Ашиль Валенсьєн
| Ашиль Валенсьєн | |
|---|---|
| фр. Achille Valenciennes | |
 | |
| Народився | 9 серпня 1794 Париж |
| Помер | 13 квітня 1865 (70 років) Париж |
| Країна |  Франція[1] |
| Діяльність | зоолог, іхтіолог, малаколог, орнітолог, герпетолог, паразитолог, викладач університету |
| Галузь | зоологія, іхтіологія, малакологія |
| Заклад | Національний музей природознавства |
| Членство | Французька академія наук Прусська академія наук Сільськогосподарська академіяd Французьке географічне товариство Société française de photographied Société nivernaise des lettres, sciences et artsd |
| Родичі | Pierre-Henri de Valenciennesd[1] |
 Ашиль Валенсьєн у Вікісховищі | |
| Систематик живої природи | ||
|---|---|---|
 | ||
Дослідник, який окреслив низку зоологічних таксонів. Назви цих таксонів для вказівки авторства супроводжують позначенням «Valenciennes».
| ||
Ашиль Валенсьєн (фр. Achille Valenciennes; 9 серпня 1794, Париж — 13 квітня 1865, Париж) — французький зоолог, іхтіолог і малаколог.[2]
Біографія
ред.Народився в Національному музеї природної історії в Парижі, де його батько працював науковим асистентом і жив зі своєю родиною. У школі йому давалася математика та він планував поступити в політехнікум. Однак, рання смерть батька змусила його кинути навчання і почати працювати, щоб підтримати матір і 4 сестри[3]. Ще не досягнувши вісімнадцяти років, він працював препаратором в Музеї природної історії, його основним обов'язком було приготування опудал ссавців і птахів. Але через свої неабиякі якості йому дуже швидко довірили інші обов'язки. Спочатку він виконував роботу для Етьєна Жоффруа Сент-Ілера (1772—1844), потім в 1814 році для Жана-Батиста Ламарка (1744—1829), якому він як асистент допомагав оформляти і класифікувати колекцію безхребетних, зоофітів і молюсків. На цю роботу звернув увагу Жорж Кюв'є (1769—1832) і надалі Валансьєн виконував роботу і для нього.
У 1827 році Валансьєн почав власні дослідження риб. Він подорожував Англією, Голландію, Німеччиною, щоб вивчити риб, що зберігалися там в музеях і приватних колекціях. Через кілька років він став професором малакології в Музеї природної історії. Разом з Кюв'є в період з 1828 по 1848 роки він працював над 22-томним-працею «Histoire naturelle des poissons» («Природнича історія риб»), які він закінчив після смерті Кюв'є в 1832 році. У цій праці було описано 4055 видів риб, з них 2311 нових видів.
Валансьєн опублікував ряд творів по малакології, серед них були опис молюсків, зібрані по всьому світу під час експедиції фрегата «Венера» (La Vénus) в 1836—1839 роках під командуванням капітана Abel Aubert Du Petit-Thouars (1793—1864)[4].
У 1832 році слідом за Анрі Бленвілем Валансьєн прийняв кафедру з вивчення кільчастих хробаків, молюсків і зоофітів в Музеї природної історії в Парижі.
У 1844 році Валансьєн став членом Академії наук.
Таксони тварин, названі на честь Валеньєна
ред.- Acropora valenciennesi, Milne Edwards & Haime, (1860)
- Ophiacantha valenciennesi, Lyman (1879)
- Glossodoris valenciennesi, Cantraine (1835)
- Hypselodoris valenciennesi Cantraine 1841)
- Lithuaria valenciennesi, d'Hondt (1984)
- Montastrea valenciennesi, Milne Edwards & Haime (1848)
- Symphyllia valenciennesi, Milne Edwards & Haime (1849)
- Oculina valenciennesi, Milne Edwards & Haime (1850)
- Callionymus valenciennei, Temminck & Schlegel (1845][5]
Примітки
ред.- ↑ а б Amigo J. Sciences de la vie et la terre — Publications de l'olivier, 2017. — Т. 3. — 915 с. — ISBN 978-2-908866-50-6
- ↑ Jean-Jacques Amigo, « Valenciennes (Achille) », in Nouveau Dictionnaire de biographies roussillonnaises, vol. 3 Sciences de la Vie et de la Terre, Perpignan, Publications de l'olivier, 2017, 915 p. (ISBN 9782908866506)
- ↑ Achille Valenciennes — Encyclopédie Larousse. Архів оригіналу за 16 березня 2014. Процитовано 28 березня 2013.
- ↑ Du Petit-Thouars, Abel: Rapports sur les travaux scientifiques exécutés pendant le voyage de la frégate La Vénus Paris:. A. Pihan de la Forest, Imp. de la cour de Cassation. Rue des Noyuers 37. Nd. (1840)
- ↑ Biographical Etymology of Marine Organism Names. V & W. Архів оригіналу за 18 вересня 2013. Процитовано 28 березня 2013. [Архівовано 2013-09-18 у Wayback Machine.]