Вікіпедія

Калуга

місто в Росії

Калу́га (рос. Калуга) — місто в Центральному федеральному окрузі Росії, адміністративний центр Калузької області. Населення — 330 тис. осіб. Місто стоїть на лівому березі річки Ока, за 180 км від Москви. З 1892 по 1935 в Калузі жив і працював засновник космонавтики Костянтин Ціолковський. На його честь названо місцевий аеропорт.

місто Калуга
Калуга
Герб Калуги Прапор Калуги
Калуга. Наші дні
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Калузька область
Код ЗКАТУ: 29401000000
Код ЗКТМО: 29701000001
Основні дані
Перша згадка: 1371
Завойоване Московією/Росією 1389
Населення ▼ 329 673[1]
Площа 170,5 км²[2]
Поштові індекси 248xxx
Телефонний код +7 4842
Географічні координати: 54°32′00″ пн. ш. 36°16′00″ сх. д. / 54.533333333333° пн. ш. 36.266666666667° сх. д. / 54.533333333333; 36.266666666667
Катойконіми рос. калужанин, калужанка, калужане
Відстань
До Москви (км):
 - фізична:
 - залізницею:
 - автошляхами:
188

Схема міста
Схема міста
Схема міста
Влада
Вебсторінка www.kaluga-gov.ru
Міський голова Розумовський Дмитро Олегович[3]
Мапа
Калуга (Росія)
Калуга
Калуга

Мапа

CMNS: Калуга у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Калуга (значення).

Походження назви

ред.

Існує кілька версій походження назви міста. Наприкінці XVIII ст. академік В. Ф. Зуєв, який визначив розташування найдавнішої Калуги, висунув припущення, що його назва є вторинною щодо назви річки Калужки, що протікає поблизу.

Калузький археолог Іван Четиркін, поділяючи думку Зуєва про вторинність назви міста, виводив назву річки від діалектних калюжа, калюжина («багно, болото»). Згідно зі словником Даля, словом калуга у Твері й Костромі називали «багно, болото», у Калузі й Тулі — «півострів», в інших областях Росії — «заплаву, заплавну луку». Етимологічний словник Фасмера також тлумачить калуга як «болото, багно» і наводить когнати в інших слов'янських мовах: укр. калюга, калужа («калюжа»), сербохорв. каљуга, каљужа, словен. kaluza, чеськ. kaluze, словац. kaluza.

Географія

ред.

Калуга розташована на Середньоросійській височині, на обох берегах річки Оки, за 160 км на південний захід від Москви і приблизно за 100 км на захід від Тули.

Відстань від Калуги до сусідніх великих міст (автошляхами)[4]
Москва (до МКАД) ~ 161 км
Обнінськ ~ 67 км
Смоленськ ~ 367 км
Вязьма ~ 190 км



 
Роза вітрів



Тула ~ 107 км
Новомосковськ ~ 154 км
Брянськ ~ 247 км
Гомель ~ 523 км
Київ ~ 724 км		 Орел ~ 206 км
Курськ ~ 362 км
Бєлгород ~ 505 км

Клімат

ред.

Клімат помірно континентальний, зима сніжна і помірно-холодна, літо тепле і дощове.

Клімат Калуги
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Середній максимум, °C −6,6 −5 0,4 10,3 18,7 21,5 23,0 21,9 15,7 9,0 0,7 −3,7 7,2
Середня температура, °C −10,1 −9 −3,5 5,7 12,7 15,8 17,5 16,3 10,9 5,4 −1,9 −6,6 4,4
Середній мінімум, °C −13,5 −12,9 −7,4 1,0 6,7 10,1 12,0 10,7 6,1 1,8 −4,5 −9,5 0,1
Норма опадів, мм 39 33 35 39 43 77 80 71 55 50 53 55 630
Джерело: [1]

Історія

ред.

Археологічні знахідки

ред.

Проведені розкопки та історичні дослідження з різних джерел датують появу поселень на місці нинішньої Калуги приблизно від 7 до 5000 років до нашої ери, хоча немає точних підтвердження про сталість цих поселень.

Середньовіччя

ред.

Вперше Калуга згадується в листі Литовського князя Ольгерда Костантинопольському патріарху Філофею у 1371 році. У 1389 році віддана князю Андрію Дмитровичу Можайському. Згодом Калуга перейшла від нього до його синів, Івана та Михайла. У 1445 році на місто напали литовці і взяли з нього відкуп. За князювання Івана III місто відійшло до Московського князівства. У 1465 власником міста став колишній єпископ Брянський і Чернігівський Євфимій.

У 1505 році Калуга вперше стала самостійним князівським містом. Будучи зручним прикордонним пунктом на Оці, вона була видатним стратегічним центром, звідки можна було керувати обороною проти кримських татар і перегороджувати їм шлях через Оку.

В 1618 році місто було взяте військами українського гетьмана Петра Сагайдачного під час Польсько-московської війни 1617—1618. Після епідемії 1654 року, що забрала життя 2000 мешканців міста, почалося благополучне зростання Калуги. У 1681 році в ній вже було 1045 дворів. У цей час в Калузі була дерев'яна фортеця.

Російська імперія

ред.

Після реформи 1719 року була заснована Калузька провінція, яка входила до складу Московської губернії. Калуга стала адміністративним центром другорядного значення.

15 грудня 1775 місто відвідала імператриця Катерина ІІ. Купецтво з цього приводу спеціально вибудувало тріумфальні ворота. Імператриця пробула в Калузі тільки день, увечері вона виїхала в Полотняний завод, звідки 17 грудня відбула назад у Москву. Поїздка Катерини в Калугу мала своїм наслідком перетворення Калуги з провінції в губернію за указом 24 серпня 1776 року. Це посприяло розвитку міста.

У 1776—1796 роках Калуга була центром Калузького намісництва Російської імперії. Після 1796 року намісництво було перетворене на Калузьку губернію.

У 1799 р. у Калузі відкрито єпархію.

У франко-російській війні 1812 р. Калуга відігравала важливу роль, її злам відбувся саме в Калузькій губернії, сама ж Калуга протягом кількох тижнів була головною артерією постачання РІА.

У XIX столітті Калуга поступово відновлювала своє господарство і чисельність міського населення. До 1820 року воно вже досягає довоєнної чисельності, а в 1823 році перевищує 25 000 осіб.

Радянський період

ред.

На початок Німецько-радянської війни Калуга адміністративно була містом обласного підпорядкування, залишаючись центром Калузького району, у складі новоствореної Тульської області.

Окупація міста Калуги військами нацистської Німеччини тривала з 13 жовтня по 30 грудня 1941. При вході в Калугу німці зустрілся із опором більшовицьких частин. При відступі РСЧА не були підірвані об'єкти міської інфраструктури (німцям вдалося пустити електростанцію вже через добу після початку окупації). Будівля міської друкарні також використовувалося німцями: там з 28 листопада по 20 грудня видавалася щотижнева окупаційна газета «Новий Шлях», під девізом «Проти більшовизму! За свободу і хліб!».Головним редактором був Є. Є. Бунескул (син Є. Г. Бунескула, в 1914 році — офіцера 10-го Новоінгерманландского полку, Георгіївського кавалера, знайомого К. Є. Ціолковського)[5][6], загалом вийшло у світ чотири номери цієї газети.

За час окупації гітлерівці встигли організувати в місті єврейське гетто. За час війни було зруйновано 196 будинків, без даху над головою заишилось понад 850 сімей.

Бійці 50-ї армії, разом з РСЧА саме від Калуги почали наступ.

Післярадянський період

ред.

Населення

ред.

Зміна чисельності населення за період з 1825 по 2010 рік[7][8][9][10][11][12][13][14][15][16][17][18][18][18][19][20][21][22][23][24][25][26][27][28][29]:

Культура

ред.

Музеї

ред.
  • Державний музей історії космонавтики імені К. Е. Ціолковського
    • Будинок-музей К. Е. Ціолковського
    • Будинок-музей А. Л. Чижевського
    • Калузький планетарій
  • Калузький об'єднаний музей-заповідник
    • Музейно-краєзнавчий комплекс «Садиба Золотарьових»
    • Музейно-краєзнавчий центр «Палати Коробових»
    • Будинок І. Г. Білібіна
    • Музейно-краєзнавчий центр «Будинок Г. С. Батенькова»
  • Калузький музей образотворчих мистецтв
  • «Будинок майстрів»
    • Картинна галерея Людмили Климентовської
  • Музей ремесел, архітектури та побуту
  • Музей ляльок «Берегиня»
  • Калузький мінералогічний музей

Театри

ред.
  • Калузький обласний драматичний театр — один із найстаріших драматичних театрів Росії, відкритий 19 січня 1777 року
  • Калузький обласний театр юного глядача
  • Калузький театр ляльок

Засоби масової інформації

ред.

У місті видаються:

  • Обласна газета «Весть»
  • Газета «Калужские Губернские Ведомости»
  • Газета «Знамя»
  • Газета «Калужская неделя»
  • Газета «Телесемь-Калуга»
  • Газета «Комсомольская правда — Калуга»
  • Газета «Наше право»
  • Газета «Калужский перекресток»
  • Газета «Аргументы и Факты — Калуга»
  • Газета «Работа Для Вас»
  • Газета «Из рук в руки»
  • Газета «Правовой курьер»
  • Газета «Ва-банк»
  • Газета «Ярмарка Калуга»
  • Газета «ТПП-информ»
  • Газета «Рабочая неделя Ремпутьмаша»
  • Журнал «Губерния 40»
  • Журнал «Золотой квадрат»
  • Журнал «Жить хорошо»
  • Журнал «Рейтинг Pro…»

На території регіону діє телерадіокомпанія «Ніка», Калузька телерадіокомпанія та інші.

Міста-побратими

ред.

Калуга є містом-побратимом для міст:

Нагороди міста

ред.

Відомі люди

ред.

Див. також

ред.

Джерела

ред.
  1. ↑ https://rosstat.gov.ru/storage/mediabank/Сhisl_MO_01-01-2024.xlsx
  2. ↑ Калуги стало больше Калужский перекрёсток, 14 апреля 2011
  3. ↑ Губернатор произвел кадровые перестановки. Сайт газеты Калужской области "Весть" (рос.). 27 березня 2018. Архів оригіналу за 27 березня 2018. Процитовано 27 березня 2018. (рос.)
  4. ↑ Расчёт расстояний между городами. Транспортна компанія «КСВ 911». Архів оригіналу за 21 червня 2009.
  5. ↑ Лариса Дмитриева. «БУНЕСКУЛ — История семьи» (поэма); глава IV. К. Э. Циолковский. Архів оригіналу за 12 травня 2014. Процитовано 1 травня 2012.
  6. ↑ © 2011 Российская академия наук: Опись 2. Номер 77в, Статья Бунескула Е. Г. «Мои воспоминания о К. Э. Циолковском». Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 1 травня 2012.
  7. ↑ Статистическое изображение городов и посадов Российской империи по 1825 год. Сост. из офиц. сведений по руководством директора Департамента полиции исполнительной Штера. Спб., 1829.
  8. ↑ Обозрение состояния городов российской империи в 1833 году / Изд. при министерстве внутренних дел. — Спб., 1834.
  9. ↑ Статистические таблицы о состоянии городов Российской империи. Сост. в Стат. отд. Совета МВД. — Спб., 1840.
  10. ↑ Статистические таблицы о состоянии городов Российской империи [по 1 мая 1847 года]. Сост. в Стат. отд. Совета МВД. Спб., 1852.
  11. ↑ Статистические таблицы Российской империи, составленные и изданные по распоряжению министра внутренних дел Стат. отделом Центрального статистического комитета. [Вып. 1]. За 1856-й год. Спб., 1858.
  12. ↑ Статистический временник Российской империи. Серия 1. Вып. 1. Спб., 1866.
  13. ↑ Статистический временник Российской империи. Серия 2. Вып. 1. — Спб., 1871, с. 167.
  14. ↑ Статистический временник Российской империи. Серия 2. Вып. 10. Спб., 1875, с. 91.
  15. ↑ Статистика Российской империи. 1: Сборник сведений по России за 1884—1885 гг. Спб., 1887, с. 19.
  16. ↑ Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Архів оригіналу за 1 лютого 2014. Процитовано 1 травня 2012.
  17. ↑ Города России в 1910 г. — Спб., 1914.
  18. ↑ а б в Города Союза ССР / НКВД РСФСР, Стат. отдел — М., 1927, с. 40—41.
  19. ↑ Всесоюзная перепись населения 1926 года = Recensement de la population de L'U.R.S.S. 1926 / Центральное статистическое управление СССР; Отд. переписи. Т.2. Западный район. Центрально-Промышленный район: народность, родной язык, возраст, грамотность. — М.: Изд. ЦСУ СССР, 1928.
  20. ↑ Всесоюзная перепись населения 1937 года: Общие итоги. Сборник документов и материалов. — М.: РОССПЭН, 2007, с. 70.
  21. ↑ Итоги Всесоюзной переписи населения 1959 года. РСФСР. — М., 1963.
  22. ↑ Перепись населения СССР 1959 года. Архів оригіналу за 23 серпня 2011. Процитовано 1 травня 2012.
  23. ↑ Перепись населения СССР 1970 года. Архів оригіналу за 10 січня 2012. Процитовано 1 травня 2012.
  24. ↑ Перепись населения СССР 1979 года. Архів оригіналу за 10 січня 2012. Процитовано 1 травня 2012.
  25. ↑ Всесоюзная перепись населения 1989 г. Численность городского населения РСФСР, её территориальных единиц, городских поселений и городских районов по полу. Архів оригіналу за 22 серпня 2011. Процитовано 1 травня 2012.
  26. ↑ Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских поселений, сельских населенных пунктов — райцентров и сельских населенных пунктов с населением 3 тысячи и более человек. Архів оригіналу за 31 травня 2012. Процитовано 1 травня 2012.
  27. ↑ Численность постоянного населения Российской Федерации по городам, поселкам городского типа и районам на 1 января 2009 г. Архів оригіналу за 22 серпня 2011. Процитовано 1 травня 2012.
  28. ↑ Информационные материалы о предварительных итогах Всероссийской переписи населения 2010 года. Архів оригіналу за 6 липня 2011. Процитовано 1 травня 2012.
  29. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2017 года — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
  30. ↑ Зуль (Германия) Официальный сайт Городской Управы г. Калуга. Архів оригіналу за 6 листопада 2013. Процитовано 1 травня 2012.
  31. ↑ Официальный сайт города Зуль. Архів оригіналу за 20 липня 2014. Процитовано 1 травня 2012.
  32. ↑ Биннинген (Швейцария) Официальный сайт Городской Управы г. Калуга. Архів оригіналу за 7 листопада 2013. Процитовано 1 травня 2012.
  33. ↑ Официальный сайт города Лахти. Архів оригіналу за 20 лютого 2010. Процитовано 1 травня 2012.
  34. ↑ Лахти (Финляндия) Официальный сайт Городской Управы г. Калуга. Архів оригіналу за 7 листопада 2013. Процитовано 1 травня 2012.

Література

ред.
  • (рос.) Тимошенкова Е. А., Чугурова Т. В. В Калугу к Циолковскому: Мемориальный Дом-музей К. Э. Циолковского. — Калуга : Золотая аллея, 2007. — 128 с.

Посилання

ред.
 
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Калуга
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Калуга&oldid=43712566