Мастерс Монте-Карло
43°45′06″ пн. ш. 7°26′26.62″ сх. д. / 43.75167° пн. ш. 7.4407278° сх. д.
Rolex Monte-Carlo Masters 2020 | |
---|---|
Інформація | |
Назва події | Rolex Мастерс Монте-Карло Rolex Monte-Carlo Masters |
Засновано | 1897 |
Розташування | Рокбрюн-Кап-Мартен Франція |
Арена | Монте-Карло Каунтрі Клаб |
Категорія | ATP Мастерс 1000 |
Покриття | Ґрунт / відкриті корти |
Турнірна сітка | 56 одиночний 28 кваліфікація 24 парний |
Призові | €5,433,555 (2020) |
Сайт | Офіційний сайт |
Мастерс Монте-Карло у Вікісховищі |
Мастерс Монте-Карло — щорічний тенісний турнір для чоловіків тенісистів-професіоналів, який проводиться в Рокбрюне-Кап-Мартіні, Франція, [1] комуні, яка межує з Монако. Турнір є частиною туру ATP Мастерс 1000 Асоціації тенісистів-професіоналів (ATP). Турнір проводиться на ґрунтових кортах щороку у квітні-травні.
Чемпіонат з тенісу в Монте-Карло вперше відбувся в 1897 році. Він став "Відкритим" в 1969 році. З 1970 по 1972 рік і з 1978 по 1989 рік це був великий турнір Туру Гран-прі у рамках змагань найвищого рівня Супер серії Гран-прі. У 1973 році турнір був частиною весняних середземноморських турнірів Ротманс. [2] З 1974 по 1977 рік турнір входив до складу чемпіонату світу з тенісу (WCT). У 1990 році він став турніром серії Мастерс ATP.
Починаючи з 2009 року, Монте-Карло став єдиним турніром туру ATP Мастерс 1000, в якому не обов'язково брати участь. Більшість кращих гравців все ще обирають грати тут, попри цей статус.
Рафаель Надаль вигравав титул вісім разів поспіль між 2005 та 2012 роками, що зробило його єдиним гравцем, який виграв вісім титулів поспіль на тому ж турнірі. У 2017 році, у своєму 11-му фіналі проти Альберта Рамоса Віньоласа, він виграв титул рекордний за "Відкритої ери" 10-й раз. Наступного року Надаль покращив цей рекорд до 11 перемог у фіналі проти Кеі Нішікорі.
Фінали
ред.З 1968 року:
Одиночний розряд
ред.Рік | Переможець | Фіналіст | Рахунок |
---|---|---|---|
1968 | Нікола П'єтранджелі | Олександр Метревелі | 6–2, 6–2 |
1969 | Том Оккер | Джон Ньюкомб | 8–10, 6–1, 7–5, 6–3 |
1970 | Желько Франулович | Мануель Орантес | 6–4, 6–3, 6–3 |
1971 | Іліє Настасе | Том Оккер | 3–6, 8–6, 6–1, 6–1 |
1972 | Іліє Настасе (2) | Франтішек Пала | 6–1, 6–0, 6–3 |
1973 | Іліє Настасе (3) | Б'єрн Борг | 6–4, 6–1, 6–2 |
1974 | Ендрю Паттісон | Іліє Настасе | 5–7, 6–3, 6–4 |
1975 | Мануель Орантес | Боб Г'юїтт | 6–2, 6–4 |
1976 | Гільєрмо Вілас | Войцех Фібак | 6–1, 6–1, 6–4 |
1977 | Б'єрн Борг | Коррадо Барадзутті | 6–3, 7–5, 6–0 |
1978 | Рауль Рамірес | Томаш Шмід | 6–3, 6–3, 6–4 |
1979 | Б'єрн Борг (2) | Вітас Ґерулайтіс | 6–2, 6–1, 6–3 |
1980 | Б'єрн Борг (3) | Гільєрмо Вілас | 6–1, 6–0, 6–2 |
1981 | (Без переможця) | Джиммі Коннорс Гільєрмо Вілас |
5–5 (припинено через дощ) |
1982 | Гільєрмо Вілас (2) | Іван Лендл | 6–1, 7–6, 6–3 |
1983 | Матс Віландер | Мел Перселл | 6–1, 6–2, 6–3 |
1984 | Генрік Сундстрем | Матс Віландер | 6–3, 7–5, 6–2 |
1985 | Іван Лендл | Матс Віландер | 6–1, 6–3, 4–6, 6–4 |
1986 | Йоакім Нюстрем | Яннік Ноа | 6–3, 6–2 |
1987 | Матс Віландер (2) | Джиммі Аріас | 4–6, 7–5, 6–1, 6–3 |
1988 | Іван Лендл (2) | Мартін Хайте | 5–7, 6–4, 7–5, 6–3 |
1989 | Альберто Манчіні | Борис Бекер | 7–5, 2–6, 7–6, 7–5 |
1990 | Андрій Чесноков | Томас Мустер | 7–5, 6–3, 6–3 |
1991 | Серхі Бругера | Борис Бекер | 5–7, 6–4, 7–6(8–6), 7–6(7–4) |
1992 | Томас Мустер | Аарон Крікштейн | 6–3, 6–1, 6–3 |
1993 | Серхі Бругера (2) | Седрік Пйолін | 7–6(7–2), 6–0 |
1994 | Андрій Медведєв | Серхі Бругера | 7–5, 6–1, 6–3 |
1995 | Томас Мустер (2) | Борис Бекер | 4–6, 5–7, 6–1, 7–6(8–6), 6–0 |
1996 | Томас Мустер (3) | Альберт Коста | 6–3, 5–7, 4–6, 6–3, 6–2 |
1997 | Марсело Ріос | Алекс Корретха | 6–4, 6–3, 6–3 |
1998 | Карлос Моя | Седрік Пйолін | 6–3, 6–0, 7–5 |
1999 | Густаво Куертен | Марсело Ріос | 6–4, 2–1 відмова |
2000 | Седрік Пйолін | Домінік Грбати | 6–4, 7–6(7–3), 7–6(8–6) |
2001 | Густаво Куертен (2) | Хішам Аразі | 6–3, 6–2, 6–4 |
2002 | Хуан Карлос Ферреро | Карлос Моя | 7–5, 6–3, 6–4 |
2003 | Хуан Карлос Ферреро (2) | Гільєрмо Кор'я | 6–2, 6–2 |
2004 | Гільєрмо Кор'я | Райнер Шуттлер | 6–2, 6–1, 6–3 |
2005 | Рафаель Надаль | Гільєрмо Кор'я | 6–3, 6–1, 0–6, 7–5 |
2006 | Рафаель Надаль (2) | Роджер Федерер | 6–2, 6–7(2–7), 6–3, 7–6(7–5) |
2007 | Рафаель Надаль (3) | Роджер Федерер | 6–4, 6–4 |
2008 | Рафаель Надаль (4) | Роджер Федерер | 7–5, 7–5 |
2009 | Рафаель Надаль (5) | Новак Джокович | 6–3, 2–6, 6–1 |
2010 | Рафаель Надаль (6) | Фернандо Вердаско | 6–0, 6–1 |
2011 | Рафаель Надаль (7) | Давид Феррер | 6–4, 7–5 |
2012 | Рафаель Надаль (8) | Новак Джокович | 6–3, 6–1 |
2013 | Новак Джокович | Рафаель Надаль | 6–2, 7–6(7–1) |
2014 | Стен Вавринка | Роджер Федерер | 4–6, 7–6(7–5), 6–2 |
2015 | Новак Джокович (2) | Томаш Бердих | 7–5, 4–6, 6–3 |
2016 | Рафаель Надаль (9) | Гаель Монфіс | 7–5, 5–7, 6–0 |
2017 | Рафаель Надаль (10) | Альберт Рамос-Віньолас | 6–1, 6–3 |
2018 | Рафаель Надаль (11) | Кеі Нішікорі | 6–3, 6–2 |
2019 | Фабіо Фоніні | Душан Лайович | 6−3, 6−4 |
2020 | Турнір не проводився (через пандемію коронавірусної хвороби 2019)[3] | ||
2021 | Стефанос Ціціпас | Андрій Рубльов | 6−3, 6−3 |
2022 | Стефанос Ціціпас (2) | Алехандро Давидович Фокіна | 6−3, 7–6(7–3) |
2023 | [a] Андрій Рубльов | Гольгер Руне | 5−7, 6−2, 7−5 |
2024 | Стефанос Ціціпас (3) | Каспер Рууд | 6−1, 6–4 |
Парний розряд
ред.Рекорди
ред.Джерело: The tennisbase [4]
Одиночний розряд
ред.Титулів | Рафаель Надаль | 11 |
---|---|---|
Фіналів | Рафаель Надаль | 12 |
Титулів поспіль | Рафаель Надаль (2005 - 2012)
|
8 |
Фіналів поспіль | Рафаель Надаль (2005 - 2013)
|
9 |
Зіграних матчів | Рафаель Надаль | 72 |
Виграно матчів | Рафаель Надаль | 68 |
Виграно поспіль матчів | Рафаель Надаль | 46 |
Участь у турнірі | Фабріс Санторо | 17 |
Процент перемог | Реджинальд Догерті | 100% |
П'єр Пелліцца | ||
Наймолодший чемпіон | Матс Віландер | 18р, 7м, 7д (1983) |
Найстарший чемпіон | Гордон Лоу | 38р, 8м, 6д (1923) |
Парний розряд
ред.Рекорд перемог — команда | Боб Браян Майк Браян |
6 |
---|---|---|
Рекорд перемог — індивідуально | Боб Браян | 6 |
Майк Браян |
Примітки
ред.- ↑ Без прапора через Російське вторгнення в Україну.
Посилання
ред.- ↑ Navettes. Monte Carlo Masters. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 30 січня 2017.
- ↑ John Barrett, ред. (1974). World of Tennis '74. London: Queen Anne Press. с. 330, 331. ISBN 9780362001686.
- ↑ а б COMMUNIQUÉ OFFICIEL – COVID-19. montecarlotennismasters.com. 11 березня 2020. Архів оригіналу за 10 серпня 2020. Процитовано 27 серпня 2020.
- ↑ Monte Carlo Tournament Records. thetennisbase.com. The Tennis Base, 2016. Архів оригіналу за 7 липня 2020. Процитовано 10 грудня 2016.
Зовнішні посилання
ред.- Офіційний вебсайт турніру [Архівовано 19 квітня 2016 у Wayback Machine.]
- Профіль турніру ATP [Архівовано 28 серпня 2020 у Wayback Machine.]
- Офіційний прямий ефір всіх матчів [Архівовано 14 березня 2022 у Wayback Machine.]