Ян Петро Сапіга
Ян Петро Сапіга (пол. Jan Piotr Sapieha; 1569, Бихів або Могильов — 15 жовтня 1611, Москва) — русько-литовський шляхтич, військовий діяч Речі Посполитої. Представник білорусько-литовського роду Сапіг гербу Лис. Активний прибічник Лжедмитрія II. Наприкінці життя — римокатолик за віросповіданням, син київського каштеляна Павла Сапіги, православного за віросповіданням.
| Ян Петро Сапіга | |
|---|---|
| пол. Jan Piotr Sapieha | |
 | |
| Псевдо | Іван Петро Сапіга |
| Народився | 1569 Бихів або Могильов |
| Помер | 15 жовтня 1611 Москва |
| Поховання | Лейпалінгісd[1] |
| Країна | Річ Посполита |
| Місце проживання | Річ Посполита |
| Діяльність | військовик, урядник |
| Галузь | аристократія[2], військова справа[2], політика[2] і дипломатія[2] |
| Відомий завдяки | гетьман Лжедмітрія II |
| Alma mater | Вільнюський університет (1587) і Падуанський університет |
| Знання мов | польська[2] і латина[2] |
| Учасник | Димитріади, Battle of Rakvered, Битва під Білим Каменем, Битва під Кірхольмом і Battle of Kalyazind |
| Суспільний стан | шляхтич[d][2] |
| Посада | посол Сейму Речі Посполитої[d], Усвяцький старостаd і ротмістр королівськийd[1] |
| Військове звання | ротмістр |
| Рід | Сапіги |
| Батько | Павло Сапега |
| Мати | Ганна Сангушко |
| У шлюбі з | Зофія Вейгер |
| Діти | Андрій Станіслав, Ян, Зузанна, Софія, Фларіян, Павло Іван |
 | |
Біографія
ред.Син київського каштеляна Павла Сапіги (православний за віросповіданням) та його дружини Ганни Ходкевич.
Навчався у Віленській академії (до 1587), Падуанському університеті. Брав участь у боях із кримськими татарами. 1600 року обраний до сейму від міста Гродно[джерело?].
Брав участь у війні Швеції з Річчю Посполитою (1600–1611), у битві під Кірхгольмом (1605 р.) командував правим флангом військ Речі Посполитої.
У серпні 1608 р. зі схвалення двоюрідного брата, великого канцлера литовського Лева Сапеги прибув у Тушинський табір Лжедмитрія II[3], у вересні 1608 року разом з полковником Александром Юзефом Лісовським взяв в облогу Троїце-Сергієвий монастир, 12 січня 1610 року був змушений відступити. Після розпаду Тушинського табору перебував з Лжедмитрієм II до його другого походу на Москву.
Був похований, як і заповів, поряд із батьками у православній церкві в дідичному селі Лейпунах (нині Лейпалінгіс, Литва).
Посади, звання
ред.Ротмістр королівський (з 1601[4] чи 1605), староста усвятський (з 1606).[5]
Примітки
ред.- ↑ а б Гісторыя Сапегаў : жыццяпісы, маёнткі, фундацыі — Мінск: Віктар Хурсік, 2017. — С. 53. — 586 с. — ISBN 978-985-7025-75-6
- ↑ а б в г д е ж Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Татищев Василий Никитич — (История Российская № 4). История Российская. Часть 4 (рос.). Архів оригіналу за 29 квітня 2014. Процитовано 10 квітня 2013.
- ↑ Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności… [Архівовано 4 грудня 2014 у Wayback Machine.] — T. 4. — S. 14
- ↑ Sapiehowie (02) [Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
Джерела
ред.- Сікора Р. З історії польських крилатих гусарів. — К. : Дух і літера, 2012. — ISBN 978-966-378-260-7. Інформація про книгу в інтернет-магазині українського видавця.
- Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [Архівовано 4 грудня 2014 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — 820 s. — S. 14. (пол.)
- Rachuba A. Sapieha Jan Piotr (1569—1611) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków, 1992—1993. — T. XXXIV. (пол.)
Посилання
ред.
- People [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Сапега Павел Ян [Архівовано 27 березня 2013 у Wayback Machine.] (біл.)
- Sapiehowie (02) (пол.)
- Wejherowie (01) (пол.)
|
Це незавершена стаття про військового діяча або діячку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |