Гагаузи
Гагаузи або Ґаґаузи — тюркомовний народ у Буджаці та Добруджі. У складі Молдови існує автономне територіальне утворення Гагауз Єрі зі столицею в місті Комрат.
| Гагаузи | |
|---|---|
 Молодь в національному гагаузькому вбрані | |
| Самоназва | гаг. Gagauzlar |
| Кількість | ~240 тисяч |
| Ареал |  Молдова 147 500 Україна 31 900 Греція 30 000 Туреччина 15 000 Росія 12 000 Румунія 3 000 Казахстан 700 Болгарія 540 |
| Входить до | тюрки |
| Мова | Гагаузька |
| Релігія | православні християни |
Загальна чисельність — близько 250 000 осіб.
Основна частина мешкає в Молдові (135 000 осіб), а також в Україні (31 000 осіб), Росії (11 000 осіб), Туреччині (5000 осіб), Греції (30000 осіб), Болгарії (1400 осіб), Румунії (1200 осіб), Казахстані (1000), Узбекистані, Туркменістані, Білорусі, Латвії, Естонії, Грузії, Канаді та Бразилії.
Гагаузька мова належить до огузької групи тюркських мов. Писемність на основі латинського алфавіту.
Традиційна релігія гагаузів — православ'я (зустрічається думка, що гагаузи — єдиний тюркомовний народ, який сповідує християнство; це не так: наприклад, основною релігією чувашів і якутів також є православ'я; поширене православ'я також серед чулимців і хакасів, хоча ці народи зберігають і традиції шаманізму).
Про походження гагаузів існує багато різноманітних гіпотез. Згідно з однією з найпоширеніших версій, предками гагаузів були тюркомовні кочівники — огузи, печеніги, половці. У Молдові найчастіше притримуються теорії погодження цього етносу від огузів, котрі мали прийняти християнство в XI—XII ст. від русинів, а наступно переселитися на Балкани.[1]
Див. також
ред.Джерела та література
ред.- Л. В. Ковпак, М. І. Ярмоленко. Гагаузи [Архівовано 16 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 13. — ISBN 966-00-0405-2.
- Пригарін О. А., Тхоржевська Т. В., Агафонова Т. А., Ганчев О. І. Кубей і кубейці: Побут та культура болгар і гагаузів в с. Червоноармійське Болградського району Одеської обл. — Одеса: Маяк, 2002. — 86 с.
Примітки
ред.- ↑ Про гагаузів — невидимих сусідів України. Історична правда. Архів оригіналу за 17 листопада 2019. Процитовано 17 листопада 2019.
Посилання
ред.- М. І. Ярмоленко. Ґаґаузи // Енциклопедія Сучасної України : енциклопедія / ред.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2007. Т. 7.
- Про гагаузів — невидимих сусідів України[Архівовано 17 листопада 2019 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з етнології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |