Вікіпедія

Девід Гетта

французький ді-джей і музичний продюсер

П'єр Давід Гетта (фр. Pierre David Guetta [david ɡeta]; нар. 7 листопада 1967 року, Париж, Франція) — французький, англійський діджей, володар двох премій Греммі і один з найвідоміших музичних продюсерів [1]. Музичний посол та автор гімну футбольного Євро 2016[2].

Біографія та кар'єра

ред.

1984—2000: Юність і початок кар'єри

ред.

Ґетта народився в Парижі. Його батько — єврей марокканського походження[3], мати — бельгійка.

У віці сімнадцяти років Девід почав працювати діджеєм в паризькому клубі «Broad Club» [4]. Спочатку він програвав популярні пісні, але в 1987 році відкрив для себе жанр хауз, після того як почув по радіо трек «Love Can't Turn Around», виконаний американським діджеєм Farley Jackmaster Funk. Наступного року він починає вести свої власні вечірки [1].

1990 року спільно з французьким репером Сідні Дютеєм Ґетта випускає альбом «Nation Rap» [5]. 1994 року Ґетта, разом з вокалістом Робертом Овенсом, випускає свій перший сингл — «Up & Away» [1]. 1995 року Ґетта стає менеджером нічного клубу «Le Palace» і продовжує організовувати вечірки.

2001—2006: Just a Little More Love і Guetta Blaster

ред.

10 червня 2002 року Девід Ґетта випускає дебютний сольний альбом — «Just a Little More Love». Було продано більше 300 000 копій альбому. У цей альбом входять такі сингли, як «Love Don't Let Me Go», «People Come, People Go» і сам «Just a Little More Love». Всі ці сингли записані за участю Кріса Вілліса.

2003 року Ґетта випускає компіляцію під назвою «Fuck Me I'm Famous». Вона містила трек «Just For One Day (Heroes)» — ремікс пісні «Heroes» Девіда Боуї.

Другий студійний альбом, «Guetta Blaster», вийшов 13 вересня 2004 року. У нього увійшов гімн хауз-музики — «The World Is Mine», записаний з JD Davis. Також з цим співаком записаний сингл «In Love With Myself». Пізніше на нього створив ремікс італійський діджей Бенні Бенассі. З Крісом Віліссом записано два сингли: «Money» і «Stay».

2006 року вийшов «Love Don't Let Me Go» — мешап однойменного синглу 2002 року і пісні «Walking Away» гурту «The Egg». Мешап посів вищу позицію в чартах, ніж оригінальний варіант пісні.

2007—2008: Pop Life

ред.
 
Виступ Девіда Ґетта, травень 2007 року

18 червня 2007 року Ґетта випускає третій студійний альбом — Pop Life. Згідно з EMI, до 2010 року було продано понад 530 000 копій альбому. Головний сингл альбому «Love Is Gone» посів перше місце в American Dance Chart і потрапив до Billboard Hot 100. Також до альбому увійшли наступні сингли: «Baby When The Light» спільно зі шведом Стівом Анжелло та співачкою Cozi Costi, «Delirious» з Тарою Макдональд, «Tomorrow Can Wait» з Крісом Віллісом і німецьким діджеєм Tocadisco; пізніше всіх, у 2008-му році вийшов сингл «Everytime We Touch», записаний спільно з шведськими хауз-мафіозі Стівом Анжелло та Себастіаном Інгроссо і з американським вокалістом Крісом Віллісом.

Також він продовжує виступати в багатьох країнах, рекламуючи свій новий альбом. 2008 року він разом зі своєю дружиною Кеті організовує виступ, під назвою «UNIGHTED». Крім самого Ґетти, також виступали Tiësto, Карл Кокс, Жоакім Гарро і Мартін Солвейг. Виступ зібрав близько сорока тисяч чоловік [6].

2009—2010: One Love, One More Love і міжнародний успіх

ред.

Починаючи з квітня 2009 року Девід Ґетта веде своє радіо-шоу «Fuck Me I'm Famous» в ефірі інтернет-радіостанції RauteMusik.FM. Пізніше шоу стали проводити на радіостанції Radio 538, щоп'ятниці, відразу після «Tiësto's Club Life».

16 червня 2009 року гурт «The Black Eyed Peas» випускає спродюсований Девідом другий сингл «I Gotta Feeling» з їх п'ятого студійного альбому «The E.N.D.». Сингл займав верхні рядки чартів у сімнадцяти країнах[7], а також став набільш завантажуваною піснею у Великій Британії (більше мільйона проданих копій) і в США (шість мільйонів проданих копій) [8][9]. Пізніше цей трек оголосять найкращим за 2009 рік у рейтингу «NRJ Music Awards».

21 серпня 2009 року Ґетта випускає свій четвертий студійний альбом — «One Love», який має три промо-сингли — «Gettin' Over» з Крісом Віллісом, «I Wanna Go Crazy» з вокалістом «The Black Eyed Peas» Will.i.am'ом і «If We Ever» зі співачкою Makeba Riddick. Перший сингл з альбому — «When Love Takes Over», виконаний спільно з Келлі Роуленд, досяг першого місця в UK Singles Chart. Другий сингл — «Sexy Bitch», виконаний спільно з Akon, також піднявся на першу сходинку хіт-парадів Великої Британії. Третій сингл «One Love» був записаний спільно зі співачкою Естель. Четвертий — «Memories» був записаний з американським хіп-хоп виконавцем Кідом Каді. 24 серпня 2010 року альбом був перевиданий. До складу альбому увійшов новий, четвертий сингл — «Gettin' Over You», а також ремікси треків «Revolver» і «Acapella».

2009 року Ґетта посів третє місце в списку найкращих діджеїв за версією журналу DJ Magazine — «Top 100 DJs» [10].

2 грудня 2009 року, на 52-й церемонії вручення премії «Греммі», Ґетта номінувався на чотири нагороди: у категорії «Запис року» за пісню «I Gotta Feeling», у категорії «Найкращий електронний/танцювальний альбом» за альбом «One Love», в категоріях «Найкращий танцювальний запис» та «Найкращий ремікс» за пісню «When Love Takes Over». У номінації «Найкращий ремікс» Ґетта здобув нагороду [11].

29 листопада 2010 року Девід випускає перевидання четвертого альбому під назвою «One More Love». Перший диск містив треки з альбому One Love, а в другій — нові треки, включаючи такі, як «Commander», п'ятий сингл альбому One Love — «Who's That Chick?», записаний з барбадоською співачкою Ріанною і «Gettin' Over You». На 53-й церемонії Ґреммі в 2011 році Гетта здобув другу нагороду за пісню Revolver з Лілом Уейном та Мадонною в номінації "Найкращий ремікс".

Зі спільних синглів за цей період потрібно відмітити такі як «Commander» з Келлі Роуленд, «Who's That Chick?» з Ріанною, «Acapella» з Келіс, «Louder Than Words» з Афроджеком і Niles Mason, «Freak» з Естель і Kardinal Offishall і, напевно, найвідоміший з перерахованих — «Club Can't Handle Me», записаний з Флоу Райда.

Дискографія

ред.
Докладніше: Дискографія Девіда Гетти

Студійні альбоми

ред.

Збірки

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в Jeffries, David (2008). David Guetta: Biography. allmusic. Архів оригіналу за 6 грудня 2009. Процитовано 29 грудня 2009. (англ.)
  2. ↑ Гімн до Євро-2016 напише відомий музикант Девід Гетта. ua.korrespondent.net. Корреспондент. 10.06.2015. Архів оригіналу за 9 лютого 2022. Процитовано 11.06.2015.
  3. ↑ Mas, Isabelle (1 квітня 2002). Mon moteur, c'est la musique et le plaisir. L'expansion.com (French) . L'express.fr. Архів оригіналу за 6 лютого 2010. Процитовано 29 грудня 2009. (фр.)
  4. ↑ David Guetta. Ultra Music. Архів оригіналу за 18 лютого 2012. Процитовано 29 грудня 2009. (англ.)
  5. ↑ Дискографія Давіда Гети [Архівовано 30 серпня 2011 у Wayback Machine.] discogs.com (англ.)
  6. ↑ Unighted by Cathy Guetta [Архівовано 31 січня 2010 у Wayback Machine.] (англ.)
  7. ↑ EMI Music’s David Guetta fuels global success with five Grammy nods, electrifies US TV audience with Grammy nominations concert performance (англійською) . EMI. 3 грудня 2009. Архів оригіналу за 18 лютого 2012. Процитовано 15 жовтня 2010.
  8. ↑ Whitworth, Dan (21 червня 2010). Black Eyed Peas set downloads record. BBC News. Архів оригіналу за 25 липня 2010. Процитовано 14 серпня 2010. (англ.)
  9. ↑ Renshaw, David (2 серпня 2010). Black Eyed Peas Track 'Downloaded Six Million Times'. Gigwise.com. Архів оригіналу за 7 серпня 2010. Процитовано 14 серпня 2010. (англ.)
  10. ↑ DJ Mag — Top 100 DJs [Архівовано 2012-10-29 у Wayback Machine.] (англ.)
  11. ↑ The 52nd Annual Grammy Awards Nominees List (PDF). «Греммі». Національна академія мистецтва та науки звукозапису. Архів оригіналу (pdf) за 29 грудня 2009. Процитовано 28 грудня 2009. (англ.)

Посилання

ред.
 
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:David Guetta
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Девід_Гетта&oldid=43862321