Нотний стан — Вікіпедія

Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.

Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки.
Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (грудень 2017)

В іншому мовному розділі є повніша стаття Staff (music)(англ.). Ви можете допомогти, розширивши поточну статтю за допомогою перекладу з англійської.

Дивитись автоперекладену версію статті з мови «англійська».
Перекладач повинен розуміти, що відповідальність за кінцевий вміст статті у Вікіпедії несе саме автор редагувань. Онлайн-переклад надається лише як корисний інструмент перегляду вмісту зрозумілою мовою. Не використовуйте невичитаний і невідкоригований машинний переклад у статтях української Вікіпедії!
Машинний переклад Google є корисною відправною точкою для перекладу, але перекладачам необхідно виправляти помилки та підтверджувати точність перекладу, а не просто скопіювати машинний переклад до української Вікіпедії.
Не перекладайте текст, який видається недостовірним або неякісним. Якщо можливо, перевірте текст за посиланнями, поданими в іншомовній статті.
Докладні рекомендації: див. Вікіпедія:Переклад.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Стан.

Нотний стан, нотоно́сець — система паралельних горизонтальних ліній для записування звуків спеціальними знаками — нотами. Нотний стан з чотирьох ліній запропонував Ґвідо д'Ареццо (XI століття). У сучасній практиці застосовують нотний стан з п'яти основних ліній та необхідної кількості додаткових ліній над і під нотним станом. Ноти записують на лінійках, між лінійками та під ними. На нотному стані також розміщуються ключ, розмір, знаки альтерації, паузи тощо.