Euphorbia antiquorum

вид рослин

Euphorbia antiquorum — вид трав'янистих рослин з родини молочайні (Euphorbiaceae). Етимологія: лат. antiquorum — «стародавній»[3].

Euphorbia antiquorum
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Мальпігієцвіті (Malpighiales)
Родина: Молочайні (Euphorbiaceae)
Рід: Молочай (Euphorbia)
Вид:
E. antiquorum
Біноміальна назва
Euphorbia antiquorum
L., 1753[1]
Синоніми[2]

Euphorbia arborescens Roxb.
Euphorbia mayuranathanii Croizat
Tithymalus antiquorus (L.) Moench

Опис

ред.
 
квіти й колючки

Колючий молочай, який виростає до висот 5–7 метрів; рослина з рясним білим соком. Формує нещільну розгалужену розлогу крону. Старі стебла циліндричні, з коричневою корою; молодші гілки гладкі, зелені, виразно 3(4)-кутні. Колючки парні, гострі, довжиною 2–6 мм. Листки нечисленні, ростуть на хребтах, соковиті, швидко опадають, чергові, ніжка дуже коротка, листкова пластинка від зворотно-яйцюватої до ланцетоподібної до лопатоподібної, 2–5(10) × 1–2 см, основа ослаблена, край цілий, верхівка округла або тупа з невеликим загостреним виступом. Листки в молодих саджанців значно довші. Квіткові структури називаються циатіями — це суцвіття, що складається з чашоподібного скупчення видозмінених листків, що охоплюють жіночу квітку та кілька чоловічих квіток. Циатії від жовтувато-зеленого до рожевого кольору й можуть бути поодинокими або у тріадах або по 3–4 разом. Вони повні меду, який приваблює бджіл. Чоловіча квітка лише з 1 тичинкою; пиляки рожеві. Насіннєві коробочки голі, гладкі, ≈ 8—10 мм у діаметрі, спочатку зелені й набувають насиченого темно-червоного кольору у зрілому віці. Насіння кулясте, ≈ 2 мм, коричнево-жовте, гладке. Рослина легко розмножується насінням або вегетативно. Квіти й плоди бувають протягом усього року[4][5].

Поширення

ред.

Поширений на півдні Азії від Пакистану до В'єтнаму й о. Яви (Бангладеш, Індія, Індонезія, Малайзія, М'янма, Пакистан, Шрі-Ланка); також культивується[1][6].

Населяє сухі вічнозелені ліси[4].

Використання

ред.

Рослину використовують у парках і садах як декоративну. Сольовий екстракт стебел — це антибіотик. Сік рослини деколи застосовують у медицині. Молоді пагони рослини вживають як овоч[4].

Примітки

ред.
  1. а б Plants of the World Online — Kew Science. Архів оригіналу за 21 березня 2019. Процитовано 30.01.2021. (англ.)
  2. The Plant List. Архів оригіналу за 12 лютого 2020. Процитовано 30.01.2021. (англ.)
  3. Dictionary of Botanical Epithets. Архів оригіналу за 22 травня 2020. Процитовано 30.01.2021. (англ.)
  4. а б в CACTUS ART. Архів оригіналу за 4 листопада 2019. Процитовано 30.01.2021. (англ.)
  5. Flowers of India. Архів оригіналу за 31 січня 2020. Процитовано 30.01.2021. (англ.)
  6. GRIN-Global. Архів оригіналу за 7 лютого 2021. Процитовано 30.01.2021. (англ.)