Дегтерьов Михайло Парфентійович: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [очікує на перевірку] |
Ата (обговорення | внесок) |
Немає опису редагування |
||
| (Не показані 6 проміжних версій 5 користувачів) | |||
| Рядок 19: | Рядок 19: | ||
| дружина = Єлизавета Іванівна Баташова |
| дружина = Єлизавета Іванівна Баташова |
||
}} |
}} |
||
'''Дегтерьо́в Миха́йло Парфе́нтійович''' ({{lang-ru-dor|Михаилъ Парфентьевичъ Дегтеревъ, також Дехтеревъ}}) ({{ДН2|7|9|1831|26|8}}<ref>[http://81412.livejournal.com/60428.html Метричний запис про народження Михайла Дехтерьова] // [[Центральний державний історичний архів України (Київ)|ЦДІАК України]]. Ф. 127. Оп. 1012. Спр. 1661а. Арк. 483–483зв.</ref>, [[Київ]], [[Київська губернія]], [[Російська імперія]] — {{ДС2|2|1|1899|21|12|1898}}, [[Київ]], [[Київська губернія]], [[Російська імперія]]) — київський купець 1-ї гільдії, [[Почесні громадяни (стан)|почесний громадянин Києва]], меценат з родини [[Дегтерєви|Дегтерьових]]. |
'''Дегтерьо́в Миха́йло Парфе́нтійович''' ({{lang-ru-dor|Михаилъ Парфентьевичъ Дегтеревъ, також Дехтеревъ}}) ({{ДН2|7|9|1831|26|8}}<ref>[http://81412.livejournal.com/60428.html Метричний запис про народження Михайла Дехтерьова] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170703024520/http://81412.livejournal.com/60428.html |date=3 липня 2017 }} // [[Центральний державний історичний архів України (Київ)|ЦДІАК України]]. Ф. 127. Оп. 1012. Спр. 1661а. Арк. 483–483зв.</ref>, [[Київ]], [[Київська губернія]], [[Російська імперія]] — {{ДС2|2|1|1899|21|12|1898}}, [[Київ]], [[Київська губернія]], [[Російська імперія]]) — київський купець 1-ї гільдії, [[Почесні громадяни (стан)|почесний громадянин Києва]], меценат з родини [[Дегтерєви|Дегтерьових]]. |
||
== Біографія == |
== Біографія == |
||
| Рядок 26: | Рядок 26: | ||
Згодом Михайло значно розвинув торговельну фірму батька; наприкінці [[1860-ті|1860-х]] років він увійшов до кола найвпливовіших і найбагатших киян. |
Згодом Михайло значно розвинув торговельну фірму батька; наприкінці [[1860-ті|1860-х]] років він увійшов до кола найвпливовіших і найбагатших киян. |
||
У [[1870]] році обраний попечителем Сирітського будинку та старостою Олександро-Невської церкви при Сулімовських благодійних закладах, з [[1871]] року був незмінним гласним міської думи. З [[1875]] року Дегтерьов був членом облікового комітету Київської контори Державного банку, у [[1881]] році обраний членом, а в [[1891]] році — заступником голови Київського |
У [[1870]] році обраний попечителем Сирітського будинку та старостою Олександро-Невської церкви при Сулімовських благодійних закладах, з [[1871]] року був незмінним гласним міської думи. З [[1875]] року Дегтерьов був членом облікового комітету Київської контори Державного банку, у [[1881]] році обраний членом, а в [[1891]] році — заступником голови Київського біржового комітету. |
||
У спогадах сучасників Михайло Дегтерьов відрізнявся надзвичайною скупістю, займався лихварством. Він повністю фінансував зведення [[Будинок купецького зібрання (Київ)|будівлі Купецького зібрання]] на [[Європейська площа|Царській площі]], але гроші на цей |
У спогадах сучасників Михайло Дегтерьов відрізнявся надзвичайною скупістю, займався лихварством. Він повністю фінансував зведення [[Будинок купецького зібрання (Київ)|будівлі Купецького зібрання]] на [[Європейська площа|Царській площі]], але гроші на цей проєкт позичив у борг під великі проценти. Дегтерьов з дружиною не мали дітей та жили дуже замкнуто, витрачаючи на власні потреби мінімальні кошти. |
||
Помер Михайло Дегтерьов {{ДС|2|1|1899|21|12|1898}} року. Похований у [[Михайлівська церква (Олександрівська лікарня)|Свято-Михайлівській церкві]]. Після відбудови церкви на території [[Олександрівська клінічна лікарня|Олександрівської лікарні]] могила знаходиться в [[Крипта|крипті]]. |
Помер Михайло Дегтерьов {{ДС|2|1|1899|21|12|1898}} року. Похований у [[Михайлівська церква (Олександрівська лікарня)|Свято-Михайлівській церкві]]. Після відбудови церкви на території [[Олександрівська клінічна лікарня|Олександрівської лікарні]] могила знаходиться в [[Крипта|крипті]]. |
||
| Рядок 37: | Рядок 37: | ||
Першою великою справою Дегтерьова було відкриття [[Богадільня|богадільні]] для 40 осіб. Для цього в [[1883]] році він придбав садибу по [[Покровська вулиця (Київ)|Покровській вулиці]], 5 із двоповерховим будинком у стилі класицизму, та зробив банківський внесок у 100 тис. карбованців, на проценти з якого мала існувати богадільня. У [[1884]]–[[1885]] роках цей благодійний заклад дав притулок 63 особам. |
Першою великою справою Дегтерьова було відкриття [[Богадільня|богадільні]] для 40 осіб. Для цього в [[1883]] році він придбав садибу по [[Покровська вулиця (Київ)|Покровській вулиці]], 5 із двоповерховим будинком у стилі класицизму, та зробив банківський внесок у 100 тис. карбованців, на проценти з якого мала існувати богадільня. У [[1884]]–[[1885]] роках цей благодійний заклад дав притулок 63 особам. |
||
У [[1892]] році Михайло Дегтерьов відкрив так званий «Будинок для вдів», із 45 квартирами для бідних. Для цього |
У [[1892]] році Михайло Дегтерьов відкрив так званий «Будинок для вдів», із 45 квартирами для бідних. Для цього проєкту на [[Покровська вулиця (Київ)|Покровській вулиці]], 1 за проєктом [[Ніколаєв Володимир Миколайович|Володимира Ніколаєва]] був зведений будинок, де в окремих кімнатах проживали незаможні вдови з дітьми, а господарські приміщення, зокрема, кухня, були спільними. Цей благодійний заклад, забезпечений 100-тисячним капіталом на утримання, проіснував до радянських часів. |
||
[[18 березня]] [[1893]] року [[Київська міська дума|міська дума]] ухвалила пропозицію Дегтерьова про зведення за його рахунок церкви на території Олександрівської лікарні. Вже в травні [[Ніколаєв Володимир Миколайович|Володимиром Ніколаєвим]] був розроблений |
[[18 березня]] [[1893]] року [[Київська міська дума|міська дума]] ухвалила пропозицію Дегтерьова про зведення за його рахунок церкви на території Олександрівської лікарні. Вже в травні [[Ніколаєв Володимир Миколайович|Володимиром Ніколаєвим]] був розроблений проєкт [[Михайлівська церква (Олександрівська лікарня)|Свято-Михайлівської церкви]], а [[18 червня]] [[1895]] року відбулося освячення храму. На його будівництво Дегтерьов витратив 49 394 карбованці. |
||
Також Михайло Дегтерьов пожертвував 40 тисяч карбованців на лікарню для чорноробів, по 15 тисяч карбованців на стипендії студентам Політехнічного інституту та учням Комерційного училища. |
Також Михайло Дегтерьов пожертвував 40 тисяч карбованців на лікарню для чорноробів, по 15 тисяч карбованців на стипендії студентам Політехнічного інституту та учням Комерційного училища. |
||
| Рядок 45: | Рядок 45: | ||
У своєму заповіті Дегтерьов передав Києву на благодійні цілі нерухоме майно на суму 2,5 млн карбованців та близько 2 млн у цінних паперах та готівкою. Він передав у муніципальну власність два будинки на [[Хрещатик]]у, виділив кошти на утримання «Будинку для вдів» та Подільської богадільні, заповів 50 тис. карбованців лікарні для чорноробів на будівництво нового корпусу на 25 місць, призначив вісім стипендій для незаможних учнів двох подільських гімназій та реального училища, пожертвував по кілька тисяч карбованців і цінні ікони [[Флорівський монастир|Флорівському]] та Братському монастирям, [[Києво-Печерська лавра|Києво-Печерській Лаврі]], [[Іллінська церква (Київ)|Іллінській]], Покровській, [[Трьохсвятительська церква (Київ)|Трьохсвятительській]], [[Георгіївська церква (Старе Місто)|Георгієвській]] церквам, а також монастирям і церквам за межами Києва. |
У своєму заповіті Дегтерьов передав Києву на благодійні цілі нерухоме майно на суму 2,5 млн карбованців та близько 2 млн у цінних паперах та готівкою. Він передав у муніципальну власність два будинки на [[Хрещатик]]у, виділив кошти на утримання «Будинку для вдів» та Подільської богадільні, заповів 50 тис. карбованців лікарні для чорноробів на будівництво нового корпусу на 25 місць, призначив вісім стипендій для незаможних учнів двох подільських гімназій та реального училища, пожертвував по кілька тисяч карбованців і цінні ікони [[Флорівський монастир|Флорівському]] та Братському монастирям, [[Києво-Печерська лавра|Києво-Печерській Лаврі]], [[Іллінська церква (Київ)|Іллінській]], Покровській, [[Трьохсвятительська церква (Київ)|Трьохсвятительській]], [[Георгіївська церква (Старе Місто)|Георгієвській]] церквам, а також монастирям і церквам за межами Києва. |
||
Головним пунктом у заповіті Дегтерьова було зведення після його смерті комплексу благодійних закладів: богадільні на 500 осіб, дитячого притулку на 60 осіб для дітей віком від 6 до 13 років, а також дитячого притулку на 100 осіб для дітей молодше 6 років. Крім того, заповіт визначав джерело коштів на утримання цих закладів — прибуток від здачі в оренду будинків, переданих Дегтерьовим у власність міста. У вересні [[1900]] року почалося будівництво комплексу благодійних закладів на [[Дегтярівська вулиця|Старо-Житомирській дорозі]] на Лук'янівці. Автором |
Головним пунктом у заповіті Дегтерьова було зведення після його смерті комплексу благодійних закладів: богадільні на 500 осіб, дитячого притулку на 60 осіб для дітей віком від 6 до 13 років, а також дитячого притулку на 100 осіб для дітей молодше 6 років. Крім того, заповіт визначав джерело коштів на утримання цих закладів — прибуток від здачі в оренду будинків, переданих Дегтерьовим у власність міста. У вересні [[1900]] року почалося будівництво комплексу благодійних закладів на [[Дегтярівська вулиця|Старо-Житомирській дорозі]] на Лук'янівці. Автором проєкту був архітектор [[Ніколаєв Володимир Миколайович|Володимир Ніколаєв]], а будівельні роботи проводила фірма [[Гінзбург Лев Борисович|Льва Гінзбурга]]. [[27 жовтня]] [[1902]] року богадільні було відкрито. Комплекс складався з 13 будівель, серед яких були: головна будівля з трьома корпусами на 250 жінок, корпус для чоловіків на 150 осіб, відділення для хронічно хворих на 100 осіб, лікарня на 30 місць, 2 дитячі притулки на 60 та 100 осіб. Також комплекс мав у своєму складі церкву святого Михайла, кухню, пральню, котельню, лазню, дві льодовні, господарські хліви, город та фруктовий сад. У [[1913]] році було добудовано ще один дитячий притулок на 100 осіб. |
||
== Будівлі в Києві, зведені коштом Михайла Дегтерьова == |
== Будівлі в Києві, зведені коштом Михайла Дегтерьова == |
||
| Рядок 55: | Рядок 55: | ||
== Увічнення пам'яті == |
== Увічнення пам'яті == |
||
У [[1908]] році ''Старо-Житомирську дорогу'', де знаходилися Дегтерьовські богадільні, перейменували на [[Дегтярівська вулиця|Дегтеревську вулицю]] ({{lang-ru-dor|Дегтеревская улица}}). За деякий час назва вулиці в різних джерелах трансформувалася на Дегтерівську чи Дегтярівську. Ця назва проіснувала до [[1939]] року, коли вулицю перейменували згідно з тогочасними уподобаннями і в [[1992]] році вулиці повернули назву на честь Михайла Дегтерьова. |
У [[1908]] році ''Старо-Житомирську дорогу'', де знаходилися Дегтерьовські богадільні, перейменували на [[Дегтярівська вулиця|Дегтеревську вулицю]] ({{lang-ru-dor|Дегтеревская улица}}). За деякий час назва вулиці в різних джерелах трансформувалася на Дегтерівську чи Дегтярівську. Ця назва проіснувала до [[1939]] року, коли вулицю перейменували згідно з тогочасними уподобаннями і в [[1992]] році вулиці повернули назву на честь Михайла Дегтерьова. |
||
У листопаді 2021 року у Києві (за адресою Володимирський узвіз 2) встановлено мініскульптуру [[Проєкт «Шукай»|проєкту «Шукай»]] «Михайло Дегтярьов»<ref>{{Cite web|title=«Хто за цим стоїть?» 5 маловідомих меценатів, які подарували місту пам’ятки архітектури {{!}} Громадський Простір|url=https://www.prostir.ua/?news=hto-za-tsym-stojit-5-malovidomyh-metsenativ-yaki-podaruvaly-mistu-pamyatky-arhitektury|website=www.prostir.ua|accessdate=2022-07-23|language=uk|archive-date=2022-07-23|archive-url=https://web.archive.org/web/20220723154617/https://www.prostir.ua/?news=hto-za-tsym-stojit-5-malovidomyh-metsenativ-yaki-podaruvaly-mistu-pamyatky-arhitektury}}</ref>. |
|||
== Примітки == |
== Примітки == |
||
| Рядок 63: | Рядок 65: | ||
* [http://www.interesniy.kiev.ua/articles/vokrug-lukyanovskoy-tyurmyi-zhili-degt/ Вокруг Лукьяновской тюрьмы жили Дегтяри, Дехтяренки и Нечуй-Левицкий]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }} {{ref-ru}} |
* [http://www.interesniy.kiev.ua/articles/vokrug-lukyanovskoy-tyurmyi-zhili-degt/ Вокруг Лукьяновской тюрьмы жили Дегтяри, Дехтяренки и Нечуй-Левицкий]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }} {{ref-ru}} |
||
* [http://www.interesniy.kiev.ua/articles/metsenatyi-kieva/ Меценаты Киева]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }} {{ref-ru}} |
* [http://www.interesniy.kiev.ua/articles/metsenatyi-kieva/ Меценаты Киева]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }} {{ref-ru}} |
||
* ''[[Кальницький Михайло Борисович|Кальницький М. Б.]]'' [http://archive.kontrakty.ua/gc/2007/11/30-dat-gazu.html?lang=ua Шлях до храму] // Контракти. — 2011. — № 11. — березень. |
* ''[[Кальницький Михайло Борисович|Кальницький М. Б.]]'' [http://archive.kontrakty.ua/gc/2007/11/30-dat-gazu.html?lang=ua Шлях до храму] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150416150426/http://archive.kontrakty.ua/gc/2007/11/30-dat-gazu.html?lang=ua |date=16 квітня 2015 }} // Контракти. — 2011. — № 11. — березень. |
||
* [http://www.interesniy.kiev.ua/articles/hram-mihaila-pervogo-mitropolita-kie/ Храм Михаила, первого митрополита Киевского]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }} {{ref-ru}} |
* [http://www.interesniy.kiev.ua/articles/hram-mihaila-pervogo-mitropolita-kie/ Храм Михаила, первого митрополита Киевского]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }} {{ref-ru}} |
||
* [http://www.interesniy.kiev.ua/articles/gubernator-fundukley-zarplatu-ne-pol/ Губернатор Фундуклей зарплату не получал]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }} {{ref-ru}} |
* [http://www.interesniy.kiev.ua/articles/gubernator-fundukley-zarplatu-ne-pol/ Губернатор Фундуклей зарплату не получал]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }} {{ref-ru}} |
||
== Джерела == |
== Джерела == |
||
* ''[[Ковалинський Віталій Васильович|Ковалинский В. В.]]'' [http://elib.nplu.org/view.html?id=2559 Меценаты Киева]. — 2-е изд. — Киев: Кий, 1998. — 528 с. — {{s|ISBN 966-7161-05-6.}} |
* ''[[Ковалинський Віталій Васильович|Ковалинский В. В.]]'' [http://elib.nplu.org/view.html?id=2559 Меценаты Киева] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140308145504/http://elib.nplu.org/view.html?id=2559 |date=8 березня 2014 }}. — 2-е изд. — Киев: Кий, 1998. — 528 с. — {{s|ISBN 966-7161-05-6.}} |
||
* {{h|Кожевникова|2013}}''Кожевникова Н. И.'' [http://81412.livejournal.com/51905.html Калужские купцы — городские главы Киева. П. М. Дехтерёв, П. П. Елисеев, С. Н. Лычков] // Вопросы археологии, истории, культуры и природы Верхнего Поочья: материалы XV-й Российской научной конференции (2-4 апреля 2013 г.) / Калуж. гос. краеведческий музей. — Калуга: Фридгельм, 2013. — С. 186—192. {{ref-ru}} |
* {{h|Кожевникова|2013}}''Кожевникова Н. И.'' [http://81412.livejournal.com/51905.html Калужские купцы — городские главы Киева. П. М. Дехтерёв, П. П. Елисеев, С. Н. Лычков] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170501140656/http://81412.livejournal.com/51905.html |date=1 травня 2017 }} // Вопросы археологии, истории, культуры и природы Верхнего Поочья: материалы XV-й Российской научной конференции (2-4 апреля 2013 г.) / Калуж. гос. краеведческий музей. — Калуга: Фридгельм, 2013. — С. 186—192. {{ref-ru}} |
||
* [[:Файл:Kievlyanin_1898_353.pdf|М. П. Дегтеревъ (Некрологъ)]] // [[Киевлянин (газета)|Кіевлянинъ]]. — 1998. — № 353. — 22 декабря. — С. 3. {{ref-ru-dor}} |
* [[:Файл:Kievlyanin_1898_353.pdf|М. П. Дегтеревъ (Некрологъ)]] // [[Киевлянин (газета)|Кіевлянинъ]]. — 1998. — № 353. — 22 декабря. — С. 3. {{ref-ru-dor}} |
||
*[https://www.weekend.today/spectemy/kievskaja-starina/zaveschanie-mikhaila-degtereva_arhiv_art.htm Про історію відкриття благодійних закладів імені М. П. Дегтерьова] |
|||
[[Категорія:Українські меценати]] |
[[Категорія:Українські меценати]] |
||
Поточна версія на 09:09, 12 серпня 2024
| Дегтерьов Михайло Парфентійович | |
|---|---|
| рос. дореф. Михаилъ Парфентьевичъ Дегтеревъ (Дехтеревъ) | |
 | |
| Народився | 26 серпня (7 вересня) 1831 Київ, Київська губернія, Російська імперія |
| Помер | 21 грудня 1898 (2 січня 1899) (67 років) Київ, Київська губернія, Російська імперія |
| Підданство |  Російська імперія |
| Національність | росіянин |
| Діяльність | купець |
| Відомий завдяки | меценат |
| Конфесія | старообрядник |
| Рід | Дегтерьови |
| Батько | Парфеній Михайлович Дехтерьов |
| Мати | Катерина Павлівна |
| У шлюбі з | Єлизавета Іванівна Баташова |
Дегтерьо́в Миха́йло Парфе́нтійович (рос. дореф. Михаилъ Парфентьевичъ Дегтеревъ, також Дехтеревъ) (26 серпня [7 вересня] 1831[1], Київ, Київська губернія, Російська імперія — 21 грудня 1898 [2 січня 1899], Київ, Київська губернія, Російська імперія) — київський купець 1-ї гільдії, почесний громадянин Києва, меценат з родини Дегтерьових.
Михайло Дегтерьов народився 26 серпня (7 вересня) 1831 року в купецькій родині Дегтерьових. У п'ять років втратив батька, Парфенія Михайловича, через що не отримав повної освіти, адже мусив допомагати матері, яка продовжила торгову справу чоловіка і стала купчихою 2-ї гільдії.
Згодом Михайло значно розвинув торговельну фірму батька; наприкінці 1860-х років він увійшов до кола найвпливовіших і найбагатших киян.
У 1870 році обраний попечителем Сирітського будинку та старостою Олександро-Невської церкви при Сулімовських благодійних закладах, з 1871 року був незмінним гласним міської думи. З 1875 року Дегтерьов був членом облікового комітету Київської контори Державного банку, у 1881 році обраний членом, а в 1891 році — заступником голови Київського біржового комітету.
У спогадах сучасників Михайло Дегтерьов відрізнявся надзвичайною скупістю, займався лихварством. Він повністю фінансував зведення будівлі Купецького зібрання на Царській площі, але гроші на цей проєкт позичив у борг під великі проценти. Дегтерьов з дружиною не мали дітей та жили дуже замкнуто, витрачаючи на власні потреби мінімальні кошти.
Помер Михайло Дегтерьов 21 грудня 1898 (2 січня 1899) року. Похований у Свято-Михайлівській церкві. Після відбудови церкви на території Олександрівської лікарні могила знаходиться в крипті.
Для заможних мешканців Києва другої половини XIX століття благодійність була однією з обов'язкових справ. Відкривалися благодійні товариства та комітети з різноманітними закладами — притулками, нічліжками, школами, лікарнями, богадільнями, проводилися різноманітні благодійні заходи: лотереї, аукціони тощо.
Першою великою справою Дегтерьова було відкриття богадільні для 40 осіб. Для цього в 1883 році він придбав садибу по Покровській вулиці, 5 із двоповерховим будинком у стилі класицизму, та зробив банківський внесок у 100 тис. карбованців, на проценти з якого мала існувати богадільня. У 1884–1885 роках цей благодійний заклад дав притулок 63 особам.
У 1892 році Михайло Дегтерьов відкрив так званий «Будинок для вдів», із 45 квартирами для бідних. Для цього проєкту на Покровській вулиці, 1 за проєктом Володимира Ніколаєва був зведений будинок, де в окремих кімнатах проживали незаможні вдови з дітьми, а господарські приміщення, зокрема, кухня, були спільними. Цей благодійний заклад, забезпечений 100-тисячним капіталом на утримання, проіснував до радянських часів.
18 березня 1893 року міська дума ухвалила пропозицію Дегтерьова про зведення за його рахунок церкви на території Олександрівської лікарні. Вже в травні Володимиром Ніколаєвим був розроблений проєкт Свято-Михайлівської церкви, а 18 червня 1895 року відбулося освячення храму. На його будівництво Дегтерьов витратив 49 394 карбованці.
Також Михайло Дегтерьов пожертвував 40 тисяч карбованців на лікарню для чорноробів, по 15 тисяч карбованців на стипендії студентам Політехнічного інституту та учням Комерційного училища.
У своєму заповіті Дегтерьов передав Києву на благодійні цілі нерухоме майно на суму 2,5 млн карбованців та близько 2 млн у цінних паперах та готівкою. Він передав у муніципальну власність два будинки на Хрещатику, виділив кошти на утримання «Будинку для вдів» та Подільської богадільні, заповів 50 тис. карбованців лікарні для чорноробів на будівництво нового корпусу на 25 місць, призначив вісім стипендій для незаможних учнів двох подільських гімназій та реального училища, пожертвував по кілька тисяч карбованців і цінні ікони Флорівському та Братському монастирям, Києво-Печерській Лаврі, Іллінській, Покровській, Трьохсвятительській, Георгієвській церквам, а також монастирям і церквам за межами Києва.
Головним пунктом у заповіті Дегтерьова було зведення після його смерті комплексу благодійних закладів: богадільні на 500 осіб, дитячого притулку на 60 осіб для дітей віком від 6 до 13 років, а також дитячого притулку на 100 осіб для дітей молодше 6 років. Крім того, заповіт визначав джерело коштів на утримання цих закладів — прибуток від здачі в оренду будинків, переданих Дегтерьовим у власність міста. У вересні 1900 року почалося будівництво комплексу благодійних закладів на Старо-Житомирській дорозі на Лук'янівці. Автором проєкту був архітектор Володимир Ніколаєв, а будівельні роботи проводила фірма Льва Гінзбурга. 27 жовтня 1902 року богадільні було відкрито. Комплекс складався з 13 будівель, серед яких були: головна будівля з трьома корпусами на 250 жінок, корпус для чоловіків на 150 осіб, відділення для хронічно хворих на 100 осіб, лікарня на 30 місць, 2 дитячі притулки на 60 та 100 осіб. Також комплекс мав у своєму складі церкву святого Михайла, кухню, пральню, котельню, лазню, дві льодовні, господарські хліви, город та фруктовий сад. У 1913 році було добудовано ще один дитячий притулок на 100 осіб.
- Будинок Купецького зібрання (Володимирський узвіз, 2)
- «Будинок для вдів» (Покровська вулиця, 1/1)
- Свято-Михайлівська церква (Шовковична вулиця, 39/1)
- Будівлі благодійних закладів по Дегтярівській вулиці, 19 (зараз — Інститут Сухопутних військ Міністерства оборони України)
У 1908 році Старо-Житомирську дорогу, де знаходилися Дегтерьовські богадільні, перейменували на Дегтеревську вулицю (рос. дореф. Дегтеревская улица). За деякий час назва вулиці в різних джерелах трансформувалася на Дегтерівську чи Дегтярівську. Ця назва проіснувала до 1939 року, коли вулицю перейменували згідно з тогочасними уподобаннями і в 1992 році вулиці повернули назву на честь Михайла Дегтерьова.
У листопаді 2021 року у Києві (за адресою Володимирський узвіз 2) встановлено мініскульптуру проєкту «Шукай» «Михайло Дегтярьов»[2].
- ↑ Метричний запис про народження Михайла Дехтерьова [Архівовано 3 липня 2017 у Wayback Machine.] // ЦДІАК України. Ф. 127. Оп. 1012. Спр. 1661а. Арк. 483–483зв.
- ↑ «Хто за цим стоїть?» 5 маловідомих меценатів, які подарували місту пам’ятки архітектури | Громадський Простір. www.prostir.ua (укр.). Архів оригіналу за 23 липня 2022. Процитовано 23 липня 2022.
- Нищие и благодетели города Киева[недоступне посилання з липня 2019] (рос.)
- Вокруг Лукьяновской тюрьмы жили Дегтяри, Дехтяренки и Нечуй-Левицкий[недоступне посилання з липня 2019] (рос.)
- Меценаты Киева[недоступне посилання з липня 2019] (рос.)
- Кальницький М. Б. Шлях до храму [Архівовано 16 квітня 2015 у Wayback Machine.] // Контракти. — 2011. — № 11. — березень.
- Храм Михаила, первого митрополита Киевского[недоступне посилання з липня 2019] (рос.)
- Губернатор Фундуклей зарплату не получал[недоступне посилання з липня 2019] (рос.)
- Ковалинский В. В. Меценаты Киева [Архівовано 8 березня 2014 у Wayback Machine.]. — 2-е изд. — Киев: Кий, 1998. — 528 с. — ISBN 966-7161-05-6.
- Кожевникова Н. И. Калужские купцы — городские главы Киева. П. М. Дехтерёв, П. П. Елисеев, С. Н. Лычков [Архівовано 1 травня 2017 у Wayback Machine.] // Вопросы археологии, истории, культуры и природы Верхнего Поочья: материалы XV-й Российской научной конференции (2-4 апреля 2013 г.) / Калуж. гос. краеведческий музей. — Калуга: Фридгельм, 2013. — С. 186—192. (рос.)
- М. П. Дегтеревъ (Некрологъ) // Кіевлянинъ. — 1998. — № 353. — 22 декабря. — С. 3. (рос. дореф.)
- Про історію відкриття благодійних закладів імені М. П. Дегтерьова