Вікіпедія

Остани Ірану

провінція Ірану

Територія Ірану адміністративно поділяється на 31 провінцію, які мають назву остан (перс. استان остан, множина استان‌ها останха). Кожним останом керує остандар (перс. استاندار), еквівалентом якого є посада генерал-губернатора[1], якого призначає Міністерство внутрішніх справ Ірану за узгодженням кабінету міністрів. Остандар управляє останом зі столиці остану — марказу (перс. مركز), який зазвичай є найбільшим містом провінції.

Остани Ірану
Країна  Іран
Мапа розташування
Кількість 31
CMNS: Остани Ірану у Вікісховищі

Сучасна історія

ред.
 
Карта Томсона адміністративного поділу Персії 1814 року

Згідно з Британською енциклопедією,[2] в 1908 році Персія мала 35 окремих адміністративних одиниць:

Провінції
  1. Арабістан і Бахтіярі
  2. Астарабад і Гурган
  3. Азербайджан
  4. Фарс
  5. Геррус
  6. Ґілян і Таліш
  7. Хамадан
  8. Ірак, Гульпайган, Хунсар, [Кеззаз, Феракан і Тузірхан]
  9. Ісфахан
  10. Кашан
  11. Казвін
  12. Керман і Балучістан
  13. Керманшах
  14. Камсех
  15. Хар
  16. Хорасан
  17. Кум
  18. Курдистан
  19. Лурестан і Буруджірд
  20. Мазандаран
  21. Мехавенд, Малаїр і Камерех
  22. Савах
  23. Самнан і Дамган
  24. Шахруд і Бостан
  25. Тегеран
  26. Зеренд і Багдаді Шахсевенс
Залежні території
  1. Асадабад
  2. Демавенд
  3. Фірузкух
  4. Джозенекан
  5. Кангавер
  6. Натанз
  7. Таром Улія
  8. Харакан

До 1950 року Іран був поділений на 12 останів: Ардалан, Азербайджан, Балучістан, Фарс, Ґілян, Арак-е Аджам, Хорасан, Хузестан, Керман, Ларестан, Лорестан і Мазандаран[3].

1950 року в Ірані відбулась реформа за якою утворилось 10 останів з підлеглими управами: Ґілян, Мазандеран, Східний Азербайджан, Західний Азербайджан, Керманшах, Хузестан, Фарс, Керман, Хорасан, Ісфахан[3].

Від 1960 до 1981 управи одна за одною підняли свій статус до останів. Відтоді були створені ще декілька нових провінцій. Передостання реформа відбулась 2004 року, коли Хорасан був розділений на три нові остани[4]. 2010 рокуостан Альборз відділився від остану Тегеран.

Інформація

ред.
 
Поділ населення Ірану за останами
 
Внесок кожного остану в НВП

Теперішні остани

ред.
Остан Марказ (центр) Площа (км²)[5] Населення[6] Густота населення
(осіб/км²) 		кількість шахрестанів (областей) Примітки Мапа
Альборз Карадж 5,833 2,412,513 413.6 4 До 23 червня 2010 року Альборз був частиною остану Тегеран.  
Ардебіль Ардебіль 17,800 1,248,488 70.1 9 До 1993 року Ардебіль був частиною Східного Азербайджану.[7]  
Східний Азербайджан Тебриз 45,650 3,724,620 82.3 19  
Західний Азербайджан Урмія 37,437 3,080,576 78.8 14 В часи династії Пахлаві місто Урмія мало назву Резаїє.[8]  
Бушер Бушер 22,743 1,032,949 45.4 9 Спочатку був частиною провінції Фарс. До 1977 остан мав назву Хілідж-е Фарс (Перська затока).[3]  
Чехармехаль і Бахтиарія Шехре-Корд 16,332 895,263 54.8 6 До 1973 року був частиною остану Ісфахан[9].  
Фарс Шираз 122,608 4,596,658 37.5 23  
Ґілян Решт 14,042 2,480,874 176.7 16  
Голестан Горган 20,195 1,777,014 88.0 11 31 травня 1997 року шахрестани Аліябад, Гонбан-е Кавус, Горган, Кордкуй, Мінудашт і Торкаман були відділені від остану Мазандеран і увійшли до складу Голестану. До 1937 Горган мав назву Естераба аюо Естарабад[3].  
Хамадан Хамадан 19,368 1,758,268 90.8 8 Спочатку був частиною Керманшаху[3].  
Хормозган Бендер-Аббас 70,669 1,578,183 22.3 11 Спочатку був частиною провінції Керман[3]. До 1977 називався Банадер ва Джазаєр-е Бахр-е Оман (Порти і Острови моря Оман)[3].  
Ілам Ілам 20,133 557,599 27.7 7 Спочатку був частиною остану Керманшах[3].  
Ісфахан Ісфахан 107,029 4,879,312 45.6 21 1986 року деякі частини Центрального остану перейшли до останів Ісфахан, Семнан і Занджан[3].  
Керман Керман 180,836 2,938,988 16.3 14  
Керманшах Керманшах 24,998 1,945,227 77.8 13 Від 1950 до 1979 року і сам остан і його столиця називались Керманшахан, а від 1979 до 1995 - Бахтаран[3].  
Північний Хорасан Боджнурд 28,434 867,727 30.5 6 29 вересня 2004 Хорасан поділено на три провінції: Півнчний Хорасан, Разаві Хорасан і Південний Хорасан[4].  
Хорасан-Резаві Мешхед 144,681 5,994,402 41.4 29 29 вересня 2004 Хорасан поділено на три провінції: Півнчний Хорасан, Разаві Хорасан і Південний Хорасан[4].  
Південний Хорасан Бірджанд 69,555 662,534 9.5 8 29 вересня 2004 Хорасан поділено на три провінції: Півнчний Хорасан, Разаві Хорасан і Південний Хорасан[4].  
Хузестан Ахваз 64055 4,345,607 67.8 18  
Кохгілує і Боєрахмед Ясудж 15,504 658,629 42.5 5 Спочатку був частиною остану Хузестан. До 1990 мав назву Бовір Ахмаді і Кохкілує[3].  
Курдистан Сенендедж 29,137 1,493,645 51.3 9 Спочатку був частиною провінції Ґілян[3].  
Лурестан Хорремабад 28,294 1,754,243 62.0 9 Спочатку був частиною остану Хузестан[3]  
Меркезі Ерак 29,130 1,413,959 48.5 10 Спочатку був частиною Мазандерану[3]. 1986 року деякі частини перейшли до останів Ісфахан, Семнан і Занджан[3].  
Мазендеран Сарі 23,701 3,073,943 129.7 15  
Казвін Казвін 15,549 1,201,565 77.3 5 31 грудня 1996 шахрестани Казвін і Такестан були відділені від остану Занджан і сформували Казвін[3].  
Кум Кум 11,526 1,151,672 99.9 1 До 1995 року Кум був шахрестаном остану Тегеран[3].  
Семнан Семнан 97,491 631,218 6.5 4 Спочатку був частиною остану Мазандеран[3]. У 1986 році деякі частини остану Марказі перейшли до Ісфахану, Семнану і Занджану[3].  
Систан і Белуджистан Захедан 181,785 2,534,327 13.9 8 До 1986 провінція називалась Балучестан і Сістан.[3]  
Тегеран Тегеран 18,814 12,183,391 647.6 13 До 1986 остан Тегеран був частиною Марказі[3]  
Єзд Язд 129,285 1,074,428 8.3 10 Спочатку був частиною остану Ісфахан[9]. В 1986 частина провінції Керман перейшла до Язду. 2002 року шахрестан Табас (55,344 км²) перейшов від Хорасану до Язду[3].  
Зенджан Зенджан 21,773 1,015,734 46.6 7 Спочатку був частиною Ґіляну. 1986 року деякі частини Марказі перейшли до Ісфахану, Семнану і занджану[3].  
Іран (загалом) Тегеран 1,628,554 75,149,669 46.1 342  

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ IRNA, Online Edition. Paris for further cultural cooperation with Iran. Архів оригіналу за 23 жовтня 2007. Процитовано 21 жовтня 2007.
  2. ↑ Persia entry in Encyclopaedia Britannica. Архів оригіналу за 7 липня 2010. Процитовано 15 травня 2015.
  3. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю Gwillim Law, Statoids website. Provinces of Iran. Процитовано 30 квітня 2006.
  4. ↑ а б в г Online edition, Al-Jazeera Satellite Network. Iran breaks up largest province. Архів оригіналу за 20 травня 2006. Процитовано 30 квітня 2006.
  5. ↑ Statistical Centre, Government of Iran. General Characteristics of Ostans according to their administrative divisions at the end of 1383 (2005 CE). Архів оригіналу за 26 жовтня 2007. Процитовано 30 квітня 2006.
  6. ↑ Statistical Centre, Government of Iran. Selected Findings of the 2011 National Population and Housing Census, Table 13. Population by sex, residence status and province (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 31 травня 2013. Процитовано 28 вересня 2013.
  7. ↑ Chamber Society, Iranian. Ardabil Province. Процитовано 23 липня 2008.
  8. ↑ Urmia. Процитовано 23 липня 2008.
  9. ↑ а б Chahar Mahaal and Bakhtiari Province, Ostandarie. Chahar Mahaal and Bakhtiari Province. Архів оригіналу за 22 липня 2011. Процитовано 23 липня 2008.

Посилання

ред.
 
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Остани Ірану
Офіційні вебсайти останів
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Остани_Ірану&oldid=34061304