Вікіпедія

Закржевський Юліан Федорович

Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Юліан Федорович Закржевський (рос. Юлиан Фёдорович Закржевский; 17 вересня 1852, Косів — 25 квітня 1915, Казань) — український оперний і камерний співак (тенор), педагог.

Закржевський Юліан Федорович
Народився29 вересня 1852(1852-09-29)[1]
Косів, Галицький округ, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина
Помер8 травня 1915(1915-05-08)[1] (62 роки)
Казань, Російська імперія[1]
Країна Російська імперія
Місце проживанняThälmann Streetd, Казань[2]
Діяльністьоперний співак
Жанропера
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Закржевський.

Життєпис

ред.

Народився в Галичині. Початкову музичну освіту здобув у Ставропігійській бурсі у Львові, співав там у хорі. Потім вивчав сольний спів у Львівській консерваторії (1867—1871, клас професора К. Мікулі). Пізніше удосконалювався в Венеції у професора Піццолатті.

У 1870 р. разом з О. Мишугою співав у хоровому товаристві «Торбан» («Теорбан»), яким керував композитор А. Вахнянин[3]. Після виступів 1871 р. в оперному театрі у Кракові співака запросили на роль Йонтека в опері «Галька» С. Монюшка[4].

У 1871 році дебютував у Празі (спочатку в чеській, а потім німецькій трупах). В наступні роки виступав у Венеції (1874), знову в Празі, Львові, Кракові та Варшаві (1876).

У 1878—1882 рр. — соліст Київської опери, у 1882—1884 — Большого театру у Москві. Пізніше Закржевський виступав в губернських містах Російської імперії: в Казані (1888—1891, 1898 і 1901), Саратові (1892), Пермі (1897—1898), Харкові, Астрахані, Нижньому Новгороді (1885). У 1901 році в Казані відзначив 30-річний ювілей своєї артистичної діяльності.

У 1907 через втрату голосу співак був змушений покинути сцену. Останні роки життя жив в Казані, де давав приватні уроки співу. У числі його учнів був Ф. Ернст[5]. В останні роки свого життя бідував і хворів. У 1913 казанські можновладці не дозволили концерт на користь Закревського, посилаючись на те, що співак свого часу допомагав революціонерам.

Творчість

ред.

Володів високим сильним голосом красивого тембру, захоплював слухачів драматичною виразністю співу. Особливе обдарування співака проявилися в драматичних і трагедійних партіях, яких у його репертуарі було понад 50. Пропагував у Росії та Західній Європі українську музику, зокрема народні пісні та романси галицьких композиторів[6].

Партії

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в г Енциклопедія польського театру — Instytut Teatralny im. Zbigniewa Raszewskiego, 2015.
  2. ↑ https://www.google.ru/search?ie=UTF-8&hl=ru&q=закирова%20сария%20магруфовна&gws_rd=ssl#newwindow=1&hl=ru&tbm=bks&q=%D0%9A%D0%B0%D0%B7%D0%B0%D0%BD%D0%B8+%D0%B2+%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%B9+%D0%B8%D0%B7+%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%BD%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BA+%D0%BB%D0%BE%D0%BC%D0%B0+%D0%91%D0%B5%D0%B3%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B0+%D0%BD%D0%B0+...
  3. ↑ Кияновська Л. Галицька музична культура XIX—XX ст. — Чернівці, 2007. — С. 155.
  4. ↑ Михальчишин Я. Юліан Закревський // Михальчишин Я. З музикою крізь життя. — Львів : Каменяр, 1992. — С. 72—73.
  5. ↑ Пружанский А. М. Отечественные певцы. 1750 1917 : словарь. В 2-х ч. Ч. 1. — Москва : Сов. композитор, 1991. — С. 184. — (рос.).
  6. ↑ Лисенко І. Співаки України. — Київ, 2012. — С. 207.


Джерела

ред.
  • Береза Р. Закржевський (Закревський) Юліан / Роман Береза // Дзвін. — 2023. — № 7/8. — С. 204—208 : фот. — (Вокальний парнас України).
  • Гозенпуд А. А. Русский оперный театр XIX века. 1873—1889. — Ленинград, 1973. — С. 318—319. — (рос.).
  • Лисенко І. Закржевський (Закревський) Юліан Федорович // Лисенко І. Співаки України. — Київ : Знання. 2012. — С.207 : фот.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Закржевський_Юліан_Федорович