Ян Петро Сапіга (пол. Jan Piotr Sapieha; 1569, Бихів або Могильов — 15 жовтня 1611, Москва) — русько-литовський шляхтич, військовий діяч Речі Посполитої. Представник білорусько-литовського роду Сапіг гербу Лис. Активний прибічник Лжедмитрія II. Наприкінці життя — римокатолик за віросповіданням, син київського каштеляна Павла Сапіги, православного за віросповіданням.

Ян Петро Сапіга
пол. Jan Piotr Sapieha
ПсевдоІван Петро Сапіга
Народився1569(1569)
Бихів або Могильов
Помер15 жовтня 1611(1611-10-15)
Москва
ПохованняЛейпалінгісd[1]
КраїнаРіч Посполита
Місце проживанняРіч Посполита
Діяльністьвійськовик, урядник
Галузьаристократія[2], військова справа[2], політика[2] і дипломатія[2]
Відомий завдякигетьман Лжедмітрія II
Alma materВільнюський університет (1587) і Падуанський університет
Знання мовпольська[2] і латина[2]
УчасникДимитріади, Battle of Rakvered, Битва під Білим Каменем, Битва під Кірхольмом і Battle of Kalyazind
Суспільний станшляхтич[d][2]
Посадапосол Сейму Речі Посполитої[d], Усвяцький старостаd і ротмістр королівськийd[1]
Військове званняротмістр
РідСапіги
БатькоПавло Сапега
МатиГанна Сангушко
У шлюбі зЗофія Вейгер
ДітиАндрій Станіслав, Ян, Зузанна, Софія, Фларіян, Павло Іван
Герб
Герб

Біографія

ред.

Син київського каштеляна Павла Сапіги (православний за віросповіданням) та його дружини Ганни Ходкевич.

Навчався у Віленській академії (до 1587), Падуанському університеті. Брав участь у боях із кримськими татарами. 1600 року обраний до сейму від міста Гродно[джерело?].

Брав участь у війні Швеції з Річчю Посполитою (16001611), у битві під Кірхгольмом (1605 р.) командував правим флангом військ Речі Посполитої.

У серпні 1608 р. зі схвалення двоюрідного брата, великого канцлера литовського Лева Сапеги прибув у Тушинський табір Лжедмитрія II[3], у вересні 1608 року разом з полковником Александром Юзефом Лісовським взяв в облогу Троїце-Сергієвий монастир, 12 січня 1610 року був змушений відступити. Після розпаду Тушинського табору перебував з Лжедмитрієм II до його другого походу на Москву.

Був похований, як і заповів, поряд із батьками у православній церкві в дідичному селі Лейпунах (нині Лейпалінгіс, Литва).

Посади, звання

ред.

Ротмістр королівський (з 1601[4] чи 1605), староста усвятський (з 1606).[5]

Примітки

ред.
  1. а б Гісторыя Сапегаў : жыццяпісы, маёнткі, фундацыіМінск: Віктар Хурсік, 2017. — С. 53. — 586 с. — ISBN 978-985-7025-75-6
  2. а б в г д е ж Чеська національна авторитетна база даних
  3. Татищев Василий Никитич — (История Российская № 4). История Российская. Часть 4 (рос.). Архів оригіналу за 29 квітня 2014. Процитовано 10 квітня 2013.
  4. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności… [Архівовано 4 грудня 2014 у Wayback Machine.] — T. 4. — S. 14
  5. Sapiehowie (02) [Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)

Джерела

ред.

Посилання

ред.