Ustilago esculenta

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Гриби (Fungi)
Підцарство: Вищі гриби (Dikarya)
Відділ: Базидієві (Basidiomycota)
Підвідділ: Ustilaginomycotina
Клас: Устоміцети (Ustilaginomycetes)
Підклас: Ustilaginomycetidae
Порядок: Сажковидні (Ustilaginales)
Родина: Сажкові (Ustilaginaceae)
Рід: Сажка (Ustilago)
Вид: Головня дикого рису
Ustilago esculenta
Henn., 1895
Синоніми
 Melanopsichium esculentum (Henn.) Mundk. & Thirum., [1]

Yenia esculenta (Henn.) Liou, [2]

Посилання
Вікісховище: Ustilago esculenta
NCBI: 185366
MB: 183635
IF: 183635

Ustilago esculenta (можлива назва українською — сажка дикого рису) — вид грибів роду сажка (Ustilago). Сучасну біномінальну назву надано у 1895 році[3].

Будова

ред.

Викликає розростання тканин у рослини-хазяїна.

Поширення та середовище існування

ред.

Росте на дикому рисі Zizania aquatica, Zizania latifolia. У деяких дослідженнях зазначають, що Zizania latifolia є єдиним хазяїном гриба.[4]

Практичне використання

ред.

У деяких районах Китаю та на острові Тайвань традиційно їдять пагони дикого рису, що розрослися під впливом гриба, але до появи спор. Поля спеціально заражають ним, щоб продукувати таку їжу. Існують відомості, що спори цих грибів викликають отруєння.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Mycological Papers 16: 2 (1946)
  2. Contributions from the Institute of Botany National Academy of Peiping 6 (1): 43 (1949)
  3. Ustilago esculenta. www.mycobank.org. Процитовано 2017-04-30T04:22:53+00:00.
  4. Chung, K. and D. D. Tzeng. (2004). Nutritional requirements of the edible gall-producing fungus Ustilago esculenta. [Архівовано 7 жовтня 2017 у Wayback Machine.] Journal of Biological Sciences 4(2) 246–52.

Джерела

ред.
  • Ustilago esculenta // Mycobank.org, — CBS-KNAW Fungal Biodiversity Center Utrecht, 2016. — URL
  •  Hennings, P. 1895. Neue und interessante Pilze aus dem Königl. botanischen Museum in Berlin. III. Hedwigia. 34:10-13 
  • Жизнь растений. Том 2. Грибы. В 6-ти томах. — Гл. ред. чл. -кор. АН СССР, проф. Ал. А. Федоров. — М.: Просвещение, 1976. — 479 с., ил. — С.350.