Чалий Олексій Михайлович
Олексі́й Миха́йлович Ча́лий (рос. Алексей Михайлович Чалый, 13 червня 1961, Севастополь, Українська РСР) — український та російський політичний діяч та підприємець, український колаборант з Росією. 2014 року — самопроголошений мер тимчасово окупованого Росією Севастополя. Після початку тимчасової анексії — депутат окупаційних «законодавчих зборів Севастополя» з 15 вересня 2014 до вересня 2019[1].
| Олексій Михайлович Чалий рос. Алексей Михайлович Чалый | |
|---|---|
 рос. Алексей Михайлович Чалый | |
 Депутат Законодавчих зборів Севастополя | |
| 15 вересня 2014 — 8 вересня 2019 | |
| Голова Законодавчих зборів Севастополя | |
| 22 вересня 2014 — 22 березня 2016 | |
| Президент | Володимир Путін |
| Попередник | Юрій Дойников |
| Наступник | Катерина Алтабаєва |
 Виконувач обов'язків губернатора Севастополя | |
| 1 — 14 квітня 2014 | |
| Президент | Володимир Путін |
| Попередник | посада заснована |
| Наступник | Сергій Меняйло |
| Народився | 13 червня 1961 (63 роки) Севастополь |
| Відомий як | політик, підприємець, сепаратизм |
| Громадянство |  СРСР →  Україна → Росія |
| Alma mater | Севастопольський національний технічний університет |
| Політична партія | Єдина Росія |
| Батько | Чалий Михайло Васильович |
| Мати | Чала Алевтина Тихонівна |
| Звання | Доктор технічних наук |
| Нагороди |  |
| sevzakon.ru | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Далі «голова» Законодавчих зборів Севастополя (22 вересня 2014 — 22 березня 2016 року).[2][3]. Виконувач обов'язків «губернатора» Севастополя (1 — 14 квітня 2014 року). Голова Координаційної ради з організації управління по забезпеченню життєдіяльності Севастополя (23 лютого — 1 квітня 2014 року)[4][5]. Доктор технічних наук (1997).
Життєпис
ред.Народився 13 червня 1961 року в Москві в родині студентів Московського енергетичного інституту. Батько — Михайло Васильович Чалий, українець за походженням, згодом учений-електротехнік, конструктор електроприладів, автор низки винаходів; мати — Алевтина Тихонівна Чала, згодом кандидат технічних наук, доцент кафедри технічної кібернетики Севастопольського приладобудівного інституту, засновник і перший директор Севастопольської школи «Таврида». Брат Михайло (1963 р.н.) — капітан 2-го рангу запасу, заступник генерального директора ЗАТ «ГК „Таврида-Електрик“», депутат окупаційної влади Законодавчих зборів Севастополя.
Політична діяльність
ред.
23 лютого 2014 на «народному» зібранні був названий мером Севастополя.
24 лютого 2014 сесія Севастопольської міськради затвердила його головою виконавчого комітету міста.
Підписав так званий «Договір про прийняття Криму до складу Росії». Після того, як 14 вересня 2014 у Криму пройшли вибори в Державну раду і місцеві органи влади, Чалого було обрано головою Законодавчих зборів Севастополя.[6]
29 грудня 2015 року подав у відставку з посади голови «законодавчих зборів» Севастополя.[7] У прес-службі Чалого пояснили відставку тим, що за півтора року законодавча і виконавча влада міста не наблизилися до реалізації концепції розвитку міста, яку підтримало населення.[8]
Діяльність
ред.23 лютого 2014 року в Севастополі пройшов мітинг «проти фашизму», де не було жодного українського прапора — тільки російські триколори, Андріївські знамена, символіка КПУ і один Прапор Білорусі. Мітингувальники тримали лозунги «Путін — наш президент», «Росія, нас покинули, візьми нас назад».
Відмовився визнавати нову владу у Києві. Провів курс на підтримку окупації Севастополя і Криму Росією.
У травні 2015 року між «народним мером» Севастополя та путінським байкером Залдостановим («Хірург») стався конфлікт через намір передачі «Нічним вовкам» у майже безплатну оренду земельної ділянки в Криму.[9] Також протягом свого головування у місті Чалий мав конфлікти з офіційним Сімферополем через бюджетні кошти та напружені відносини з різними бізнес-структурами.[джерело?] Крім того, з моменту анексії Криму тривав конфлікт між ним як головою Законодавчих зборів Севастополя та губернатором Севастополя Сергієм Меняйлом, наступником Чалого на цій посаді.[10] Законодавчий орган на чолі з Чалим приписував Меняйлу «розграбування Севастополя». Меняйло називав претензії Чалого суб'єктивними.[11]
Унаслідок енергоблокади Криму Чалий вирішив перевезти свої підприємства (а він є власником групи компаній «Таврида Електрик») з анексованого півострова на територію материкової України.[12]
Санкції
ред.16 березня 2021 року потрапив до санкційного списку Євросоюзу за "активну підтримку сепаратистських дій і політики".[13]
Також входить до канадського санкційного списку. Естонія заморозила на своїй території операції компанії "Таврида Електрик", хоча Чалий, розпочавши політичну діяльність, позбувся акцій усіх своїх компаній.
Спочатку санкції не сильно позначилися на групі, оскільки управлінням зарубіжним бізнесом "Тавриди" займається здебільшого її "дочка" у Швейцарії. Однак, незважаючи на те, що Чалому в холдингу тепер нічого не належить, на його колишні фірми чинять тиск, а в ЗМІ ширяться чутки про їхню афільованість із бізнесменом.[14]
Також перебуває в санкційних списках США, Великої Британії, Австралії, Японії, України та Швейцарії.[15]
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Чалий Олексій Михайлович. Архів оригіналу за 12 вересня 2017. Процитовано 26 червня 2017.
- ↑ Юлія Гутова. Серйозна розмова з Олексієм Чалим та іншими людьми, які зберегли російський Севастополь. — 2014. — № 27 (355).
- ↑ Законодавчі збори Севастополя одноголосно обрали Олексія Чалого головою. ИТАР-ТАСС. 22 вересня 2014. Архів оригіналу за 20 грудня 2014. Процитовано 22 вересня 2014.
- ↑ Олексій Чалий на сайті Ради Федерації. Архів оригіналу за 24 березня 2016. Процитовано 26 червня 2017.
- ↑ Олексій Чалий. Біографія. Архів оригіналу за 21 березня 2014. Процитовано 7 грудня 2017.
- ↑ Законодавчі збори Севастополя очолив Чалий, на черзі призначення Меняйла. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 11 січня 2016.
- ↑ У Криму голова «законодавчих зборів Севастополя і два міністри» подали у відставку. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 11 січня 2016.
- ↑ Kiev-News[недоступне посилання]
- ↑ Новини espreso.tv. Архів оригіналу за 2 січня 2018. Процитовано 11 січня 2016.
- ↑ КримSOS. Архів оригіналу за 2 січня 2018. Процитовано 11 січня 2016.
- ↑ У Севастополі глава Законодавчих зборів Чалий подав у відставку
- ↑ Самопроголошений мер Севастополя вирішив перевести бізнес до Києва. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 11 січня 2016.
- ↑ COUNCIL IMPLEMENTING REGULATION (EU) 2020/398 of 13 March 2020 implementing Regulation (EU) No 269/2014 concerning restrictive measures in respect of actions undermining or threatening the territorial integrity, sovereignty and independence of Ukraine.
- ↑ Алексей Чалый: Ради возвращения Севастополя в Россию я пожертвовал спокойной жизнью... Не жалею об этом. ForPost (рос.). 23 травня 2014. Процитовано 9 квітня 2023.
- ↑ ЧАЛИЙ Олексій Михайлович - біографія, досьє, активи | Війна і санкції. sanctions.nazk.gov.ua (укр.). Процитовано 9 квітня 2023.