати всі [[ювелірні прикраси]] та [[Хутро|хутряні]] вироби і [[радіоприймач]]і, постійно носити на собі [[Жовта зірка|«Зірку Давида»]]. На вимогу коменданта в місті створено [[юденрат]] на чолі з доктором Ісааком Розенблатом і його заступником, а фактичним керівником, Маврицієм Рурберґом. Завданням юденрату було організація дешевої робочої сили для місцевих потреб німців. Для виконання наказів з євреїв створено [[Єврейська поліція|ортполіцію]] ({{lang-de|Judischer Ordnungsdienst}}), озброєну дерев'яними палицями.

Виконуючи розпорядження [[губернатор]]а дистрикту К.&nbsp;Ляша від [[6 листопада]] 1941 року, гітлерівці розпочали виселення всіх дрогобицьких євреїв у [[Дрогобицьке гетто|гетто]] та ліквідацію, на їх думку, нездатних до тяжкої роботи. Вже на початку листопада сіпо та жандармерія знищили в [[Брониця (Дрогобицький район)|Броницькому]] лісі 420 осіб похилого віку. Для працездатних створено чотири табори праці: на Гірці, на Гирівці (біля підприємства по виготовленню дахівки), на вулицях Шашкевича та Данила Галицького (колишня [[Ягеллони|Ягеллонська]]). [[22 листопада]] знову в Броницькому лісі розстріляно ще 250 осіб. Знищено 65 хворих з єврейського дитячого сиротинця.

З [[6 серпня]] до [[8 серпня]] від 4 000 до 6 000 євреїв з Дрогобича вивезено до села [[Белжець]] (так звана «акція Белжець») для ліквідації в концентраційних таборах, зокрема у [[Белжець (винищувальний табір)|винищувальному таборі Белжець]]. Через деякий час нацисти вивезли ще близько 2 500 осіб. [[19 жовтня]] близько 4 000 євреїв вигнано з будинків до тимчасового табору на вулиці Гарбарській, де 3 тижні утримувано без води та їжі. Уцілілих відправлено в концтабори. Незабаром протягом трьох тижнів гітлерівцями проводилась так звана «жіноча акція», внаслідок якої німцями змушено ортполіцаїв гнати на ліквідацію близько 1 200 жінок, серед яких були й їхні матері. [[19 листопада]], в «дикий четвер», близько сотні дрогобицьких євреїв загинуло на вулицях міста. Серед них [[Бруно Шульц]], якого вбито двома пострілами в голову при виході з юденрату на вулицю Чацького (тепер Шевченка).

У травні розпочато ліквідацію гетто. Євреї не чекали мовчки смерті, а робили все можливе, щоб врятуватися: тікали в навколишні села й ліси, ховались у збудованих криївках, схронах і бункерах, на горищах та в підвалах. Не залишались осторонь і українці з поляками, хоча ризикували собою. Якщо раніше й траплялись в місті незначні міжнаціональні конфлікти на побутовому рівні, то цінність людського життя переважила неприязнь. [[27 липня]] 680 євреїв кинуто окупантами до тюрми на [[Вулиця Стрийська (Дрогобич)|вулиці Стрийській]], за деякий час 640 вивезено в Броницький ліс та розстріляно. Наприкінці серпня гітлерівцями ліквідовано останній єврейський табір праці.

Німецьку окупацію пережили в Дрогобичі біля п'ятисот осіб єврейської національності, серед яких і головний [[рабин]] міста Якуб Авіґдор. Близько двох сотень дрогобичан переховували євреїв під час війни. Зокрема Владислав та Володимир Василькевичі врятували 58 осіб, Ізидор Волосянський&nbsp;— 39 осіб, Іван та Марія Писк&nbsp;— 48 осіб, Ян Савінський та Петро Стецик&nbsp;— 54 особи. Декого з рятівників, ізраїльській музей [[Яд Вашем]] за це проголосив [[Праведники народів світу|«Праведниками світу»]].

=== У складі УРСР ===
Приблизно в 8.30 ранку [[6 серпня]] після двогодинного бою в районі НПЗ Польмін в місто ввійшли бійці 167-ї стрілецької дивізії [[Четвертий Український фронт|Четвертого Українського фронту]]. Дрогобич став першим містом, зайнятим цим фронтом після відновлення (ліквідовано [[16 травня]] 1944 року).

Вже 15 серпня 1944 в місті відновлено постачання електроенергії, а 3 вересня відновлено подачу води та газу.

В жовтні відкрито міську партійну школу. На всіх заводах та в установах створено первинні організації ВКП(б) та ВЛКСМ. Утворено товариство з поширення політичних і наукових знань. Для виховання народу, який, за словами секретаря Дрогобицького обкому та міському КП(б)У Степана Олексенка «протягом століть підпадав впливу ворожої нам націоналістичної буржуазної пропаганди», у дусі комуністичної ідеології організовуються доповіді, лекції та політінформації, з врахуванням грамотності та політичної обізнаності різних прошарків суспільства та соціальних груп, наприклад окремо для вчителів, для жінок, інтелігенції, лікарів, молоді, робітників тощо. Партійно-господарський апарат Дрогобича повністю сформовано з представників східних областей України та інших республік СРСР, для чого в місто протягом кількох місяців скеровано 330 осіб.

[[Дрогобицька область]] проіснувала до травня 1959 року, коли її територія була приєднана до складу [[Львівська область|Львівської області]].

У повоєнні роки в місті збудовані калійний комбінат, заводи автомобільних кранів, газової апаратури, молочний, плодоконсервний, лікеро-горілчаний; хлібокомбінат; розширено та реконструйовано нафтопереробний, солеварний, керамічний, долотний заводи, м'ясокомбінат. Діяли педагогічний інститут, загальнотехнічний факультет Львівського політехнічного інституту, 2 технікуми (нафтовидобувний і механічний), музичне училище.

У цей період у Дрогобичі працювали [[Герой Соціалістичної Праці|Герої Соціалістичної Праці]] [[Барабащук Микола Григорович|Микола Барабащук]], [[Машера Іван Михайлович|Іван Машера]], [[Бішко Дмитро Юрійович|Дмитро Бішко]].

=== Сучасність ===
У наш час основною промисловою галуззю міста є машинобудування та нафтопереробка. У місті налічується 18 загальноосвітніх шкіл, гімназія, ліцей, шість училищ та технікумів, одна художня та дві музичні школи, чотири виші. У місті відкрито пам'ятники [[Дрогобич Юрій|Юрію Дрогобичу]], [[Бандера Степан Андрійович|Степанові Бандері]], воїнам-інтернаціоналістам, до 2000-ліття [[Християнство|християнства]], [[Маркіян Шашкевич|Маркіянові Шашкевичу]], [[Василь Стефаник|Василеві Стефанику]], [[Іван Франко|Іванові Франку]], [[Тарас Шевченко|Тарасові Шевченку]], [[Папа Римський|Папі Римському]] [[Іван-Павло II|Іванові Павлу II]], [[Адам Міцкевич|Адаму Міцкевичу]], [[В'ячеслав Чорновіл|В'ячеславу Чорноволу]].

Сучасний Дрогобич не перестає дивувати своїми стародавніми таємницями. В ніч з [[1 березня]] на [[2 березня]] [[2012]] року обвалилась підлога в крамниці «Фото Квеллє» ({{lang-en|"Foto Quelle"}}) за адресою площа Ринок, 8. Утворилась яма глибиною до трьох метрів, у яку провалилась частина офісної техніки. При огляді її співробітниками [[МНС]] виявлено підземні ходи, один з яких вів у сторону [[Костел святого Варфоломія (Дрогобич)|костелу]], інший&nbsp;— до [[Дрогобицька ратуша|ратуші]].

У [[2016]] році на державному рівні в Україні відзначався ювілей&nbsp;— 925 років з часу заснування міста Дрогобича ([[1091]]).<ref>{{Cite web |url=http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/971-19 |title=Постанова Верховної Ради України від 2 лютого 2016 року № 971-VIII «Про відзначення пам'ятних дат і ювілеїв у 2016 році» |accessdate=3 лютого 2018 |archive-date=27 березня 2019 |archive-url=https://web.archive.org/web/20190327102348/https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/971-19 }}</ref>

З 2016 року в Дрогобичі щорічно проводиться урочиста церемонія нагородження лауреатів [[Міжнародна премія ім. Івана Франка|Міжнародної премії ім. Івана Франка]]<ref>{{Cite web |url=https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/2767884-u-drogobici-vrucili-nagorodi-peremozcam-premii-franka.html |title=У Дрогобичі вручили нагороди переможцям Премії Франка {{!}} author= {{!}} publisher = Укрінформ {{!}} date = 27.08.2019 {{!}} accessdate = 29 березня 2017 |accessdate=12 травня 2020 |archive-date=15 січня 2020 |archive-url=https://web.archive.org/web/20200115165419/https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/2767884-u-drogobici-vrucili-nagorodi-peremozcam-premii-franka.html }}</ref>

== Місцевості та вулиці Дрогобича ==
=== Місцевості Дрогобича ===
У Дрогобичі, як і у більшості давніх населених пунктів, є назви окремих закутків поселення. На даний час у Дрогобичі збереглись такі [[мікротопонімія|мікротопоніми]]:

;Основні
{{div col|3}}
* Війтівська Гора
* [[Гирівка (Дрогобич)|Гирівка]]
* Гірка
* Добрельчичі
* Завіжнє
* Задвірне
* Задубиче
* Задубиче-Лішня
* Закостельні Загороди
* Зваричі
* [[Корост (Дрогобич)|Корост]]
* Лани
* Лішнянське Передмістя
* [[Мікрорайон Коновальця (Дрогобич)|Мікрорайон Коновальця]]
* Мікрорайон Самбірська
* Мікрорайон Спортивна
* [[Млинки (Дрогобич)|Млинки]] (розділені на Млинки Сівкові та Млинки Шкільникові)
* [[Нова Волоща (Дрогобич)|Нова Волоща]]
* [[Плебанія (Дрогобич)|Плебанія]]
* Посьолок
* Старостинський Двір
{{div col end}}

;Малі
{{div col|3}}
* Біля Тандему
* Біля Хімії
* Болоня
* Босня
* Вокзал
* Гицлівка
* Горішні Загороди
* Зоряне
* Кар'єри
* Кольонія
* Кохна
* Лішнянські Загороди
* Міські Загороди
* Навсі
* Нива
* Повишена
* Скітня
* Угорський Кут
{{div col end}}

=== Вулиці Дрогобича ===
Станом на липень 2022 року у Дрогобичі є 259 [[урбанонім]]ів

Див. [[список вулиць Дрогобича]]

== Місцеве самоврядування ==
''Систему органів місцевого самоврядування міста утворюють:''
* Дрогобицький міський голова,
* Дрогобицька міська рада,
* Виконавчий комітет Дрогобицької міської ради.

Дрогобицька міська рада налічує 50 депутатів, які працюють у 7 постійно діючих депутатських комісіях<ref>{{Cite web |url=http://www.drohobych-rada.gov.ua/dok/2012/depytatu.pdf |title=Список депутатів Дрогобицької міської ради |accessdate=24 квітня 2014 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20140424163139/http://www.drohobych-rada.gov.ua/dok/2012/depytatu.pdf |archivedate=24 квітня 2014 |deadurl=yes }}</ref>.

До складу виконавчого комітету Дрогобицької міської ради входить 13 осіб<ref>{{Cite web |url=http://www.drohobych-rada.gov.ua/content/2307 |title=Персональний склад виконавчого комітету Дрогобицької міської ради |accessdate=24 квітня 2014 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20140424160615/http://www.drohobych-rada.gov.ua/content/2307 |archivedate=24 квітня 2014 |deadurl=yes }}</ref>.

Штатна чисельність працівників виконавчих органів міської ради становить 167 осіб.

=== Міські голови ===
* [[Глубіш Мирослав Іванович|Мирослав Глубіш]] (1990—1994),
* [[Дацюк Юрій Якович|Юрій Дацюк]] (1994—1996),
* [[Фурдин Осип Федорович|Осип Фурдин]], в. о.(1996),
* [[Лужецький Михайло Петрович|Михайло Лужецький]] (1996—1998),
* [[Радзієвський Олексій Васильович|Олексій Радзієвський]] (1998—2002),
* [[Лужецький Михайло Петрович|Михайло Лужецький]] (2002—2006),
* [[Гук Микола Петрович|Микола Гук]] (2006—2010)
* [[Радзієвський Олексій Васильович|Олексій Радзієвський]] (2010—2014)
* [[Метик Тарас Михайлович|Тарас Метик]], в. о.(2014—2015),
* [[Кучма Тарас Ярославович|Тарас Кучма]] (2015—2020, 2020— )

== Економіка ==

=== Промисловість ===
[[Файл:DrogobychP5140034.JPG|міні|230пкс|Приміщення цехів швейної фабрики [[«Зоря»]]. Вид зі сторони вулиці Грушевського.]]
Дрогобич&nbsp;— розвинутий природно-господарський комплекс, друге за промисловим потенціалом місто області. Промисловий потенціал міста формують такі основні галузі:
* машинобудування (45&nbsp;%),
* нафтопереробка (37&nbsp;%),
* харчова (7,5&nbsp;%),
* будівельних матеріалів (1,2&nbsp;%),
* легка (1&nbsp;%), хімічна (0,7&nbsp;%),
* поліграфічна (0,1&nbsp;%).

До складу багатогалузевого промислового комплексу входять 31 промислові підприємства, що перебувають на постійному балансі (без малих підприємств), які виробляють широкий асортимент промислової продукції. Найбільшими підприємствами міста є:
[[Файл:Rafineria polmin w drohobyczu.png|міні|[[Полмін|НПЗ «Полмін»]]]]
[[Файл:Drohobych4.JPG|міні|230пкс|[[НПЗ №2]] ([[Галичина (нафтопереробний комплекс)|НПК «Галичина»]])]]
* [[Галичина (нафтопереробний комплекс)|ВАТ «НПК Галичина»]]&nbsp;— нафтопереробне підприємство, заводи №&nbsp;1 та №&nbsp;2, реальний власник невідомий<ref>[http://www.from-ua.com/crime/42513be92ca88 «В одних штанах на четырех стульях»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080403070353/http://www.from-ua.com/crime/42513be92ca88/ |date=3 квітня 2008 }}. Віктор Коробков</ref>
* ВАТ «Галол»&nbsp;— виробник мастил
* ТОВ «[[Універсальна бурова техніка]]» (колишній «[[Дрогобицький долотний завод]]»)&nbsp;— єдине в Україні підприємство по виробництву долот для нафтодобування<ref>{{Cite web |url=http://www.rbc.ua/ukr/newsline/2008/02/24/317193.shtml |title=Дрогобицький долотний завод в 2007 р. збільшив чистий прибуток на 14,32 % — до 1,06 млн грн. |accessdate=19 березня 2008 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20080226212944/http://www.rbc.ua/ukr/newsline/2008/02/24/317193.shtml |archivedate=26 лютого 2008 |deadurl=yes }}</ref>
* ПАТ «[[Дрогобицький завод автомобільних кранів]]»<ref>{{Cite web |url=http://dak.com.ua/uk |title=ВАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів». Офіційна сторінка |accessdate=24 квітня 2014 |archive-date=24 квітня 2014 |archive-url=https://web.archive.org/web/20140424160717/http://dak.com.ua/uk }}</ref>&nbsp;— виготовляє автомобільні гідравлічні крани марки «Силач»
* ВАТ «[[Дрогобицький машинобудівний завод]]»<ref>{{Cite web |url=http://www.dmz-vat.com/ |title=«Дрогобицький машинобудівний завод» |accessdate=18 березня 2022 |archive-date=22 січня 2022 |archive-url=https://web.archive.org/web/20220122232922/https://www.dmz-vat.com/ }}</ref>&nbsp;— виготовляє обладнання для транспортування, добування та переробки нафти та газу
* ВАТ «Дрогобицький хлібокомбінат»
* ВАТ «Дрогобицький молокозавод»<ref>http://www.dmilk.com.ua/about.html {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120601044141/http://www.dmilk.com.ua/about.html |date=1 червня 2012 }} Дрогобицький молокозавод</ref>&nbsp;— виготовляє продукти під маркою «Драгобрат»
* ВАТ «Дрогобицька Фарба»<ref>{{Cite web |url=http://www.drofa.com.ua/index-ua.html |title=Дрогобицька Фарба |accessdate=20 березня 2008 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20080403082303/http://www.drofa.com.ua/index-ua.html |archivedate=3 квітня 2008 |deadurl=yes }}</ref>&nbsp;— виготовляє фарби марки «ДРОФА»
* ВАТ «Дрогобицьке швейне підприємство Зоря»&nbsp;— власник контрольного пакету спільне українсько-польсько-італійське ТзОВ «Лаура» (Львів)<ref>{{Cite web |url=http://portal.lviv.ua/news/2005/05/20/135815.html |title=Дрогобицька швейна фабрика перейшла у руки спільного підприємства |accessdate=20 березня 2008 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20140424161932/http://portal.lviv.ua/news/2005/05/20/135815.html |archivedate=24 квітня 2014 |deadurl=yes }}</ref>
* ВАТ «Дрогобицький завод залізобетонних виробів»
* ЗАТ «Дрогобицький м'ясокомбінат»
* «[[Дрогобицький солевиварювальний завод]]»&nbsp;— один з найстаріших у Європі<ref>[http://travelcraft.blogspot.com/2010/08/blog-post_19.html Дрогобицька солеварня]</ref><ref>{{Cite web |url=http://www.ukrmandry.com.ua/index.php?id=299 |title=Мандруємо Україною |accessdate=13 червня 2012 |archive-date=24 квітня 2014 |archive-url=https://web.archive.org/web/20140424172153/http://ukrmandry.com.ua/index.php?id=299 }}</ref> солевиварювальний завод та найстаріше постійно діюче підприємство України<ref>{{Cite web |url=http://posvitdr.com.ua/content/view/13/38/ |title=Туристичний центр «Посвіт Дрогобиччини» |accessdate=20 березня 2008 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20080403073542/http://posvitdr.com.ua/content/view/13/38/ |archivedate=3 квітня 2008 |deadurl=yes }}</ref>, у паспорті якого вказано дату заснування 1250-й рік<ref>{{Cite web |url=http://drohobych.co.ua/pro-misto/arhitekturni-pamyatku/ |title=Солеварний завод |accessdate=29 квітня 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20130503174938/http://drohobych.co.ua/pro-misto/arhitekturni-pamyatku/ |archivedate=3 травня 2013 |deadurl=yes }}</ref>. 1 квітня 2003 року Дрогобицький солевиварювальний завод віддано в оренду ЗАТ «Галка-Дрогобич», строк оренди&nbsp;— 10 років.<ref>{{Cite web |url=http://zik.com.ua/ua/news/2007/08/31/88139 |title=Стратегічний Дрогобицький солеварний завод купити ніхто не має права до 2013 року |accessdate=20 березня 2008 |archive-date=3 квітня 2008 |archive-url=https://web.archive.org/web/20080403122203/http://zik.com.ua/ua/news/2007/08/31/88139 }}</ref>

=== Інформаційні технології ===
{{Переписати розділ}}
У 2016 році в Дрогобичі з ініціативи міського голови Тараса Кучми розпочалося впровадження проекту «Дрогобич&nbsp;— Smart City» (керівники проекту радник міського голови Станіслав Гайдер, директор КУ «Інститут міста Дрогобич» Володимир Кондзьолка). За один рік в місті запрацювали більше двадцяти електронних сервісів, а саме: через інтернет мешканці міста замовляють [http://drohobych-rada.gov.ua/igov/ адмінпослуги] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180930150419/http://drohobych-rada.gov.ua/igov/ |date=30 вересня 2018 }}, через електронні мапи повідомляють [http://drohobych-rada.gov.ua/proekt-vidkryte-misto/ про проблеми жк] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180930150422/http://drohobych-rada.gov.ua/proekt-vidkryte-misto/ |date=30 вересня 2018 }}, [https://web.archive.org/web/20190526080835/http://drohobych-rada.gov.ua/vidkryti-torgivlya-mista/ незаконні рекламоносії], [https://web.archive.org/web/20190526080835/http://drohobych-rada.gov.ua/vidkryti-torgivlya-mista/ незаконну торгівлю] інше. В місті функціонує [https://askep.net електронний запис на прийом до лікаря] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220314201107/https://askep.net/ |date=14 березня 2022 }}, [https://web.archive.org/web/20190526074122/http://drohobych-rada.gov.ua/elektronnyj-zapys-na-osobystyj-pryjom/ депутата, посадовця, керівництва міста]. Дрогобич інтенсивно проваджує політику відкритості, відтак для мешканців міста працюють електронні аналітичні системи про [http://drohobych-rada.gov.ua/informatsiya-vykonavchyh-organiv/byudzhet-drogobycha/ бюджет міста] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170415220953/http://drohobych-rada.gov.ua/informatsiya-vykonavchyh-organiv/byudzhet-drogobycha/ |date=15 квітня 2017 }}, [https://web.archive.org/web/20190526080802/http://drohobych-rada.gov.ua/dovidka3/elektronni-zakupivli/ е-закупівлі], [https://drohobych.rada4you.org голосування в депутатському корпусі] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190526075616/https://drohobych.rada4you.org/ |date=26 травня 2019 }} та багато іншого. У місті працюють десять [https://web.archive.org/web/20190526074825/http://drohobych-rada.gov.ua/veb-kamery-mista-ta-mapa-wi-fi-zon/ безкоштовних Wi-Fi зон]. В центральній частині міста розміщенні електронно-сенсорні кіоски де мешканці міста можуть дізнатись про останні події та новини. Дрогобич має власний [http://drohobych-rada.gov.ua/mobilni-dodatky/ мобільний додаток]{{Недоступне посилання|date=листопада 2019 |bot=InternetArchiveBot }} на платформах ios та android де також повідомляються про надзвичайні ситуації містян. В місті Котермака запущено [http://opendata.drohobych-rada.gov.ua відкритий портал міста] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220317021352/https://opendata.drohobych-rada.gov.ua/ |date=17 березня 2022 }} де можна у вільному доступі отримати всю важливу інформацію про життєдіяльність міста. Дрогобич&nbsp;— це одне з небагатьох міст в Україні, яке в [http://drohobych-rada.gov.ua/miska-rada-onlajn/ онлайні] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190526074122/http://drohobych-rada.gov.ua/miska-rada-onlajn/ |date=26 травня 2019 }} демонструє засідання сесій, виконавчих комітетів, засідань та подій, використовуючи власні потужності. Також за Дрогобичем можна спостерігати в онлайні за допомогою [http://drohobych-rada.gov.ua/veb-kamery-mista/ вебкамер міста] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180804022313/http://drohobych-rada.gov.ua/veb-kamery-mista/ |date=4 серпня 2018 }}.

Відтак, вже в 2017 році місто Дрогобич за рейтингом Transparency International Ukraine потрапив у [https://web.archive.org/web/20181115004125/https://transparentcities.in.ua/rating/?rating-year=final десятку найбільш прозорих міст України]. у Вересні 2017 року місто було приєднано до [https://opendatacharter.net/adopted-by-countries-and-cities/ Міжнародної Хартії Відкритих Даних] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190531084209/https://opendatacharter.net/adopted-by-countries-and-cities/ |date=31 травня 2019 }} (проект G8). В листопаді 2017 року в рейтингу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, місто Дрогобич отримав відзнаку та перше місце, як [http://www.slg-coe.org.ua/p13249/ краща практика місцевого самоврядування] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180204001150/http://www.slg-coe.org.ua/p13249/ |date=4 лютого 2018 }} (завдяки проекту «Дрогобич&nbsp;— Smart City»). Про місто, як приклад, пишуть найбільші [https://life.pravda.com.ua/projects/novi-gromadi/2017/09/27/226659/ ЗМІ України] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180203014447/http://life.pravda.com.ua/projects/novi-gromadi/2017/09/27/226659/ |date=3 лютого 2018 }}. Ініціатори проекту [https://www.facebook.com/stasgayder Станіслав Гайдер] та [https://www.facebook.com/profile.php?id=100002036358044 Володимир Кондзьолка] продовжують розвивати екосистему міста, а також навчають інші громади як ставати «розумними».

2018 рік в інформаційно-комунікаційних технологіях став ще успішніший за 2017 рік. У міському ЦНАПі була впроваджена [https://www.youtube.com/watch?v=X297tNX3DyQ е-черга] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200606095227/https://www.youtube.com/watch?v=X297tNX3DyQ&gl=US&hl=en |date=6 червня 2020 }} за отримання біометричних паспортів для виїзду закордон. Завдяки інструментам е-урядування передача в оренду комунального майна перейшла в [https://drohobych-rada.gov.ua/u-drogobychi-vpershe-mistse-pid-vstanovlennya-bankivskogo-platizhnogo-terminalu-zdayut-v-orendu-cherez-systemu-onlajn-auktsionu-prozorro-prodazhi/ онлайн] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190526074123/https://drohobych-rada.gov.ua/u-drogobychi-vpershe-mistse-pid-vstanovlennya-bankivskogo-platizhnogo-terminalu-zdayut-v-orendu-cherez-systemu-onlajn-auktsionu-prozorro-prodazhi/ |date=26 травня 2019 }} завдяки проекту Prozorro.Продажі, і це у перші місяці принесло місту економічний ефект. У Дрогобичі також запрацювала школа [https://drohobych-rada.gov.ua/shkola-rozumnogo-gromadyanyna-u-drogobytskomu-pedagogichnomu-litseyi-foto/ «Smart Citizen»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190202041758/https://drohobych-rada.gov.ua/shkola-rozumnogo-gromadyanyna-u-drogobytskomu-pedagogichnomu-litseyi-foto/ |date=2 лютого 2019 }} де керівники проекту «Дрогобич&nbsp;— Smart City» Станіслав Гайдер та Володимир Кондзьолка почали навчати школярів та студентів розумінню проектів e-dem та e-gov. Також у 2018 році Станіслав Гайдер анонсував перший в Україні проект на основі технології [https://dyvys.info/2018/12/19/u-drogobychi-v-testovomu-rezhymi-zapratsyuvala-elektronna-cherga-do-dytsadka-za-novoyu-tehnologiyeyu/ blockchain] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190202042036/https://dyvys.info/2018/12/19/u-drogobychi-v-testovomu-rezhymi-zapratsyuvala-elektronna-cherga-do-dytsadka-za-novoyu-tehnologiyeyu/ |date=2 лютого 2019 }} в закладах освіти міста (Запис дітей в перші класи, запис дітей в садок). Дана технологія унеможливлює фальсифікацію даних чи заміну їх. Всього ж у 2018 році проект «Дрогобич&nbsp;— Smart City» імплементував ще більше 10 нових проектів, які допомогли місту вийти на перше місце серед 100 найбільших міст України за [https://transparentcities.in.ua/rating/?rating-year=current рівнем прозорості]{{Недоступне посилання|date=серпня 2019 |bot=InternetArchiveBot }} (Transparent International Ukraine), отримати перемогу в номінації «Open Data City Award» на Міжнародному форумі Open Data Forum та ін.

Сьогодні місто Дрогобич є зразком цифровий трансформації для України. За три роки місто зібрало всі можливі нагороди в проектах Smart City і стало [https://www.epravda.com.ua/publications/2018/08/1/639163/ дата-монстром України.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190526075635/https://www.epravda.com.ua/publications/2018/08/1/639163/ |date=26 травня 2019 }}

'''Нагороди та відзнаки Дрогобича в проекті «Smart City»:'''

* '''[https://opendatacharter.net/adopted-by-countries-and-cities/ 2017] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190531084209/https://opendatacharter.net/adopted-by-countries-and-cities/ |date=31 травня 2019 }}&nbsp;— Open Data Charter -''' приєднано місто Дрогобич до Міжнародної Хартії відкритих даних.
* '''[http://www.slg-coe.org.ua/p13249/ 2017] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180204001150/http://www.slg-coe.org.ua/p13249/ |date=4 лютого 2018 }}&nbsp;— Мінрегіон та Рада Європи -''' 1 місце, як краща практика місцевого самоврядування в Україні.
*'''[https://transparentcities.in.ua/rating/?rating-year=current 2018]&nbsp;— Transparent International Ukraine -''' 1 місце в рейтингу прозорості серед 100 найбільших міст України за 2017 рік (Поточний стан).
*'''[https://d-nk.com.ua/drogobich-peremig-u-open-data-awards-2018-foto/ 2018] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190202042209/https://d-nk.com.ua/drogobich-peremig-u-open-data-awards-2018-foto/ |date=2 лютого 2019 }}&nbsp;— Open Data Award -''' Перемога в номінації «Open Data City Award».
*'''[https://zik.ua/news/2018/10/31/drogobych_vyznano_vidkrytym_mistom_na_kyiv_smart_city_forum_1438277 2018] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190202041949/https://zik.ua/news/2018/10/31/drogobych_vyznano_vidkrytym_mistom_na_kyiv_smart_city_forum_1438277 |date=2 лютого 2019 }}&nbsp;— Kyiv Smart City -''' Перемога в номінації «Відкрите місто року».
*'''[https://opendata.drohobych-rada.gov.ua/story/дрогобич-визнано-переможцем-конкурсу-«кращі-практики-місцевого-самоврядування-у-2018-році» 2018]&nbsp;— Мінрегіон та Рада Європи -''' 1 місце, як краща практика місцевого самоврядування в Україні.

*'''[https://decentralization.gov.ua/news/10559 2019] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190526074125/https://decentralization.gov.ua/news/10559 |date=26 травня 2019 }}&nbsp;— Рейтинг бюджетної прозорості «Кришталь року» -''' 1 місце (3 нагороди та 8 номінацій), а саме:
**'''Головна нагорода'''&nbsp;— «Кришталь року»;
**'''Основна нагорода'''&nbsp;— Найбільш інноваційні практики бюджетної прозорості в місті;
**'''Спеціальна нагорода -''' Найбільш бюджетно-інформативний сайт.
*'''[https://ua.interfax.com.ua/news/general/570771.html 2019] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190307000537/https://ua.interfax.com.ua/news/general/570771.html |date=7 березня 2019 }}&nbsp;— Transparent International Ukraine -''' 1 місце в рейтингу прозорості серед 100 найбільших міст України за 2018 рік.
*'''[https://www.epravda.com.ua/news/2019/03/20/646278/ 2019] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190526074112/https://www.epravda.com.ua/news/2019/03/20/646278/ |date=26 травня 2019 }}&nbsp;— Перше місто в Україні, яке впровадило технологію blockchain в міському управлінні.'''
* '''[https://drohobych-rada.gov.ua/у-дрогобицькій-ратуші-відбулось-засі/ 2019] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200803211322/https://drohobych-rada.gov.ua/у-дрогобицькій-ратуші-відбулось-засі/ |date=3 серпня 2020 }} — Цифровий український конгрес -''' 1 місце в рейтингу.
* '''[https://drohobych-rada.gov.ua/dvanadtsyata-peremoga-proektu-drogobych-smart-city-za-try-roky-foto/ 2019] — Kyiv Smart City -''' Перемога в номінації «Інноваційне та Відкрите місто року».
* '''[https://ua.interfax.com.ua/news/general/640801.html 2020] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20201129145602/https://ua.interfax.com.ua/news/general/640801.html |date=29 листопада 2020 }} — Transparent International Ukraine -''' 1 місце в рейтингу прозорості серед 100 найбільших міст України за 2019 рік.'''<br />'''

=== Транспорт ===
[[Файл:Вокзал Дрогобич.JPG|230px|міні|праворуч|Залізничний вокзал Дрогобича. Вигляд з боку міста.]]
Дрогобицький пасажирський вокзал знаходиться у східній частині міста. Раніше існувала так звана «Мала станція», що на вулиці Бориславській, зараз вона знаходиться на території НПЗ№&nbsp;2. Через місто йдуть приміські електропоїзди [[Стрий]]-[[Самбір]], [[Львів]]-[[Трускавець]] та пасажирські поїзди далекого сполучення [[Трускавець]]-[[Київ]], [[Трускавець]]-[[Дніпро (місто)|Дніпро]]. Залізничне сполучення між Дрогобичем та [[Борислав]]ом існувало з часів Австро-Угорщини до 1950-х років. В 1994 році було відновлено рух приміського потяга цим маршрутом, але 9 грудня 2003 року Львівська залізниця з економічних причини скасувала рух поїзда Дрогобич-Борислав. Колись планувалося навіть трамвайне сполучення між вокзалом на [[Вулиця Стрийська (Дрогобич)|вул. Стрийській]] («великою станцією») та вокзалом на вул. Бориславській, але ці плани залишились у минулому. Також у місті є автобусна станція Дрогобич 2., і міжнародний автовокзал на пл. Злуки 1<ref name="ERTYU">{{Cite web |url=https://www.eurobuslines.com.ua/drogobych/ |title=Автовокзал Дрогобич |accessdate=27 жовтня 2019 |archive-date=27 жовтня 2019 |archive-url=https://web.archive.org/web/20191027162638/https://www.eurobuslines.com.ua/drogobych/ }}</ref>, який сполучає Дрогобич з містами Прага, Плзень, Карлові Вари, Перемишль, Варшава, Гданськ, Москва а також міжобласні рейси в міста Київ, Рівне, Чернівці, Хмельницький, Івано-Франківськ, Тернопіль, Кам'янець-Подільський, Чортків, Бережани, Луцьк, Ковель, Тячів.
Також у місті існує [[Дрогобицький аеродром|аеропорт «Дрогобич»]]. Наприкінці 1980 — на початку 1990 років, аеропорт проводив реконструкцію, розширення та збільшення до статусу Міжнародний, але цей план був заморожений. За часів президента В.&nbsp;Ющенка аеропорт хотіли реконструювати та переобладнати на вантажний міжнародний аеропорт так як Львівський, не справляється, цей проєкт також заморожений. З 2012 року, міжобласний аеропорт «Дрогобич» здійснює чартерні авіарейси, та приватні авіаперевезення на літаках, гвинтокрилах на замовлення.
Громадський транспорт Дрогобича складають автобуси, вартість проїзду в яких складає 5 грн. За радянських часів у місті курсували автобуси, проте у 1990-х роках вони були замінені, за рахунок збільшення кількості маршрутних таксі. Згідно з заявами міського голови міста Трускавець, у Дрогобичі планується ділянка міжміської тролейбусної лінії Дрогобич-[[Трускавець]]-[[Борислав]]-[[Східниця]] (ці плани виникли ще за радянських часів, згідно з планом розвитку [[Дрогобицька агломерація|Дрогобицької агломерації]]).

== Освіта ==
[[Файл:Drohobycz gimnazjum schulza 2008.jpg|230px|міні|праворуч|Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка]]
[[Файл:Палац з парком 2.jpg|230px|міні|праворуч|Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка]]
[[Файл:Дрогобицький педагогічний ліцей ім.Івана Франка.jpg|230px|міні|праворуч|Історичний факультет Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка]]
Дрогобич&nbsp;— значний освітній осередок Львівщини і держави&nbsp;— тут діють декілька вишів, серед яких [[Дрогобицький педагогічний університет|педагогічний університет]]; духовна семінарія, 12 ліцеїв та гімназій, технікуми і коледжі, музичне і медичне училища, музичні та художні школи.

;Дрогобицькі загальноосвітні установи:
* Ліцей №1 ім. Івана Франка
* Ліцей №2 
* Ліцей №3 ім. В'ячеслава Чорновола
* Ліцей №4 ім. Лесі Українки 
* Ліцей №16 ім. Юрія Дрогобича
* [[Дрогобицький педагогічний ліцей|Дрогобицький ліцей]]<ref>{{Cite web |url=http://www.drohobych.net/liceum/ |title=Сайт Дрогобицького педагогічного ліцею |accessdate=4 липня 2006 |archive-date=23 червня 2006 |archive-url=https://web.archive.org/web/20060623170751/http://www.drohobych.net/liceum/ }}</ref>
* Ліцей ім. Богдана Лепкого 
* Гімназія №5 ім. Героя України генерал-майора Сергія Кульчицького
* Гімназія №8 
* Гімназія №9 ім. Героїв Крут 
* Гімназія №10 ім. Євгена Коновальця 
* Гімназія №17

;Позашкільні освітні заклади:
* [[Дрогобицька дитячо-юнацька спортивна школа імені Івана Боберського|Дитячо-юнацька спортивна школа ім.&nbsp;Івана Боберського]]
* Дитяча художня школа №&nbsp;1; №&nbsp;2
* Дитячі музичні школа №&nbsp;1; №&nbsp;2
* Студія іконопису

;Спеціальні навчальні заклади міста:
* [[Дрогобицька духовна семінарія блаженних священномучеників Северина, Віталія та Якима|Дрогобицька духовна семінарія]] блаженних [[священномученик]]ів [[Северіян (Бараник)|Северина]], [[Віталій (Байрак)|Віталія]] та [[Яким (Сеньківський)|Якима]] [[УГКЦ]]<ref>http://dds.edu.ua/ {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120322083132/http://www.dds.edu.ua/ |date=22 березня 2012 }} Дрогобицька духовна семінарія блаженних [[священномученик]]ів [[Северіян (Бараник)|Северина]], [[Віталій (Байрак)|Віталія]] та [[Яким (Сеньківський)|Якима]] [[УГКЦ]]</ref>
* [[Дрогобицький механіко-технологічний коледж]]
* [[Дрогобицький коледж нафти і газу]]
* ВПТУ №&nbsp;19
* ППЛ №&nbsp;15
* [[Дрогобицьке державне музичне училище ім. Василя Барвінського|Музичне училище ім.&nbsp;Барвінського]]
* [[Дрогобицький коледж статистики]]

;[[Заклад вищої освіти|Заклади вищої освіти]] Дрогобича:
* [[Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка]]<ref>{{Cite web |url=http://www.drohobych.net/ddpu |title=Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка |accessdate=4 липня 2006 |archive-date=7 жовтня 2006 |archive-url=https://web.archive.org/web/20061007110723/http://www.drohobych.net/ddpu/ }}</ref>:
** Факультет фізики, математики, економіки та інноваційних технологій
** Факультет української та іноземної філології
** Факультет історії, педагогіки та психології
** Факультет початкової освіти та мистецтва
** Факультет здоров'я людини та природничих наук
** Центр післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки

* [[Дрогобицький проектний інститут]]

;Філії вишів:
* Дрогобицька філія [[Вінницький проектний інститут|Вінницького проектного інституту]]
* Дрогобицька філія [[Тернопільський економічний університет|Тернопільського економічного університету]]
* Дрогобицька філія університету «[[Львівська політехніка]]»

== Природоохоронні об'єкти ==
=== Дендрологічний парк ===
* [[Екопарк студентський (Дрогобич)|Екопарк студентський]]

=== Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва ===
* [[Парк XIX століття (Дрогобич)|Парк XIX&nbsp;ст.]]
* [[Парк ім. генерала Васильєва]] (Парк культури та відпочинку)
* [[Парк ім. Богдана Хмельницького (Дрогобич)|Парк імені Богдана Хмельницького]]

=== Пам'ятки природи ===
* [[Бук червонолистий (Дрогобич)|Бук червонолистий]]
* [[Бук червонолистий (2 екз.)]]
* [[Гінкго (пам'ятка природи)|Гінкго]]
* [[Група магнолій]]
* [[Група сріблястих смерек]]
* [[Група тисів (4 екз.)]]
* [[Група туй західних (7 екз.)]]
* [[Магнолія китайська (пам'ятка природи)|Магнолія китайська]]
* [[Оцтове дерево (пам'ятка природи)|Оцтове дерево]]

==== Інше ====
* [[Урочище Когутик]]

== Культура і ЗМІ ==
Дрогобич є важливим культурним осередком Львівщини&nbsp;— тут діють численні музеї, зокрема під егідою [[Дрогобицький краєзнавчий музей|краєзнавчого «Дрогобиччина»]], театри, кінотеатри, філармонія, міський і районний Народні доми, будинки культури, бібліотеки, театральні студії тощо.

З початку 2015 року у місті діє [[Літературний клуб "Pro Patria!"]]

=== Заклади культури ===
[[Файл:P4190014.JPG|230px|міні|праворуч|Кінотеатр «Аврора», пізніше «Прометей». Сучасний вигляд.]]Ансамбль «Верховина»,
* [[Львівський обласний академічний музично-драматичний театр імені Юрія Дрогобича]]<ref>ttp://www.theatre-in-drohobych.com.ua/pages/drohobych {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20111219220627/http://www.theatre-in-drohobych.com.ua/pages/drohobych |date=19 грудня 2011 }} Львівський академічний обласний музично-драматичний театр</ref>&nbsp;— має понад 70-річну історію;
* Міська філармонія;
* Міський народний дім імені І.&nbsp;Я.&nbsp;Франка;
* Районний народний дім;
* 9 бібліотек;
* будинки культури при підприємствах міста.

Наприкінці [[2010]] року в Дрогобичі не було жодного [[кінотеатр]]у, у єдиному вцілілому приміщенні кінотеатру «Прометей», що на той час перебувало в аварійному стані, демонстрацію кінофільмів припинили ще на початку [[1990-ті|1990-х]] років, а відтак будівлю використовували не за призначенням (переважно здавали в оренду під ресторан, меблевий салон та гральні заклади)<ref>[http://zik.com.ua/ua/news/2008/02/08/125138 У Дрогобичі ніяк не поділять кінотеатр «Прометей»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080213033059/http://zik.com.ua/ua/news/2008/02/08/125138 |date=13 лютого 2008 }} // ZIK, 8 лютого 2008]</ref>. Ще на початку [[2008]] року справа з [[Приватизація|приватизацією]] цієї будівлі спричинила великий скандал у місті, що навіть потягнуло за собою відставку чинного на той час міського голови.<ref>[http://gazeta.ua/index.php?id=210012 За виконання судового рішення мера Дрогобича відправили у відставку] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140912162659/http://gazeta.ua/index.php?id=210012 |date=12 вересня 2014 }} // [http://gazeta.ua gazeta.ua, 21 лютого 2008] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20090502021324/http://gazeta.ua/ |date=2 травня 2009 }}</ref>. Приміщення кінотеатру було продане, і станом на травень [[2012]] року тривала його реконструкція. Колишній кінотеатр «Аврора»/«Прометей» має тепер статус Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіноконцертний комплекс „Прометей“».<ref>''Ірина Котлобулатова'' [https://uma.lvivcenter.org/uk/photos/3857 Проєкт «Міський медіаархів»: кінотеатр «Аврора»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20230404134339/https://uma.lvivcenter.org/uk/photos/3857|date=4 квітня 2023 }}</ref> Нині тут знаходиться торговий центр та фітнес-клуб «Прометей».

Станом, на січень 2019 року, у Дрогобичі працює два кінотеатри. Один з них&nbsp;— кінотеатр «Злата PLUS» (демонстрація фільмів у 2D та 3D-форматах) та знаходиться на [[Вулиця Лесі Українки (Дрогобич)|вул. Лесі Українки]], 8/1 (3 пов.), а другий&nbsp;— кінотеатр «Прем'єра» (демонстрація фільмів у 2D-форматі) та знаходиться на третьому поверсі ТЦ «Стєкляшка» (біля фонтану).<ref>{{Cite web |url=https://www.kinofilms.ua/ukr/cinemas/city/118/#327 |title=Кінотеатри Дрогобича. Афіша |accessdate=25 січня 2019 |archive-date=19 січня 2019 |archive-url=https://web.archive.org/web/20190119094850/http://www.kinofilms.ua/ukr/cinemas/city/118/#327 }}</ref>

{{main|Кінотеатри Дрогобича}}

=== Музеї ===
[[Файл:Вілла Б'янки Дрогобич.jpg|міні|230пкс|Дрогобицький Палац мистецтв]]
Дрогобицькі музеї<ref>[http://www.karpaty.info/ua/uk/lv/dr/drogobych/ Дрогобич] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20101114091820/http://www.karpaty.info/ua/uk/lv/dr/drogobych/ |date=14 листопада 2010 }} на [http://www.karpaty.info/ua/ ''www.karpaty.info'' (КАРПАТИ.INFO: Відпочинок в Карпатах і не тільки)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20101110045909/http://www.karpaty.info/ua |date=10 листопада 2010 }}</ref>:
* [[Дрогобицький краєзнавчий музей|Краєзнавчий музей «Дрогобиччина»]]&nbsp;— центральний і найбільший музейний заклад міста; створений у травні [[1940]] року нині має 7 відділів, експозиції розгорнуто у 58 залах, які розміщені у 6 будівлях. Зокрема, до відділів музею належать:
** [[Дрогобицький краєзнавчий музей#Відділ природи та історії|Відділ природи та історії]];
** [[Дрогобицький краєзнавчий музей#Картинна галерея|Дрогобицька картинна галерея]];
** [[Дрогобицький краєзнавчий музей#Палац мистецтв|Палац мистецтв]];
** пам'ятки дерев'яної архітектури кінця XV&nbsp;— початку XVII&nbsp;ст.ст.&nbsp;— церкви-музеї [[Церква святого Юра (Дрогобич)|св. Юра]] і Воздвиження Чесного Хреста.
* [[Музей Бруно Шульца (Дрогобич)|Музей Бруно Шульца]]&nbsp;— відкритий [[2003]] року у колишньому вчительському кабінеті всесвітньо відомого [[Польща|польського]] письменника і художника [[Євреї|єврейського]] походження [[Бруно Шульц]]а в приміщенні [[Дрогобицький педагогічний університет|педагогічного університету]] з ініціативи першого керівника Полоністичного науково-інформаційного центру Ігоря Менька (1972—2005)<ref>[http://www.karpaty.info/ua/uk/lv/dr/drogobych/museums/bruno.shults/ Вступна версія музею Бруно Шульца] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110721215658/http://www.karpaty.info/ua/uk/lv/dr/drogobych/museums/bruno.shults/ |date=21 липня 2011 }} на [http://www.karpaty.info/ua/ ''www.karpaty.info'' (КАРПАТИ.INFO: Відпочинок в Карпатах і не тільки)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20101110045909/http://www.karpaty.info/ua |date=10 листопада 2010 }}</ref>.

=== Парки і сквери ===
У Дрогобичі чимало зелених зон, особливо в середмісті. До головних міських парків&nbsp;— улюблених зон прогулянок і відпочинку дрогобичан і гостей міста відносяться:

* Замкова гора.
* Парк імені Степана Бандери.<br/> [[1 березня]] [[2024]] року у парку імені Степана Бендери відкрили Алею пам'яті, присвячену загиблим захисникам України. Алею пам'яті являє собою металеву арку-тунель, на внутрішніх стінах якої розміщені портрети загиблих військовослужбовців з короткою інформацією про них. Окрім цього під портретами є також та QR-коди, які ведуть на сторінку воїнів у Електронному пантеоні Героїв. Загалом на Алеї розмістили портрети 129 захисників. Дизайн арки розробила художниця Христина Соломчак, дружина загиблого військового Руслана Сіксоя (Ультраса). Всю металеву конструкцію виготовив на власній кузні ветеран російсько-української війни Леонід Федевич, спільно з синами<ref>{{cite web|url = https://drogmedia.net.ua/2024/03/02/aleiu-heroiv-u-drohobychi-vidkryiut-1-bereznia/|назва = 
У Дрогобичі відкрили Алею Героїв|автор = Віра Чопик|дата = 2 березня 2024|вебсайт = drogmedia.net.ua|видавець = Медіа Дрогобиччина|url-архіву = |дата-архіву = |статус-url = |дата-доступу = 21 квітня 2024}}</ref>.
* Парк Новонароджених
* Парк імені Богдана Хмельницького
* Парк імені генерала Васильєва (Парк культури та відпочинку)
* Парк XIX ст.

=== ЗМІ ===
{{main|Засоби масової інформації та видавництва Дрогобича}}
У Дрогобичі виходить друком 8 газет, зокрема «Вільне слово», «[[Галицька зоря]]», «Гомін Галичини», «Дрогобицькі оголошення», [[Каменярі (тижневик)|«Каменярі»]], «Тустань», [[Фортуна (газета)|«Фортуна»]], функціонують 7 видавництв. З 2001 року видається громадська правозахисна газета «Нові Горизонти» (колективний член Української асоціації видавців періодичної преси), засновник Асоціація "Нові Горизонти", АНГ ( президент Олександр Магльона).

У місті працюють телерадіомовна компанія України «Алсет» (пл. Ринок, 13), народний контроль «Дрогобичинна», місцева радіостанція «Франкова земля», а також FM радіостанція Твоє радіо 101.4 FM (вул. Коновальця, 7) з площею покриття Дрогобич, Трускавець, Стебник, Борислав та регіон.

=== Фестивалі ===

[[17 квітня]] [[2012]] року в місті пройшла [[Велика Гаївка (Дрогобич)|«Велика Гаївка»]], участь в якій взяли, як мінімум, 5 583 учасники. Досягнення зафіксовано представниками [[Книга рекордів України|«Книги рекордів України»]].

[[20 травня]] 2012 року у Дрогобичі відбувся фестиваль [[Вишиванка-фест]] 2012<ref>{{cite web|url=http://droginfo.com.ua/content/view/3457/|title=У Дрогобичі відбувся фестиваль рідної культури «Вишиванка-фест»|author=Олег Дукас|date=2012-05-24|publisher=ДрогобичІнфо|accessdate=2012-10-26|archiveurl=https://web.archive.org/web/20160317030443/http://droginfo.com.ua/content/view/3457/|archivedate=2016-03-17|deadurl=yes}}</ref>. Ініціатором проведення фестивалю стала молодіжна громадська організація «Український молодіжний прорив»<ref>{{cite web |url=http://sbl.org.ua/category/news/vishivanka-fest.html |title=Вишиванка-фест. І знову Дрогобич! |author=Юрко Семашко |publisher=Сайт [[Студентське Братство Львівщини|Студентського Братства Львівщини]] |accessdate=26 жовтня 2012 |archive-date=5 березня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160305025759/http://sbl.org.ua/category/news/vishivanka-fest.html }}</ref>. Під час фестивалю було проведено парад вишиванок, виставки, майстер-класи, виступи етно- та рок-колективів<ref>{{cite web|url=http://zik.ua/ua/photoreport/2012/05/21/349352|title=На Львівщині фестиваль вишиванок зібрав понад тисячу юнаків і юнок|date=2012-05-21|publisher=[[Західна інформаційна корпорація]]|accessdate=2012-10-26|archiveurl=https://web.archive.org/web/20150424175841/http://zik.ua/ua/photoreport/2012/05/21/349352|archivedate=2015-04-24|deadurl=yes}}</ref>.
<!--«Вогні Залісся», Бруно Шульц-->
Фестиваль «Бруно Шульца»,, ФРАНКО-FEST, Фестиваль електронної музики «Drogobuch DRIFE FESTIVAL».
{{Розширити розділ|дата=жовтень 2012}}

== Спорт ==
Після Першої світової війни на польсько-української війни 1918—1919 у 1920-х роках спортивне життя починає відроджуватися. 1922 року польська громада заснувала «Польський клуб спортовий» (''Polski klub sportowy''), а 1923 року українці створили Туристично-Спортове Товариство «Підгір'я»<ref>journals.umcs.pl/rh/article/download/249/247</ref>.

=== [[Футбол у Дрогобичі]] ===
Вагому роль в історії спорту міста відігравав футбол. Організовані клуби почали виникати ще в період Австро-Угорської імперії, а перший задокументований матч відбувся 12 червня 1910 року, коли дрогобицька «Аттика» поступилася стрийській «Поґоні»-5&nbsp;— 0:13<ref>{{книга|автор = Богдан Люпа, Ярослав Грисько, Іван Яремко|частина = |посилання частина = |заголовок = Хроніки львівського футболу|оригінал = |посилання = |відповідальний = |видання = |місце = Львів|видавництво = [[Піраміда (видавництво)|ЛА «Піраміда»]]|рік = 2015|том = (друга половина ХІХ ст. – 1965 р.)|сторінки = 116|сторінок = 596|серія = |isbn = 978-966-441-414-9|тираж = |ref = }}</ref>.

Перший міжнародний футбольний матч відбувся в Дрогобичі 6 червня 1936 року, коли місцевий «[[Юнак (Дрогобич)|Юнак»]] програв дебреценському «Бочкаї» 1:8<ref>{{Cite book|title=Pozíciók és oppozíciók: a futballmező kialakulása, struktúrája és dinamikája Az 1945 előtti debreceni labdarúgás történetszociológiai elemzése|last=Szegedi|first=P.|year=2005|publisher=|location=Budapest|pages=276|language=hu|isbn=}}</ref>. Чотири рази дрогобицькі команди ставали переможцями чемпіонатів Львівщини&nbsp;— [[Юнак (Дрогобич)|«Юнак»]], «[[Спартак (Дрогобич)|Спартак»]], «Хімік» (двічі), а також дві команди брали участь у першостях СРСР та України&nbsp;— [[Нафтовик (Дрогобич)|«Нафтовик»]], [[Галичина (Дрогобич)|«Галичина»]]. Загалом в Дрогобичі існувало чи існує не менше декількох десятків футбольних колективів:
{{Div col|cols=4}}
* Поґонь (1909—1912)
* Аттіка (1910)
* Маратон (1911)
* [[Юнак (Дрогобич)|Чарні/Юнак]] (1922—1939)
* '''[[Підгір'я (Дрогобич)|Підгір'я]]''' (1922-1944)
* [[Ватра (Дрогобич)|Ватра]] (1934—1944)
* Бейтар (1920-ті-1939)
* Ґражина (1920-ті)
* Колеяж (1920-ті)
* Орли (1920-ті)
* Польмін (1920-ті-1930-ті)
* Сокіл (1930-ті)
* Сокул (1920-ті)
* Тисмениця (1920-ті)
* Т.U.R. (1920-1930-ті)
* Штерн (1920-1930-ті)
* [[Спартак (Дрогобич)|Спартак]] (1940-1960-ті)
* [[Динамо (Дрогобич)|Динамо]] (1940-1950-ті ?)
* [[Нафтовик (Дрогобич)|Нафтовик]] (1940—1970)
* '''[[Долотник (Дрогобич)|Долотник]]'''&nbsp;(1960-ті-2000-ні)
* [[Торпедо (Дрогобич)|Торпедо]] (1970-ті)
* Автомобіліст (1974-1977)
* [[Хімік (Дрогобич)|Хімік]] (1950-ті-1982)
* [[Авангард (Дрогобич)|Авангард]] (1983-1989)
* [[Галичина (Дрогобич)|Галичина]]&nbsp;(з 1989)
* СтаР
{{Div col end}}
Найвідомішими вихованцями дрогобицького футболу були [[Броварський Лев Рудольфович|Лев Броварський]] (володар Кубка СРСР 1969&nbsp;р. у складі львівських «Карпат»), [[Савка Остап Володимирович|Остап Савка]] (півфіналіст Кубка СРСР 1968 р. у складі донецького «Шахтаря», та 1972 р. у складі львівських «Карпат»), Карл-Степан Данилюк (учасник розіграшу КУбка СРСР у складі київського «Динамо»), Сергій Райко (півфіналіст Кубка СРСР 1987&nbsp;р. у складі сімферопольської «Таврії»), Юрій Самошкін (зіграв декілька ігор у вищій лізі чемпіонату СРСР в складі одеського «Чорноморця»), [[Височанський Ігор Броніславович|Ігор Височанський]] (грав за [[луцьк]]у [[Волинь (футбольний клуб)|«Волинь»]]), Зеновій Угрин (грав у вищій лізі чемпіонату СРСР в складі ростовського СКА), Богдан Єсип (гравець юнацьких та молодіжної збірної України), Мар'ян Марущак (гравець юнацьких та молодіжної збірної України). У складі дрогобицьких колективів виступала величезна кількість відомих футболістів, у тому числі гравці збірної Польщі (Болеслав Йозеф Габовскі) та України ('''[[Андрій Василитчук]], [[Фінкель Борис Аркадійович|Борис Фінкель]]''').

== Архітектура ==

=== Культові споруди ===
{{main|Храми Дрогобича}}
Дрогобич надзвичайно багатий на історико-архітектурні пам'ятки<ref>{{Cite web |url=http://spadok.org/register/lvivska-list/87-drogobyckyj-lvivskoi |title=Пам'ятки реєстру Дрогобицького району  |accessdate=13 травня 2014 |archive-date=14 травня 2014 |archive-url=https://web.archive.org/web/20140514161837/http://spadok.org/register/lvivska-list/87-drogobyckyj-lvivskoi }}</ref>:
* '''[[Церква святого Юра (Дрогобич)|Церква св. Юра]]''' (вул. Солоний Ставок, 23)&nbsp;— пам'ятка сакральної архітектури національного значення; нині музей-відділ [[Дрогобицький краєзнавчий музей|краєзнавчого музею «Дрогобиччина»]]. Дерев'яна тридільна (тризрубна), споруджена у стилі українського [[Відродження]] в XVI—XVII століттях в селі [[Надіїв]], в [[1657]] році перевезена до Дрогобича. В інтер'єрі [[іконостас]] [[1659]] року та розписи XVII століття. Розпочато процес оформлення документів на її внесення до списку [[Світова спадщина ЮНЕСКО|Світової спадщини ЮНЕСКО]].
* '''Дзвіниця церкви св. Юра''' (вул. Солоний Ставок, 23)&nbsp;— пам'ятка архітектури національного значення. Збудована у [[1670]] році, перебудована у [[1678]]–[[1711]] роках. Дерев'яна, квадратна в плані, чотириярусна, з опасанням навколо першого ярусу, чотиригранною галереєю навколо третього та восьмигранною галереєю навколо четвертого ярусу, завершена [[бароко]]вою банею. В формах дзвіниці суміщені риси оборонних дерев'яних башт та культової архітектури.
* '''[[Церква Воздвиження Чесного Хреста (Дрогобич)|Церква Воздвиження Чесного Хреста]]''' (вул. Зварицька, 7)&nbsp;— пам'ятка архітектури національного значення. Збудована [[1613]] року, дерев'яна, взірець сакральної архітектури українського Відродження;
* '''Дзвіниця церкви Здвиження Чесного Хреста''' (вул. Зварицька,7)&nbsp;— пам'ятка архітектури національного значення. Зведена [[1661]] року. Дерев'яна, квадратова в плані.
* '''[[Костел Святого Апостола Вартоломея (Дрогобич)|Костел св. Варфоломія]]''' (пл. Замкова гора)&nbsp;— пам'ятка архітектури національного значення. Спорудження відноситься до кінця [[XIV століття|XIV]]&nbsp;— початку [[XVI століття|XVI]] століть. [[Готика|Готичний]] костел заснований, як форпост феодальної Польщі на землях [[Галицько-Волинське князівство|Галицько-Волинського князівства]]. Збудований на місці терему княжого воєводи.
* '''[[Дзвіниця костелу Святого Апостола Вартоломея (Дрогобич)|Дзвіниця костелу св. Варфоломія]]''' (вул. Данила Галицького)&nbsp;— пам'ятка архітектури національного значення. Зведення датується кінцем [[XIII століття]]&nbsp;— початком [[XV століття]]. Відтак, це найстаріша споруда міста. Первісно служила оборонною вежею замку руського воєводи, із побудовою поряд [[Костел святого Варфоломія (Дрогобич)|костелу св. Варфоломія]]&nbsp;— [[Дзвіниця|дзвіницею]].
* '''[[Монастир святих Апостолів Петра і Павла (Дрогобич)|Монастир св. Петра та Павла]]''' ([[Вулиця Стрийська (Дрогобич)|вул. Стрийська]], 1)&nbsp;— величний [[Василіяни|василіянський]] [[монастир]], зведення якого датується [[1825]]—[[1828]] роками (освячення&nbsp;— [[1831]] рік); одна з найрозкішніших культових споруд міста і країни в цілому.
* '''[[Собор Пресвятої Трійці (Дрогобич)|Церква св. Трійці]]''' (вул. Трускавецька, 2)&nbsp;— пам'ятка архітектури місцевого значення. Церква є мурованою, датується XVII—XIX століттями. Нині це катедральний собор (катедра) Пресвятої Трійці [[УГКЦ]]<ref>{{Cite web |url=http://www.katedra.org.ua/ |title=Офіційний сайт катедрального собору Пресвятої Трійці, м. Дрогобич |accessdate=3 листопада 2010 |archive-date=15 листопада 2010 |archive-url=https://web.archive.org/web/20101115013818/http://www.katedra.org.ua/ }}</ref>.
* '''Церква св. Параскеви''' (дерев.)
* '''[[Хоральна синагога (Дрогобич)|Хоральна синагога]]'''&nbsp;— будувалась у [[1842]]—[[1865]] роки у єврейському передмісті Дрогобича „Лан“; нині відреставрована, діюча на свята [[синагога]].
<gallery mode="packed">
Файл:Церква Воздвиження Чесного Хреста 12.jpg|[[Церква Воздвиження Чесного Хреста (Дрогобич)|Церква Воздвиження Чесного Хреста]] XVI ст.
Файл:Drohobych - church.jpg|[[Церква святого Юра (Дрогобич)|Церква святого Юра]]
Файл:46-106-1119 Церква Петра і Павла Дрогобич (1).JPG|[[Монастир святих Апостолів Петра і Павла (Дрогобич)|Церква Петра і Павла]]
Файл:Собор Пресвятої Трійці (Дрогобич) 2.jpg|[[Катедральний собор Пресвятої Трійці (Дрогобич)|Катедральний собор Пресвятої Трійці]]
Файл:Drohobych Synagogue2018.jpg|[[Хоральна синагога (Дрогобич)|Хоральна синагога]]
</gallery>

=== Сучасна архітектура ===
* [[Готель «Тустань]]<nowiki/>» (вул. Миколи Лисенка)
* [[Постмодерніський будинок]] (вул. Миколи Лисенка, 7)
* Нова частина [[Мікрорайон Коновальця (Дрогобич)|мікрорайону Коновальця]]
* Ліцей №&nbsp;16 імені Юрія Дрогобича (вул. Михайла Грушевського, 136)
* [[Вічний вогонь]] (вул. Самбірська) (демонтовано)

=== Пам'ятки ===
* '''[[Дрогобицька ратуша|Міська ратуша]]''' (пл. Ринок, 1)&nbsp;— так звана нова ратуша, зведення якої за проектом архітектора [[Мар'ян Нікодемович|Мар'яна Нікодемовича]] відноситься до [[1920-ті|1920-х років]]. Споруда прикметна своєю вежею, що добре проглядається звідусіль у середмісті. Як і раніше, тут міститься місцевий орган самоврядування&nbsp;— Дрогобицька міська рада.
* '''[[Дрогобицька житниця|Шпихлір (житниця)]]''' (вул. Грушевського, 16)&nbsp;— пам'ятка архітектури національного значення, споруджена в стилі [[бароко]]. Споруджений у [[1778]] році. Це&nbsp;— цегляна споруда, накрита гонтом, служила раніше зерносховищем.
* '''Комплекс споруд Дрогобицького солеварного заводу''' [[XIII століття|XIII]]—[[XX століття|XX]] століть.
* '''[[Вілла Б'янки]] '''— палац, що знаходиться на [[Вулиця Шевченка (Дрогобич)|вулиці Шевченка]], 38. В ньому розташувалася дрогобицька художня галерея.

=== Пам'ятники ===
{{main|Пам'ятники Дрогобича}}
У Дрогобичі значне число пам'ятників, що вшановують діячів національної [[Історія України|історії]], науки та культури&nbsp;— [[Шевченко Тарас Григорович|Тарасові Шевченку]], [[Франко Іван Якович|Іванові Франку]], [[Стефаник Василь Семенович|Василю Стефанику]], [[Пам'ятник Юрію Дрогобичу|Юрію Дрогобичу]], [[Пам'ятник Степанові Бандері (Дрогобич)|Степанові Бандері]], [[Чорновіл В'ячеслав Максимович|В'ячеславові Чорноволу]]. Є пам'ятник-погруддя (імовірно, найстаріший у місті&nbsp;— [[1892]]) [[Адам Міцкевич|Адаму Міцкевичу]]. Є також пам'ятник [[Папа Римський|Папі Римському]] [[Іван Павло II|Івану Павлу II]], встановлений у [[2007]] році. Релігійне спрямування має й пам'ятний знак на честь 2000-ліття [[Різдво Христове|Різдва Христового]]. У місті зберігають у вигляді меморіалів та пам'ятних знаків про трагічні події історії XX століття&nbsp;— могила жертв репресій, пам'ятний знак на честь земляків, які загинули в [[Афганістан]]і, поховання радянських воїнів, загиблих під час Другої світової війни (меморіал Слави).

Більшість міських пам'ятників були встановлені у Дрогобичі вже за незалежності України (від [[1991]] року).

Міська влада Дрогобича вирішили перенести [[Пам'ятники Дрогобича|погруддя письменника Василя Стефаника]], що розташоване у центрі міста біля [[Собор Пресвятої Трійці (Дрогобич)|Катедрального собору Пресвятої Трійці]]. На його місці планують встановити пам'ятник одному із [[митрополит]]ів [[Українська греко-католицька церква|УГКЦ]]: [[Любомир (Гузар)|Любомиру Гузару]] або [[Андрей (Шептицький)|Андрею Шептицькому]]. Нещодавно у місті провели громадські консультації, на яких 52 мешканці визначили дві локації у центрі міста для перенесення погруддя письменника: вул. Ярослава Осмомисла, 10 (біля Будинку вчителя) та вул. Тараса Шевченка, 10 (на розі біля музичної школи). За словами міського голови Тараса Кучми, остаточну локацію для погруддя Стефаника незабаром оберуть місцеві архітектори<ref>{{Cite web |url=http://lviv.web2ua.com/u-drogobichi-pogruddja-stefanika-zaminjat-na-pam-jatnik-guzaru-abo-sheptickomu-2391/ |title=У Дрогобичі погруддя Стефаника замінять на пам'ятник Гузару або Шептицькому |accessdate=4 липня 2018 |archive-date=4 липня 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20180704213040/http://lviv.web2ua.com/u-drogobichi-pogruddja-stefanika-zaminjat-na-pam-jatnik-guzaru-abo-sheptickomu-2391/ }}</ref>.
<gallery mode="packed">
Файл:Drohobych Castle Hill Square Monument of Y.Drohobych (YDS 9490).jpg|[[Пам'ятник Юрію Дрогобичу]]
Файл:Пам'ятник Степану Бандері в Дрогобичі.jpg|[[Пам'ятник Степанові Бандері (Дрогобич)|Пам'ятник Степанові Бандері]]
Файл:Drogobych P6150252.JPG|[[Пам'ятник Іванові Франку (Дрогобич)|Пам'ятник Іванові Франку]]
Файл:Пам'ятник Тарасу Шевченку в Дрогобичі.jpg|[[Пам'ятник Тарасові Шевченку (Дрогобич)|Пам'ятник Тарасові Шевченку]]
Файл:Drogobych P5260021.JPG|[[Пам'ятник В'ячеславові Чорноволу (Дрогобич)|Пам'ятник В'ячеславові Чорноволу]]
Файл:Drogobych P4230046.JPG|Пам'ятник Папі Римському Івану Павлу II
Файл:Drogobych P6150249.JPG|[[Пам'ятник Василеві Стефанику (Дрогобич)|Пам'ятник Василеві Стефанику]]
Файл:Drogobych P4230060.JPG|[[Пам'ятник Адамові Міцкевичу (Дрогобич)|Пам'ятник Адамові Міцкевичу]]
</gallery>

20 квітня 2022 року комунальні служби Дрогобича розпочали демонтаж комуністичної символіки Меморіалу слави «Кладовище радянських воїнів», відомого як «Вічний вогонь». Рішення про демонтаж Дрогобицька міська рада ухвалила ще 2021 року після громадських обговорень, та його не виконували, тому що на місці радянського пам'ятника могли бути людські останки.<ref>{{Cite web |url=https://zaxid.net/u_drogobichi_znesut_vichniy_vogon_ale_mogili_nkvdistiv_zalishat_n1541404/amp |title=У Дрогобичі зносять радянський меморіал «Вічний вогонь» |accessdate=23 квітня 2022 |archive-date=20 квітня 2022 |archive-url=https://web.archive.org/web/20220420171037/https://zaxid.net/u_drogobichi_znesut_vichniy_vogon_ale_mogili_nkvdistiv_zalishat_n1541404/amp }}</ref>.

== [[Міста-побратими]] ==
{{Wikidata/SisterCities}}
== Відомі люди ==
[[Файл:Bruno schulz tablica drohobycz 2008.jpg|міні|230пкс|[[Меморіальна дошка]] на будинку по вул. Беднарській, де жив [[Бруно Шульц]]]]
{{main|Люди, пов'язані з Дрогобичем}}
Велику частину свого життя у Дрогобичі прожив великий український поет і письменник [[Іван Франко]]. Він навчався у дрогобицькій «нормальній школі». Враження від навчання у ній відбилися у Франкових оповіданнях, багато в чому [[Автобіографія|автобіографічних]]: «Грицева шкільна наука», «Олівець» тощо. Своє навчання Іван Франко продовжив у місцевій гімназії.

У цій же колишній [[Дрогобицька гімназія імені Франца Йосифа I|Дрогобицькій гімназії імені Франца Йосифа I]] (тепер [[Дрогобицький педагогічний університет|педагогічний університет]]) вчителювали громадський діяч [[Бірчак Володимир|Володимир Бірчак]], професор музики [[Огроднік-Жилава Анастазія|Анастазія Огроднік-Жилава]]. Гімназію закінчили: [[Василь Стефаник]], [[Лесь Мартович]], [[Ковалів Степан Михайлович|Стефан Ковалів]], [[Турянський Осип Васильович|Осип Тур'янський]], [[Бірчак Володимир|Володимир Бірчак]], [[Пулюй Іван Павлович|Іван Пулюй]], [[Нижанківський Остап Йосипович|О. Нижанківський]], [[Коссак Григорій|Григорій Коссак]], [[Бруно Шульц]], [[Матчак Михайло|Михайло Матчак]], [[Шевчук Василь (священик)|Василь Шевчук]], [[Фриз Микола|Микола Фриз]].

У Дрогобичі народився [[Юрій Дрогобич|Юрій Дрогобич (Котермак)]], перший українець&nbsp;— доктор медицини та філософії. Тут прожив усе своє життя [[Бруно Шульц]]&nbsp;— один із найвизначніших польських художників і письменників [[Євреї|єврейського]] походження першої половини [[XX сторіччя]]. З історією Дрогобича пов'язані також біографії багатьох інших відомих людей: [[Устиянович Корнило Миколайович|Корнила Устияновича]], [[Менцинський Модест Омелянович|Модеста Менцінського]], [[Мельник Андрій Атанасович|Андрія Мельника]], [[Грицай-Перебийніс Дмитро|Дмитра Грицая]], [[Витвицький Степан|Степана Витвицького]]<ref>[http://7chudes.in.ua/info/628.htm Маршрут подорожі «Один день з Іваном Франком»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20101123020531/http://7chudes.in.ua/info/628.htm |date=23 листопада 2010 }} // [http://7chudes.in.ua Сайт акції «Сім чудес України»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20121122083935/http://7chudes.in.ua/ |date=2012-11-22 }}</ref>.
;Уродженці
* [[Елізабет Бергнер]]&nbsp;— акторка театру та кіно.
* [[Борис Іван|Іван Борис]]&nbsp;— український [[промисловець]].
* [[Валага Андрій Петрович|Андрій Валага]]&nbsp;— співак та музикант.
* [[Казимир Вежинський]]&nbsp;— польський поет.
* [[Вексельберг Віктор Феліксович|Віктор Вексельберг]]&nbsp;— російський підприємець єврейського походження, мільярдер.
* [[Маврикій Готтліб]]&nbsp;— єврейський маляр.
* [[Давид Горовіц]]&nbsp;— ізраїльський економіст.
* [[Юрій Дрогобич]]&nbsp;— український вчений епохи [[Відродження]].
* [[Жеплинський Богдан Михайлович|Богдан Жеплинський]] (1929—2020) —  український науковець, інженер хімік-технолог, винахідник, бандурист, дослідник кобзарства, публіцист і громадський діяч. 
* [[Григорій Коссак]]&nbsp;— український військовий та державний діяч.
* [[Володимир Кобільник]]&nbsp;— український військовий та громадський діяч.
* [[Іван Коссак]]&nbsp;— український військовий та громадський діяч, сотник Легіону [[УСС]].
* [[Зенон Коссак]]&nbsp;— український військовий та громадський діяч, провідний член [[УВО]] і [[ОУН]],
* [[Ефраїм Моше Лілієн]]&nbsp;— художник.
* [[Лукань Володимир|Володимир Лукань]]&nbsp;— український художник.
* [[Фелікс Ляхович]]&nbsp;— художник, митець, маляр та різьбяр.
* [[Олег Пінчук]]&nbsp;— сучасний український [[скульптор]].
* [[Ярослав Попович]]&nbsp;— український професійний [[Велосипедні гонки|велогонщик]].
* [[Христина Соловій]]&nbsp;— українська співачка, автор-виконавець пісень.
* [[Паула Шаліт]]&nbsp;— польська композиторка та піаністка.
* [[Бруно Шульц]]&nbsp;— польський письменник та художник [[євреї в Україні|єврейського походження]].
* [[Мордехай Рошвальд]]&nbsp;— письменник-фантаст [[євреї в Україні|єврейського походження]].
* [[Ченцов Всеволод Валерійович|Всеволод Ченцов]]&nbsp;— український дипломат. Надзвичайний і Повноважний Посол [[Україна|України]] в [[Нідерланди|Нідерландах]] (2017—2021). Представник України в [[Організація із заборони хімічної зброї|Організації із заборони хімічної зброї]] (2017—2021).
* [[Якубув Андрій Євгенійович|Андрій Якубув]]&nbsp;— [[адвокат]] та [[громадський діяч]] в [[Іспанія|Іспанії]], представник [[Українська діаспора|української діаспори]].
* '''[[Анджей Хцюк|Анджей Ян Хцюк]]''' ([[Польська мова|пол.]] ''Andrzej Jan Chciuk'', [[Англійська мова|англ.]] ''Andrew Soddell''; [[13 січня]] [[1920]], [[Дрогобич]] — [[15 травня]] [[1978]], [[Мельбурн]]) — польський еміграційний письменник, поет, публіцист і журналіст.

'''Відомі особи пов'язані із Дрогобичем:'''
{|
 |valign="top" width=25% |
* [[Франко Іван Якович|Іван Франко]]&nbsp;— видатний український [[поет]], прозаїк, драматург, літературний критик, [[публіцист]], [[перекладач]], науковець, громадський і [[Політик|політичний діяч]].
* [[Стефаник Василь Семенович|Василь Стефаник]]&nbsp;— [[українці|український]] [[письменник]], майстер [[експресіонізм|експресіоністичної]] [[новела|новели]], [[Активізм|громадський діяч]], політик.
* [[Леопольд Готтліб]] (1879—1934) [[художник]], представник [[Паризька школа|паризької школи]]
* [[Алексієнко Людмила Антонівна|Людмила Алексієнко]]&nbsp;— мовознавець, педагог, засновниця лабораторії комп'ютерної лінгвістики в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка
* [[Віталій (Байрак)|Володимир Байрак]]&nbsp;— український церковний діяч, [[ієромонах]]-[[василіяни]]н, проповідник, місіонер, письменник. [[Блаженний]] [[священномученик]] [[Українська греко-католицька церква|Української греко-католицької церкви]] ([[Дрогобицькі мученики|Дрогобицький мученик]]).
* [[Володимир Бірчак]]&nbsp;— український громадський та державний діяч, [[письменник]], [[літературознавець]].
* [[Бордуляк Тимофій Вікторович|Тимофій Бордуляк]]&nbsp;— український громадський та політичний діяч, голова Дрогобицької міськрайонної організації Товариства «Просвіта» імені Шевченка.
* [[Броварський Лев Рудольфович|Лев Броварський]]&nbsp;— український і радянський [[футболіст]] і тренер.
* [[Верхратський Іван Григорович|Іван Верхратський]]&nbsp;— український [[Галичина|галицький]] [[Природничі науки|натураліст]], [[Учитель|педагог]], [[мовознавець]], [[письменник]], [[Активізм|громадський діяч]], дослідник мови та [[фольклор]]у [[лемки|лемків]].
* [[Витвицький Степан Порфирович|Степан Витвицький]]&nbsp;— український [[Політик|політичний діяч]], правник, [[журналіст]], член [[Українська національно-демократична партія|УНДП]], 2-й [[Президент УНР|Президент]] [[Уряд Української Народної Республіки в екзилі|УНР у вигнанні]].
* [[Грабовенський Іван|Іван Грабовенський]]&nbsp;— [[отаман]] ([[майор]]) [[УГА|Української Галицької Армії]], повітовий військовий комендант Дрогобича.
* [[Дмитро Грицай-Перебийніс]]&nbsp;— [[генерал-хорунжий]] [[УПА]].
* [[Гук Микола Петрович|Микола Гук]]&nbsp;— поет, журналіст, український громадський діяч, міський голова Дрогобича (2006—2010).
* [[Хасман Мандик Жисі|Мандик Жисі Хасман]]&nbsp;— в'язень [[Дрогобицьке гетто|Дрогобицького гетто]], боєць [[УПА]].
* [[Жубіль-Книш Галина Миколаївна|Галина Дубіль-Книш]]
* [[Василь Іванишин]]&nbsp;— літератор, політолог, Провідник всеукраїнської організації [[Тризуб (організація)|«Тризуб» імені Степана Бандери]]
* [[Капало Іван|Іван Капало]]&nbsp;— командир сотні УПА «Пролом» в [[ТВ-12 «Климів»]].
* [[Стефан Ковалів]]&nbsp;— український письменник.
 |valign="top" width=25% |
* [[Кот Мирослава Петрівна|Мирослава Кот]]&nbsp;— українська вишивальниця, [[Заслужений майстер народної творчості України]].
* [[Коцко Василь|Василь Коцко]]&nbsp;— довголітній секретар Дрогобицького староства, посол Галицького сейму 2, 3-го скликань<ref>[[Чорновол Ігор Павлович|Чорновол І]].'' [http://chtyvo.org.ua/authors/Chornovol_Ihor/199_deputativ_Halytskoho_seimu/ 199 депутатів Галицького Сейму] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20171029234947/http://chtyvo.org.ua/authors/Chornovol_Ihor/199_deputativ_Halytskoho_seimu/|date=29 жовтня 2017}}.&nbsp;— Львів&nbsp;: Тріада плюс, 2010.&nbsp;— іл.&nbsp;— С. 143.&nbsp;— (Львівська сотня).&nbsp;— ISBN 978-966-486-089-2.''</ref>
* [[Кочиндик Дмитро|Дмитро Кочиндик]]&nbsp;— посол Галицького сейму ІІ скликання<ref>[http://jbc.bj.uj.edu.pl/dlibra/docmetadata?id=69190&from=publication Wykaz Członków Sejmu krajowego królestwa Galicyi i Lodomeryi, tudzież wielkiego xięstwa Krakowskiego] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20171113164723/http://jbc.bj.uj.edu.pl/dlibra/docmetadata?id=69190&from=publication |date=13 листопада 2017 }}.&nbsp;— Lwów, 1869. {{ref-pl}}</ref>, обраний від міста Дрогобича замість [[Ян Зих|Яна Зиха]]
* [[Курус Ігор Федорович|Ігор Курус]]&nbsp;— директор [[Міжнародний фонд Івана Франка|Міжнародного фонду Івана Франка]].
* [[Кушнір Володимир (військовик)|Володимир Кушнір]], український військовик.
* [[Левинський Володимир Петрович|Володимир Левинський]]&nbsp;— науковець, публіцист, філософ
* [[Любомирський Степан|Степан Любомирський]] (1921—1983)&nbsp;— український письменник-прозаїк.
* [[Лесь Мартович]]&nbsp;— український [[письменник]], правник і [[Активізм|громадський діяч]], [[доктор наук|доктор]] [[право|права]].
* [[Марущак Мар'ян Осипович|Мар'ян Марущак]]&nbsp;— український футболіст, [[воротар]].
* [[Матчак Михайло Федорович|Михайло Матчак]]&nbsp;— український військовий і політичний діяч ([[Українські січові стрільці|УСС]], [[Українська військова організація|УВО]]), [[публіцист]], книговидавець. Навчався у Дрогобицькій гімназії.
* [[Мельник Андрій Атанасович|Андрій Мельник]]&nbsp;— [[Україна|український]] [[Державний діяч|державний]], [[Військовий діяч|військовий]] та [[Політик|політичний діяч]]. Полковник [[Армія Української Народної Республіки|армії УНР]], [[Провід українських націоналістів|Голова Проводу Українських Націоналістів]], другий голова [[Організація українських націоналістів|ОУН]] ([[1938]]–[[1964]]).
* [[Менцинський Модест Омелянович|Модест Менцинський]]&nbsp;— [[Українці|український]] оперний співак-[[тенор]].
* [[Остап Нижанківський]]&nbsp;— український композитор.
* [[Охримович Ксенофонт|Ксенофонт Охримович]]&nbsp;— [[бурмістр]] Дрогобича.
* [[П'юрко Богдан|Богдан П'юрко]], український піаніст, диригент та педагог
* [[Равицький Ігор Миколайович|Ігор Равицький]]&nbsp;— український режисер, Народний артист України (2000).
* [[Ушневич Олег Михайлович|Олег Ушневич]]&nbsp;— Герой України, захисник Майдану.
* [[Анджей Хцюк]], польський письменник
* [[Червак Богдан Остапович|Богдан Червак]]&nbsp;— український громадський і політичний діяч, історик, публіцист.
* [[Чмола Іван|Іван Чмола]]&nbsp;— український військовий та педагогічний діяч у Галичині.
* [[Шевчук Василь (священик)|отець Василь Шевчук (Кадило)]]&nbsp;— [[капелан]] [[УПА|Української Повстанської Армії]].
|}
=== Дрогобицькі старости ===
{{see also|:Категорія:Дрогобицькі старости}}.

== Картка дрогобичанина ==
У серпні 2020 року у Дрогобичі було запроваджено Картку дрогобичанина.<ref>{{cite web 2|title=КМЦ «Дрогобич:». Проєкт "Картка Дрогобичанина"|info=відео|website=[[Facebook Watch]]|responsible=[[Дрогобицька міська рада]]|date=19.08.2020|note=Трив. 19 хв. 43 с|url=https://www.facebook.com/watch/?v=756233295167132}}
</ref>
== Світлини ==
<gallery mode="packed">
Файл:Drohobycz ulica stryjska 2008.jpg|[[Вулиця Івана Мазепи (Дрогобич)|Вулиця Івана Мазепи]] (2008)
Файл:Drohobych, Lviv Oblast, Ukraine - panoramio (5).jpg|Вулиця Тараса Шевченка
Файл:Вул. І. Франка, 36, 140.jpg|Будівля Історичного факультету [[Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка|ДДПУ імені Івана Франка]]
Файл:Вул. Лесі Українки, 38 DSC 0944.jpg|Вілла Гальпернів, [[Вулиця Лесі Українки (Дрогобич)|вул. Лесі Українки]], 38
Файл:Пл. Замкова Гора, Пам’ятник Дрогобичу Юрію, 01846.jpg|[[Пам'ятник Юрію Дрогобичу]]
Файл:Дрогобич .Костел святого Варфоломія (Дрогобич).JPG|[[Костел святого Варфоломія (Дрогобич)|Костел святого Варфоломія]]
Файл:Меморіал на місці страти мирних мешканців Дорогобича.jpg|[[Меморіал жертвам німецької окупації 1941—1944 років]]
Файл:DrohobychSemi1.JPG|Дрогобицька духовна семінарія ([[УГКЦ]])
Файл:Вид з Дрогобицької ратуші (5).jpg|Вигляд з [[Дрогобицька ратуша|ратуші]] на частину площі Ринок та [[Вулиця Івана Мазепи (Дрогобич)|вул. Мазепи]]
Файл:Вид з Дрогобицької ратуші (4).jpg|Вигляд з [[Дрогобицька ратуша|ратуші]] на частину площі Ринок та [[Вулиця Ковальська (Дрогобич)|вул. Ковальську]]
Файл:Вид з Дрогобицької ратуші (2).jpg|Вигляд з [[Дрогобицька ратуша|ратуші]] на [[Собор Пресвятої Трійці (Дрогобич)|Собор Пресвятої Трійці]]
Файл:Вид на дзвіницю костелу св. Варфоломія з Дрогобицької ратуші.jpg|Вигляд з [[Дрогобицька ратуша|ратуші]] на частину площі Ринок. Позаду — [[Костел святого Варфоломія (Дрогобич)|костел]].
Файл:Pohribets.jpg|Старий будинок, <br/> за іменем [[Кнайпа|кнайпи]] в його підвалі відомий як ''мисливський погрібець''
</gallery>

== Див. також ==
* [[Сміттєва криза у Дрогобичі]]

== Примітки ==
{{примітки|2}}

== Джерела, посилання та література ==
{{Вікіпосилання
|Портал            = Дрогобич
|Портал-зображення = Wappen drohobytsch ukraine.jpg
|Портал1            = Галичина
|Портал1-зображення = Wappen Königreich Galizien & Lodomerien.png
|Вікісловник       = Дрогобич
|Вікіпідручник     = 
|Вікіцитати        = Дрогобич
|Вікіджерела       = 
|Віківиди          = 
|Вікіновини        = 
|Вікісховище       = Category:Drohobych
|Метавікі          = 
|Проєкт            = 
|Родовід           = 
}}
* {{ОКВРУ|90442}}
* ''Данилюк Ю.&nbsp;З.'' [http://history.org.ua/?encyclop&termin=Drogobych Дрогобич] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160625060409/http://history.org.ua/?encyclop&termin=Drogobych |date=25 червня 2016 }} // {{ЕІУ|2|465}}
* {{ЕСУ|том = 8|сторінки = |автор = Р.&nbsp;І.&nbsp;Пастух|стаття = Дрогобич|id = 21822|ref = https://esu.com.ua/article-21822}}
* ''Пастух Р.&nbsp;І.'' [https://tourlib.net/statti_ukr/pastuh.htm Дрогобич: місто, яке з тобою. Одвіку й довіку]
* [http://encyclopedia.kiev.ua/vydaniya/files/use/first_book/part4.pdf Зельман] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210504234615/http://encyclopedia.kiev.ua/vydaniya/files/use/first_book/part4.pdf |date=4 травня 2021 }} // {{УМЕ4|сторінки=490-491}}
* ''[[Ісаєвич Ярослав Дмитрович|Ісаєвич Я.&nbsp;Д.]]'' З історії Дрогобича XVI—XVIII&nbsp;ст. // Наукові записки Інституту суспільних наук АН Української РСР.&nbsp;— К., 1961
* {{книга|автор = |частина = |посилання частина = http://ukrssr.com.ua/lvivska/radehivskiy/pavliv-radehivskiy-rayon-lvivska-oblast|заголовок = [[Історія міст і сіл Української РСР]]: У 26 т. Львівська область|оригінал = |посилання = http://history.org.ua/LiberUA/IMSU_LvivObl_1968/IMSU_LvivObl_1968.pdf|відповідальний = [[Маланчук Валентин Юхимович|Маланчук В.&nbsp;Ю.]] (голова редколегії), Гнидюк М.&nbsp;Я., [[Дудикевич Богдан Корнилович|Дудикевич Б.&nbsp;К.]], [[Івасюта Михайло Кирилович|Івасюта М.&nbsp;К.]], [[Крип'якевич Іван Петрович|Крип'якевич I.&nbsp;П.]], [[Огоновський Володимир Петрович|Огоновський В.&nbsp;П.]], [[Олексюк Мирослав Миронович|Олексюк М.&nbsp;М.]], Пастер П.&nbsp;I. (відповідальний секретар редколегії), Сісецький А.&nbsp;Г., [[Смішко Маркіян Юліанович|Смішко М.&nbsp;Ю.]], Челак П.&nbsp;П., [[Чугайов Володимир Петрович|Чугайов В.&nbsp;П.]]. [[Інститут історії АН УРСР|АН УРСР. Інститут історії]]|видання = |місце = Київ|видавництво = [[Головна редакція УРЕ]] [[АН УРСР]]|рік = 1968|том = |сторінки = |сторінок = 998|серія = |isbn = |тираж = |ref = ІМСУ}}
* Нариси з історії Дрогобича (від найдавніших часів до початку XXI&nbsp;ст.).&nbsp;— Дрогобич: Коло, 2009.&nbsp;— ISBN 978-966-7996-46-8.
* ''Сухий О.&nbsp;М.'' Галичина: Між Сходом і Заходом.&nbsp;— Львів, 1997.
* Дрогобиччина&nbsp;— земля Івана Франка.— т. 4.&nbsp;— Дрогобич: НТШ, фірма «Відродження», 1997.&nbsp;— 776 с.
* ''Jan K. Ostrowski'' Drohobycz. Wiadomości na temat miasta // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego.&nbsp;— Kraków: Międzynarodowe Centrum Kultury, 1998.&nbsp;— Т. 6.&nbsp;— ISBN 83-85739-60-2. {{ref-pl}}
* ''Zaucha Tomasz'' Kościół parafialny p. w. Wniebowzięcia Najświętszej Panny Marii, Św. Krzyża i Św. Batłomieja w Drohobyczu // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego.&nbsp;— Kraków: Międzynarodowe Centrum Kultury, 1998.&nbsp;— Т. 6.&nbsp;— ISBN 83-85739-60-2. {{ref-pl}}
* [http://droginfo.com.ua Дрогобич Інфо] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210117175510/http://droginfo.com.ua/ |date=17 січня 2021 }}
* [http://drohobych.ucoz.ua Дрогобиччина] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220314114514/https://drohobych.ucoz.ua/ |date=14 березня 2022 }}
* [https://web.archive.org/web/20150713220645/http://nadoloni.com/f/STL313248206?lang=uk Інтерактивна карта Дрогобича]
* [http://www.drogobych.com Офіційний міський портал Дрогобича] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220313231948/http://www.drogobych.com/ |date=13 березня 2022 }}
* [https://www.mao.kiev.ua/biblio/jscans/svitogliad/svit-2017-12-4/svitoglyad-2017-4-14-burkut.pdf Костянтин Буркут. Дрогобич]
* [https://web.archive.org/web/20160305000655/http://goroda.org.ua/viewpage.php?page_id=158 Міста і регіони України]
* [https://castles.com.ua/dr.html Дрогобич] // Замки і храми України.
* [http://tyzhden.ua/Travel/18444 Цинамоновий Дрогобич] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20111213021440/http://tyzhden.ua/Travel/18444 |date=13 грудня 2011 }}
* [http://www.drohobyczer-zeitung.com/ Drohobyczer Zeitung&nbsp;— сайт про Дрогобич та Дрогобичан від 1883 року] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140209213318/http://www.drohobyczer-zeitung.com/ |date=9 лютого 2014 }}
* [https://web.archive.org/web/20140407063241/http://www.drohobych-rada.gov.ua/dok/2012/profil.pdf Профіль міста Дрогобича]
* {{SgKP|II|150|Drohobycz}}
* {{ЕЄЕ|11474|Дрогобыч}} {{ref-ru}}
* [http://droginfo.com.ua/content/view/4720/ Дрогобич Інфо] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160605055638/http://droginfo.com.ua/content/view/4720/ |date=5 червня 2016 }} [http://droginfo.com.ua/content/view/4720/ Пам'яті жертв НКВС, закатованих у тюрмі на Стрийській, присвячується…] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160605055638/http://droginfo.com.ua/content/view/4720/ |date=5 червня 2016 }}
* Trajdos T., Zaucha T. [https://www.google.com.ua/search?q=Tomasz+Zaucha&espv=2&biw=1440&bih=794&tbm=isch&imgil=QSLXecDhb-I4WM%253A%253BF9yU7AxGUAzeeM%253Bhttp%25253A%25252F%25252Fwww.rmf24.pl%25252Fraporty%25252Fraport-matura%25252F2014%25252Fnews-matura-z-matematyki-ekspert-odpowie-na-wasze-pytania%25252CnId%25252C1420434&source=iu&pf=m&fir=QSLXecDhb-I4WM%253A%252CF9yU7AxGUAzeeM%252C_&usg=__vbENs-PKsqeMf4f3jzk-ql7WV6s%3D&ved=0ahUKEwizwpq1xpnRAhWG2ywKHXwWAOsQyjcIJA&ei=MRVlWPPlLoa3swH8rIDYDg#imgrc=KUQCF10Hn3roLM%3A Drohobycz miasto królewskie i jego kościoły].
* [https://lcci.com.ua/najstarisha-kompaniya-ukrajiny-na-lvivshhyni/ Найстаріша компанія України – на Львівщині].

{{1em}}
{{Дрогобицька міська громада}}
{{Дрогобицький район}}
{{Дрогобицька агломерація}}
{{Львівська область}}
{{Міста Львівської області}}
{{Історичні місця Львівської області}}
{{Бібліоінформація}}

[[Категорія:Дрогобич| ]]
[[Категорія:Міста Львівської області]]
[[Категорія:Районні центри Львівської області]]
[[Категорія:Дрогобицький район]]
[[Категорія:Дрогобицька міськрада]]
[[Категорія:Бойківщина]]
[[Категорія:Колишні обласні центри України]]
[[Категорія:Виборчий округ 121]]
[[Категорія:Населені пункти Дрогобицького району]]
[[Категорія:Міста обласного значення]]