Шпонтак Іван
Іван Шпонтак (псевда: «Залізняк», «Леміш», «Дубровник», «Остап») (12 серпня 1919, с. Вовкове, Ужгородського району — 14 квітня 1989, м. Великі Капушани, Словаччина) — український військовик, сотник УПА, командир куреня «Месники», командир ТВ-27 «Бастіон», командир сотні, згодом куреня «Месники», шеф штабу ВО-6 «Сян».
| Іван Шпонтак | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Сотник | |||||||||||||
 | |||||||||||||
| Загальна інформація | |||||||||||||
| Народження | 12 серпня 1919 с.Вовкове, Ужгородський район, Закарпатська область | ||||||||||||
| Смерть | 14 квітня 1989 (69 років) м. Великі Капушани,  Словаччина | ||||||||||||
| Громадянство |  Українська держава (1941) ОУН | ||||||||||||
| Національність | українець | ||||||||||||
| Псевдо | «Залізняк», «Леміш», «Дубровник», «Остап» | ||||||||||||
| Військова служба | |||||||||||||
| Роки служби | 1944—1947 | ||||||||||||
| Приналежність | Українська держава (1941) ОУН | ||||||||||||
| Вид ЗС |  УПА | ||||||||||||
| Війни / битви | угорсько-українська війна 1939 року і Друга світова війна | ||||||||||||
| Командування | |||||||||||||
| |||||||||||||
| Нагороди та відзнаки | |||||||||||||
 | |||||||||||||
Лицар Срібного Хреста Бойової Заслуги 2-го класу.
Лав наших залізних нічим не здолати,
Нас крик не лякає ворожих атак:
У нас попереду син дальніх Карпатів,
Наш друг — командир Залізняк.
В нім воля сталева,
Він наш командир!
Із ним ми, як леви,
Як бурі, як вир!
Петро Василенко «Волош»,
Марш «Месників»[1]
Життєпис
ред.Народився в 1919 році в селі недалеко від Ужгорода. Був сільським вчителем.
У 1939 році пішов добровольцем у Карпатську Січ. Потрапив в полон до угорських військ. Переданий мадярами до німецького табору, де його примушують працювати на цементному заводі.
З початку радянсько-німецької війни в жовтні 1941 за дорученням ОУН йде в допоміжну поліцію у Львові. Пізніше призначений заступником начальника допоміжної поліції у Рава-Руській.
У квітні 1944 всім постерунком в Рава-Руській переходить в УПА, командир сотні, пізніше, після її реорганізації у курінь «Месники», стає курінним командиром.
У березні 1945 стає командиром ТВ-27 "Бастіон", одночасно перебуваючи шефом штабу ВО-6 «Сян» і командиром куреня «Месники». Перебував на цих посадах аж до вересня 1947 року, коли, внаслідок проведення польським прокомуністичним урядом Операції «Вісла», підрозділи УПА на Закерзонні були розформовані.
В листопаді 1947 року перебрався жити у Словаччину.
Викритий 1960 й переданий у Польщу, де його було засуджено районним судом в Перемишлі до смертної кари. 3 червня 1961 смертну кару замінено на пожиттєве ув'язнення. 20 років перебував у тюрмах.
Звільнений 4 листопада 1981 й повернувся в Словаччину.
Псевда
ред.У своїй діяльності Іван Шпонтак використовував різні псевда («Залізняк», «Леміш», «Дубровник», «Остап»), що було пов'язано з особливістю його роботи в УПА.
Псевдо «Залізняк» Шпонкак прибрав, зорганізувавши весною 1944 року сотню УНС і використовував його й надалі, як командир цього підрозділу, коли вищезгадана сотня пізніше стала сотнею УПА та куренем «Месники» під його командуванням[3].
У січні 1945 року відбулась реорганізація УПА на Закерзонні — розподіл на менші тактично-територіальні одиниці — тактичні відтинки (ТВ). Збройні відділи, котрі діяли на Посянні, об'єднано в ТВ-27 «Бастіон», а Іван Шпонтак, призначений командиром 27-го відтинку (про це його повідомив під час особистої зустрічі в Гуті-Любицькій на початку березня 1945 року Мирослав Онишкевич «Орест»), на цій посаді використовував псевдо «Леміш»[4].
Пізньої осені 1945 року Івана Шпонтака призначено шефом штабу відновленої воєнної округи «Сян». Виконуючи ці обов'язки (скорше номінально[5]), Шпонтак використовував псевдо «Дубровник», а її командир Мирослав Онишкевич — псевдо «Олег»[4].
Таким чином, Іван Шпонтак міг одночасно використовувати принаймні три псевда: «Дубровник» як шеф штабу воєнної округи «Сян», «Леміш» — як командир ТВ-27 «Бастіон», що входив у ВО-6 «Сян» та «Залізняк» — як командир куреня «Месники», що був основною бойовою силою 27-го тактичного відтинку[6].
Нагороди
ред.Нагороджений 25 квітня 1945 року Срібним Хрестом Бойової Заслуги 2 класу.[7]
Пам'ять
ред.Іменем Івана Шпонтака названо вулицю в Ужгороді.
Див. також
ред.
Примітки
ред.- ↑ Партизанськими дорогами з командиром «Залізняком» // Марш «Месників». — Дрогобич : Відродження, 1997. — 359 с. — ISBN 966-538-009-5.
- ↑ Літопис УПА. Торонто 1989 — Львів, 1995.
- ↑ Іваник, 2012, с. 408.
- ↑ а б Іваник, 2012, с. 409.
- ↑ Протоколи допитів Мирослава Онишкевич («Ореста», «Олега») слідчими Міністерства Держбезпеки Польщі пол. Protokoły przesłuchania M. Onyszkiewicza. [b:]: PJPC, Box 78, file 4, p. 31
- ↑ Іваник, 2012, с. 410.
- ↑ ЛИЦАРІ СРІБНОГО ХРЕСТА БОЙОВОЇ ЗАСЛУГИ 1-ГО ТА 2-ГО КЛАСІВ
Джерела
ред.- Іваник Мирослав, Бохно Михайло. Бастіон і Батурин. УПА та підпільна адміністрація ОУН в Ярославщині, Любачівщині та Томашівщині в рр. 1944–1947: Документи і матеріяли.. — Торонто-Львів, 2012. — С. 627.
- Партизанськими дорогами з командиром «Залізняком» — Дрогобич : Видавнича фірма «Відродження», 1997. — 359 с. — ISBN 966-538-009-5.