Маміашвілі Михайло Геразійович
Маміашвілі Михайло Геразійович (нар. 21 листопада 1963, Конотоп, Сумська область, Українська РСР, СРСР) — радянський борець греко-римського стилю, Олімпійський чемпіон, Заслужений майстер спорту СРСР (1988), Заслужений тренер СРСР (1992).
| Михайло Маміашвілі | |
|---|---|
 | |
| Народився | 21 листопада 1963 (60 років) Конотоп, Українська РСР, СРСР |
| Громадянство |  СРСР→ Росія |
| Діяльність | борець греко-римського стилю |
| Відомий завдяки | спортсмен |
| Науковий ступінь | кандидат педагогічних наук |
| Знання мов | російська |
| Титул | олімпійський чемпіон |
| Військове звання | полковник |
| Родичі | батько — Маміашвілі Геразі Арчіловіч (1937—1997), мати — Маміашвілі Віра Григорівна (1938 р.н.) |
| Діти | Тамара (1984 р.н.), Татіана (1989 р.н.), Єлизавета (2000 р.н.) |
| Вага | 82 кг |
| Зріст | 177 см. |
| Нагороди |             |
| Олімпійські медалі | |||
| Представник СРСР
| |||
|---|---|---|---|
| борець греко-римського стилю | |||
| Золото | 1988 Сеул | ||
Початок виступів
ред.Народився 21 листопада 1963 р. в м. Конотоп Сумської області. З 13 років почав заняття боротьбою. Перший тренер — Єфремов Анатолій Семенович. З 1970 року по 1978 М.Маміашвілі навчався в Конотопській загальноосвітній школі № 7. У 1974 році почав займатися класичною боротьбою в ДЮСШ[1].
У 1978 році з батьками переїхав до Москви, де продовжив заняття боротьбою в борцівському центрі олімпійської підготовки «Трудові резерви» під керуванням тренера Е. К. Задиханова. Виступав за спортивне товариство «Трудові резерви».
Перші перемоги
ред.У 1982 році виграв Всесоюзні гри молоді. У 20-річному віці у 1983 році М.Маміашвілі виграв багато змагань: Спартакіаду народів СРСР, чемпіонат світу серед юніорів, чемпіонат СРСР, а також чемпіон світу з боротьби. Як наймолодший учасник чемпіонату в Києві був визнаний найбільш технічним борцем чемпіонату[2].
Олімпійські ігри 1988 року
ред.На Олімпійських іграх 1988 року в Сеулі виступав у категорії до 82 кілограмів.
Змагання:
- В першому колі на 5-й хвилині за явною перевагою з рахунком 15:0 виграв у Убальдо Родрігеса (Пуерто-Рико);
- У другому колі на 5-й хвилині виграв у Ернесто Рацціно (Італія) з огляду на пасивне ведення боротьби противником;
- В третьому колі на 6-й хвилині програв Богдану Дарашу (Польща) з огляду на пасивне ведення боротьби;
- В четвертому колі за балами з рахунком 11:0 виграв у Майка Буллмана (Німеччина);
- В п'ятому колі за балами з рахунком 6:3 виграв у Горана Касум (Югославія);
- В шостому колі за балами з рахунком 8:0 виграв у Кім Сон Гу (Південна Корея) і вийшов у фінал;
У фіналі за балами з рахунком 10:1 виграв у Тібора Комаромі (Угорщина) і став олімпійським чемпіоном[3]
Манеру боротьби Михайла Маміашвілі відомий тренер Геннадій Сапунов охарактеризував так:
|
Миша Маміашвілі якщо захоплював суперника за голову, то або її відривав, або від опонента, якщо все ж таки вдавалося викрутитися, залишалася тільки половина борця, і результат сутички не викликав сумнівів[4] | 
|
.
Тренерська кар'єра
ред.У 1986 році М.Маміашвілі закінчив Омський державний інститут фізичної культури, отримавши спеціальність тренера-викладача.
В 1990 році закінчив курси інструкторів по спорту вищої кваліфікації при Військовому інституті фізичної культури Омського державного інституту фізичної культури[5].
В 1991 році був призначений головним тренером збірної Росії з греко-римської боротьби. Очолював Об'єднану команду СНД на Олімпіаді 1992 року У 1998—2002 роках — начальник Центрального спортивного клубу армії. З 1995 року — віце-президент Федерації спортивної боротьби Росії, з 2001 року — Президент Федерації спортивної боротьби Росії. Член бюро Міжнародної федерації аматорської боротьби (FILA). Член виконавчого комітету національного олімпійського комітету Росії, а з 2001 року віце-президент олімпійського комітету Росії[6].
Визнання
ред.28 квітня 2022 року Михайла Маміашвілі позбавлено звання «Почесний громадянин Конотопа».
З 2007 по 2022 роки Конотопська ДЮСШ мала почесне ім’я Михайла Маміашвілі.
Родина
ред.Одружений з Маміашвілі Маргаритою Володимирівною (1962 р. н.). У них народилось троє дітей:
- Тамара (1984 р.н.);
- Татіана (1989 р.н.) — випускниця МГІМО, одружена з сином Федора Бондарчука Сергієм. В грудні 2012 р. у них народилася дочка Маргарита, а в травні 2014 року — дочка Віра.
- Єлизавета (2000 р.н.)
Живе в Москві.
Звання
ред.Володар Золотого поясу кращого борця світу (1986, 1988)
- Кандидат педагогічних наук (1998)
- Військове звання — полковник.
Нагороди
ред.- Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (2014 року)[7]
- Орден Пошани (2011) — за заслуги в розвитку фізичної культури і спорту
- Орден «Знак Пошани» (1985)
- Орден Дружби народів (1989)
- Медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» I ступеня (2001)[8]
- Медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня (1997)[9]
- Орден «За заслуги» III ступеня (Україна, 2012)[10].
- Почесна грамота Президента Російської Федерації (2013)[11]
Бібліографія
ред.Є автором і співавтором багатьох науково-методичних робіт, в тому числі:
- «Цільова комплексна програма підготовки збірної команди Росії з греко-римської боротьби до Олімпійських ігор 2000 року» (1996)
- «Функціональна схема управління процесом вдосконалення в видах єдиноборств» (1998)
- «Методика швидкісно-силової підготовки борців» (1998)
- «Система комплексного контролю в видах єдиноборств» (1998).
Примітки
ред.- ↑ Ігнатенко, Г. П. Ними пишається наше місто [Текст] / Г. П. Ігнатенко; кер. Л. М. Ткаченко // Краєзнавчий збірник / Уклад.: Н. О. Леміш, В. Б. Звагельський; Ред.кол.: Н. В. Барбара, В. О. Борошнєв, О. М. Волкова та ін. — Суми-Конотоп: СумДУ, 2013. — Вип.1. — С. 239—240.
- ↑ Михаил Мамиашвили (Mihail Mamiashvili). Архів оригіналу за 27 серпня 2016. Процитовано 21 серпня 2016.
- ↑ Mikhail Mamiashvili Biography and Olympic Results|Olympics at Sports-Reference.com [Архівовано 29 грудня 2008 у Wayback Machine.].
- ↑ Геннадий Сапунов: звериный интеллект. Слухи о его смерти сильно преувеличили — Прессбол
- ↑ Джулфалакян Левон — другие виды — Спорт — Армения и Арцах — Армения. Архів оригіналу за 28 серпня 2016. Процитовано 21 серпня 2016.
- ↑ Спортивная Россия — ОТ СПОРТИВНЫХ ПОБЕД К ВОЗРОЖДЕНИЮ РОССИИ! — МАМИАШВИЛИ Михаил Геразиевич. Архів оригіналу за 24 квітня 2016. Процитовано 21 серпня 2016.
- ↑ Указ Президента Російської Федерації від 5 грудня 2014 року № 756 «Про відзначення державними нагородами Російської Федерації». Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 21 серпня 2016.
- ↑ Указ Президента Російської Федерації від 19 квітня 2001 року № 450. Архів оригіналу за 5 червня 2015. Процитовано 21 серпня 2016.
- ↑ Указ Президента Російської Федерації від 6 січня 1997 року № 1[недоступне посилання з квітня 2019]
- ↑ Указ Президента України № 755/2012 від 25 грудня 2012 року «Про відзначення державн Нагороди України» [Архівовано 31 грудня 2012 у Wayback Machine.] (укр.)
- ↑ Розпорядження Президента Російської Федерації від 19 червня 2013 року № 245-рп. Архів оригіналу за 21 жовтня 2013. Процитовано 21 серпня 2016.