Вітрильне судно

Вітри́льний корабе́ль, або вітрильник — судно, що використовує вітрило та силу вітру для руху. Перші вітрильні судна з'явилися ще кілька тисячоліть тому. Вітрила встановлювали і на перших типах підводних човнів, на початку XX століття, зокрема на човнах типів Б, С, D і E для пришвидшення ходу у надводному положенні, з розбірною щоглою. Поки не виникла потреба в «швидкому занурені», зумовлена веденням бойових дій.

Індійський навчальний барк «Тарангіні»

Згідно із законодавством України, «вітрильне судно — будь-яке судно під вітрилом, у тому числі таке, яке має механічний двигун, при умові, що останній не використовується».

Обладнання вітрильного судна

Вітрильник. Чорне море.

Класична схема вітрильного судна включає чотири частини: корпус, рангоут, такелаж і вітрила.

• Рангоут — система щогл, рей, гафелів і інших конструкцій, призначених для розміщення вітрил, сигнальних вогнів, постів спостереження тощо. Рангоут може бути нерухомим (щогли, стеньги, бушприт) і рухомим (реї, гафелі, гіки).
• Такелаж — сукупність усіх снастей судна, являє собою натягнуті троси. Такелаж розділяється на стоячий і рухомий. Стоячий такелаж служить для втримання на місці рангоуту й відіграє роль розтяжок. Троси стоячого такелажа на сучасних суднах виконуються, як правило, з оцинкованої сталі. Такелаж, що біжить, призначений для керування вітрилами — їх підйому, збирання тощо.
• Вітрило — рушій вітрильного судна — шмат матерії, на сучасних суднах — синтетичної, що кріпиться до рангоуту за допомогою такелажу, що дозволяє трансформувати енергію вітру в рух судна. Вітрила розділяються на прямі й косі. Прямі вітрила мають форму рівнобічної трапеції, косі — форму трикутника або нерівнобічної трапеції. Використання косих вітрил дозволяє судну рухатися круто до вітру.

Класифікація вітрильних суден

Основна стаття: Типи вітрильних суден

Найпоширенішою є класифікація за видом вітрильного оснащення й рангоуту. Так, усі вітрильні судна діляться на дві категорії:

• великі вітрильні судна, що мають фок-щоглу й грот-щоглу,
• малі вітрильні судна, що мають грот-щоглу й бізань-щоглу, або, що мають єдину щоглу.

Великі вітрильні судна (що мають фок-щоглу й грот-щоглу)

«Катті Сарк»

Судна із прямим вітрильним оснащенням, що мають як основні — прямі вітрила на всіх щоглах.

• Фрегат — судно, що має не менше трьох щогл із прямими вітрилами на всіх щоглах.
• Барк — судно, що має не менш трьох щогл із прямими вітрилами на фок-щоглі й грот-щоглах і косі вітрила на бізань-щоглі.
• Бриг — судно, що має дві щогли із прямими вітрилами.

Судна з мішаним вітрильним оснащенням

• Баркентина (шхуна-барк) — судно, що має не менше трьох щогл із прямими вітрилами на фок-щоглі й косими вітрилами на всіх інших щоглах.
• Бригантина (шхуна-бриг) — судно, що має дві щогли із прямими вітрилами на фок-щоглі й косими вітрилами на грот-щоглі.

Судна з косим вітрильним оснащенням

• Шхуна — судно, що має не менше двох щогл із косими вітрилами на всіх щоглах.

Малі вітрильні судна (що мають грот-щоглу й бізань-щоглу або єдину щоглу)

Усі малі судна мають косе вітрильне оснащення й класифікуються за кількістю щогл на півторащоглові й однощоглові.

Півторащоглові судна

• Кеч — півторащоглове судно, бізань-щогла якого перебуває поперед головки стерна.
• Йол — півторащоглове судно, бізань-щогла якого перебуває за головкою стерна.

Однощоглові судна

• Кет — судно з одним вітрилом.
• Шлюп — судно з одним вітрилом на щоглі й стакселем (якщо на щоглі гафельний трисель, то над ним може встановлюватися топсель і тоді шлюп має три вітрила); не слід плутати даний шлюп із трищогловими бойовими шлюпами XVIII—XIX століть.
• Тендер — судно, що має одне або кілька вітрил на щоглі, стаксель, один або кілька кліверів.

Цікаві факти

Радянський підводний човен типу Щука «Щ-421» в 1942 році ходив в Баренцовому морі під саморобним вітрилом, бо зазнав ушкоджень корми (обірвало два гребні гвинти) від вибуху міни. Роль щогли виконував піднятий перископ, що і врятувало екіпаж.

Джерела

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вітрильне судно

• Парусные яхты и лодки [Архівовано 1 липня 2014 у Wayback Machine.] в книге: «Справочник по катерам, лодкам и моторам», под общ. ред. Г. М. Новака, изд. 2‑е, перераб. и доп., Л.: Судостроение, 1982.