Наркотик
Нарко́тик (від дав.-гр. ναρκῶ — призводити до заціпеніння; дав.-гр. ναρκωτικός — запаморочливий) — субстанція природних чи штучних речовин, які здатні викликати фізичну та психічну залежність, внаслідок заміщення однієї з речовин-учасників природного метаболізму[1]. Хімічні речовини рослинного чи синтетичного походження, що викликають нечутливість до болю або зміну сприйняття болю, та спричиняють зміни психічного стану людини, а за систематичного вживання — залежність від них. Впливаючи на нервові центри головного мозку, наркотик може створювати підняття настрою, психічне збудження, надмірну сонливість, незвичайну безпідставну веселість — ейфорію, а іноді й змінені стани свідомості або галюцинації. У небезпечних випадках психічні стани можуть бути цілком нереалістичними, змінюватись відчуття власного тіла, можуть виникати деперсоналізація та дереалізація, зникнення часових та просторових меж.
Визначення терміну
ред.Згідно з Всесвітньою організацією охорони здоров'я
ред.Наркотик — хімічний агент, що викликає ступор, ко́му або нечутливість до болю. Термін зазвичай відноситься до опіатів або опіоїдів, які називають наркотичними анальгетиками[2][3]
В Україні
ред.Офіційним визнанням речовини наркотичною в Україні є включення її до переліку наркотиків наказом міністра охорони здоров'я.
Термін «наркотична речовина» включає три критерії:
- медичний;
- соціальний;
- юридичний;
Вони пов'язані між собою і в правовому аспекті — зобов'язують визнавати речовину наркотичною лише за умови, якщо вона відповідає всім трьом критеріям.
- Медичний критерій полягає в тому, що речовина повинна справляти специфічну дію на ЦНС (заохочувальну, седативну, галюциногенну та інше), яка і є безпосередньою причиною її немедикаментозного застосування.
- Під соціальним критерієм мається на увазі, що немедикаментозне вживання даного засобу набуває таких масштабів, які становлять серйозну суспільну небезпеку.
- Юридичний критерій базується на обох вищезгаданих і вимагає, аби відповідна речовина була законодавчо внесена до списку наркотиків.
- седативні: опіоїди, барбітурати, транквілізатори та ін.;
- психостимулюючі препарати: кокаїн, стимулятори класу амфетамінів, α-PVP[5], мефедрон та ін.;
- галюциногенні: ЛСД, ДМТ (DMT)[6], DOM[de], DOB[de], 2C[de][7] (група речовин), серія 25-NB[ru], фенциклідин тощо;
- емпатогени: MDA, MDMA (екстазі), іботенова кислота і мусцимол;
- Дисоціативи: декстрометорфан, кетамін, метоксетамін, фенциклідин («ангельський пил»);
- Деліріанти: апрофен (тарен), тригексифенідил;
- інгалянти (летючі речовини, що викликають наркотичне сп'яніння): поперси, толуол, трихлоретилен та ін.;
- інші: канабіс (діючі речовини — канабіноїди)[8], алкоголь[9], тютюн, допінг (переважно стимулятори — предмет зловживання недоброчесних спортсменів з метою підвищення спортивних результатів).
Наркотичні препарати
ред.По критерію небезпечності, наркотичні препарати поділяють на:
- особливо небезпечні наркотичні засоби (які призводять до синдрому фізичної залежності): «крокодил», героїн (діацетилморфін), морфін[10], опій, опій ацетильований, макова солома, концентрат з макової соломи[11], дигідроеторфін, еторфін, реміфентаніл, метадон, трамадол тощо;
- небезпечні наркотичні засоби (які призводять до синдрому психічної залежності): кокаїн, листя коки, крек, стимулятори класу амфетамінів (амфетамін (фенамін), метамфетамін), α-PVP, марихуана, смола канабісу, гашиш, екстракти і настойки канабісу тощо.
- наркотичні засоби рослинного походження (природні): наприклад морфін (його витягують зі снодійного маку), кокаїн (міститься в листі кокаїнових кущів), канабіс;
- наркотичні засоби напівсинтетичного походження, що синтезуються з рослинної сировини: наприклад героїн, ЛСД;
- наркотичні засоби синтетичного походження, що синтезовані з хімічних речовин у лабораторіях: наприклад MDMA (екстазі), фентаніл, DOB, фенциклідин;
- фармацевтичні препарати, які стають незаконними в результаті їх витоку із сфери законного використання чи застосування: наприклад морфій, кетамін.
Історія
ред.Люди в Іспанії вживали галюциногени ще 3000 років тому[12]. Існують тисячолітні традиції вживання класичних наркотиків на Сході. Приблизно XIV століттям до н. е., опіум використовували в культових цілях[13].
Європейська цивілізація почала по-новому відкривати для себе ці речовини тільки в XIX столітті (науковці та лікарі сподівалися, що синтез нових ліків допоможе здійснити прорив у терапії). Так, 1845 року психіатр Жак Жозеф Моро заснував у Парижі клуб любителів гашишу. Членами цього клубу були зокрема Олександр Дюма, Теофіль Готьє, Ежен Делакруа. У 1860 році німець Альберт Німан виділив із листя коки хлоргідрат кокаїну, а через 20 років Зиґмунд Фрейд уже пропонував його своїм пацієнтам. Колись, щоб контролювати пацієнтів, психіатри використовували морфій і опіум, але вони нічого не виліковували і викликали сильну залежність[14]. Чарльз Ромлі Елдер Райт 1874 року синтезував героїн, який діяв ще сильніше за морфін, отриманий з опіуму німцем Фрідріхом Сертюрмером ще 1804 року. У 1971 році вперше синтезували бупренорфін у лабораторії компанії «Reckitt Benckiser», який застосовують у разі сильних і хронічних болів, а також під час лікування опіоїдної залежності.
Винахід ін'єкційної голки, 1853 року, незалежно один від одного, французьким хірургом Шарлем Габріелем Правасом і шотландським лікарем Александром Вудом, започаткував новий виток вживання наркотиків. Дія речовин, які миттєво потрапляли прямо в кров, посилювалася.
Поширення наркотиків
ред.У Європі спалах наркоманії припав на 1840 рік, коли в Англії було вжито заходів боротьби з алкоголізмом. Тоді в Манчестері аптечні торговці виготовляли опіумні пігулки для робітників, яким алкоголь, що подорожчав, виявився недоступним. Відома фірма вірменського підприємця Закар'яна, яка виникла в Каїрі 1925 року, і у вигляді килимів постачала до Європи героїн і морфій. Найзначнішою ж на Далекому Сході та у США аж до Другої світової війни вважалася фірма грека Епіопулоса. В Ірландії вибухнула епідемія ефіроманії (щоправда, завдяки цьому було відкрито загальний наркоз). У США в 20-30 роки часів сухого закону багато хто перейняв у робітників латиноамериканського походження звичку курити марихуану. Застосування морфію під час громадянської війни в США для знеболювання при пораненнях призвело до поширення морфінізму. У 70-х роках XX століття емігранти з Китаю заразили Новий Світ згубною пристрастю до куріння опіуму. В Росії у період революції та громадянської війни використовувався кокаїн, який вважався ліками проти депресії. Не пізніше 1984—1985 років у бідних міських кварталах з'явився крек-кокаїн — суміш солей кокаїну з харчовою содою (бікарбонатом натрію) або іншим хімічним підґрунтям, вживається за допомогою куріння. Нелегальний ринок розповсюдження наркотиків у своєму сучасному вигляді склався нещодавно[15]. Найдоступніші на чорному ринку наркотики, виробляються хімічним способом. Дизайнерськими наркотиками, зазвичай, називають різноманітні варіації модифікацій молекули амфетаміну[16], трансформованої для обходу законодавства і для отримання додаткових ефектів.
26 червня — Міжнародний день боротьби зі зловживанням наркотиками й їхнім незаконним обігом.
Дія наркотиків
ред.Опіати
ред.Під час вживання наркотиків виникає виникає ейфорія, заціпеніння, можуть виникати галюцинації. Споживач досить швидко опиняється у психічній та фізичній залежності від наркотику і набуває толерантності до них, внаслідок чого він підвищує дозу. Передозування нерідко призводить до смерті через пригнічення діяльності дихального центру.
У 1970-х роках дослідники детально вивчили механізм дії опіатів. За хімічним складом вони мають багато спільного з ендорфінами, які природним шляхом виробляються в нейронах головного мозку і мають здатність зменшувати біль, аналогічно до опіатів, а також впливати на емоційний стан. «Ендогенні наркотики» діють м'яко та умісно.
Навчившись виділяти діючі речовини опіуму та синтезувати їх нові похідні, хіміки і фармакологи ненавмисно здійснили свій внесок у поширення наркоманії. Так, 1804 року в Німеччині з опіуму було отримано морфін.
У рази сильніший за морфін інший опіат — героїн. Але виявилося, що фізична залежність від цього препарату у 91 % осіб, які почали його вживати, виникає менш ніж через три тижні. Смерть від передозування героїну може наставати вже через рік — півтора після першого прийому.
Амфетаміни
ред.Амфетаміни («Бензендрин») застосовували в роки Другої світової війни для подолання втоми солдатів. У 70-х роках цей препарат лікарі приписували для зниження апетиту і схуднення. Джоном Боулбі описано клінічний стан застосування бензендрину, згідно з яким реципієнт, який вживає цей препарат, не відчуває провини за свої злочини. Встановлено, що амфетаміни пригнічують апетит, збільшують частоту серцевих скорочень, підвищують кров'яний тиск і у великих дозах спричиняють відчуття ейфорії. Внутрішньовенна ін'єкція амфетаміну у великій дозі негайно ж викликає спалах насолоди. Це можна порівняти з сильним оргазмом. Потім настає стан інтелектуальної збудливості, у реципієнта з'являється непереборне бажання говорити, творити, а також — ілюзорне відчуття підвищенної самооцінки. Тривале вживання амфетамінів може призвести до розвитку гострої дистонії та до розладів психічних процесів.
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Наркотики. Енциклопедія Сучасної України
- ↑ . Lexicon of alcohol and drug terms (англ.). World Health Organization. Архів оригіналу за 22 серпня 2011. Процитовано 20 листопада 2010.
- ↑ 4. What were the objectives of the 1971 Convention on Psychotropic Substances? What important agreements were reached with this new treaty?. www.tni.org (англ.).
- ↑ Класифікація психоактивних речовин | Центр громадського здоров’я. phc.org.ua (укр.). Процитовано 16 листопада 2024.
- ↑ Що таке альфа-PVP?. blog.drugstore.org.ua (рос.). Процитовано 18 листопада 2024.
- ↑ "Психоделічна терапія". Як галюциногени можуть побороти депресію. BBC News Україна (укр.). Процитовано 16 листопада 2024.
- ↑ Особливості речовин сімейства 2С: 2С-B, 2C-I. blog.drugstore.org.ua (рос.).
- ↑ Meier, Madeline H.; Caspi, Avshalom; Ambler, Antony; Harrington, HonaLee; Houts, Renate; Keefe, Richard S. E.; McDonald, Kay; Ward, Aimee; Poulton, Richie (2 жовтня 2012). Persistent cannabis users show neuropsychological decline from childhood to midlife. Proceedings of the National Academy of Sciences (англ.). Т. 109, № 40. doi:10.1073/pnas.1206820109. ISSN 0027-8424. PMC 3479587. PMID 22927402.
{{cite news}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) - ↑ На алкоголь і тютюн припадає найбільша кількість смертей і хвороб, спричинених цими речовинами
- ↑ Як працює біль: розмова з нейрофізіологом. BBC News Україна (укр.). 4 грудня 2015.
- ↑ Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіатів. Stud. Процитовано 16 листопада 2024.
- ↑ Люди вживали галюциногени ще 3000 років тому. BBC News Україна (укр.). Процитовано 16 листопада 2024.
- ↑ Найдавніші в історії сліди вживання опіуму - нові знахідки вчених. BBC News Україна (укр.). Процитовано 16 листопада 2024.
- ↑ Частина 2. Психотропні препарати - це наркотики | Громадянська комісія з прав людини в Україні. cchr.org.ua (рос.).
- ↑ Скільки "Талібан" заробляє на опіумі й як його вирощують в Афганістані. BBC News Україна (укр.). Процитовано 16 листопада 2024.
- ↑ Новий синтетичний наркотик "Флакка". Медичний центр Василенко (укр.). 17 грудня 2017. Процитовано 16 листопада 2024.
Література
ред.- Наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги і прекурсори [Архівовано 9 березня 2017 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
- Наркотичні засоби [Архівовано 1 лютого 2021 у Wayback Machine.] // Митна енциклопедія : у 2 т. / І. Г. Бережнюк (відп. ред.) та ін.. — Хм. : ПП Мельник А. А., 2013. — Т. 2 : М — Я. — 536 с. — ISBN 978-617-7094-10-3.
- Наркотики [Архівовано 25 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Фармацевтична енциклопедія.
Посилання
ред.- Енциклопедія наркотичних засобів
- Аналоги наркотичних засобів і психотропних речовин // Термінологічний словник з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму, фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та корупції / А. Г. Чубенко, М. В. Лошицький, Д. М. Павлов, С. С. Бичкова, О. С. Юнін. — Київ : Ваіте, 2018. — С. 61. — ISBN 978-617-7627-10-3.