Вікіпедія

Вивірка

рід ссавців
Ця стаття про рід гризунів. Про грошову одиницю Руси див. Вівериця.
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Білка (значення).
Вивірка
Час існування: середній міоцен — сьогодення
Вивірка звичайна типовий
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Гризуни (Rodentia)
Підряд: Вивірковиді (Sciuromorpha)
Родина: Вивіркові (Sciuridae)
Підродина: Sciurinae
Триба: Sciurini
Рід: Вивірка (Sciurus)
Linnaeus, 1758
Підроди

Tenes
Sciurus
Hesperosciurus
Otosciurus
Guerlinguetus
Hadrosciurus
Urosciurus

Посилання
Вікісховище: Sciurus
Віківиди: Sciurus
EOL: 34612
ITIS: 180171
NCBI: 10001

Ви́ві́рка[1][2], віве́риця[3][4], або бі́лка[5][6][ком. 1] (Sciurus) — рід гризунів родини вивіркових. Вивірка пристосована до життя на деревах. Рід налічує багато видів (29[7]), поширених у лісах Європи, Азії та Америки. Вивірки належать до групи немишовидих гризунів. Представники роду — лісові жителі, які живляться переважно насінням та плодами. Вони в основному денні й проводять більшу частину свого часу на деревах, зрідка спускаючись на землю в пошуках їжі. Вивірки будують власні гнізда, зазвичай, у вигляді кулястого витвору з гілок і листя, в порожнинах дерев або у розгілках. Етимологія: наукова назва Sciurus походить від дав.-гр. σκιά — «тінь», οὐρά — «хвіст», σκίουρος — «заслонений хвостом», алюзія до положення хвоста, коли тварина сидить прямо[8].

Опис

ред.

Це дрібні гризуни, які мають довгасті тіла з довгими пухнастими хвостами. Вага: 176–768 грамів, довжина тіла без хвоста: 160–308 мм, довжина хвоста: 149–313 мм. Верхня губа розділена. Задні кінцівки довші за передні й мають фізіологічні пристосування в щиколотках, які дозволяють повертатися на 180 градусів; ступні п'ятипалі. Моляри горбкуваті. Є невеликий статевий диморфізм у Sciurus, але більшість середніх показників маси та довжини близькі.

Вивірки всеїдні: крім горіхів, насіння, плодів, грибів і зеленої рослинності вони також вживають в їжу комах, яйця і навіть невеликих птахів, а крім того дрібних ссавців і жаб. У весняний період можуть живитися бруньками рослин.

Однією з притаманних ознак вивірок, є здатність запасати їжу на зиму, зокрема горіхи, закопуючи їх в землю, чи ховаючи в дуплах дерев. Часто вони не знаходять ці запаси, чим сприяють поширенню насіння рослин.

Спосіб життя

ред.

Гризуни з роду Sciurus ведуть денний спосіб життя і витрачають значну частину свого діяльного дня на пошук їжі та розсіювання насіння. Завдяки своїй деревній природі та фізіологічним пристосуванням до лазіння, вони проводять більшу частину часу на деревах і чудово вміють робити прості розрахунки щодо стрибків між деревами на основі хитання гілок і ваги. Ці види переміщують насіння в невеликі сховища для подальшого вилучення. Вони, зазвичай, будують свої гнізда у вигляді круглястої конструкції з гілок і листя в дуплах дерев або розвилках гілок.

Вони харчуються здебільшого горіхами та іншим насінням, фруктами та деякими частинами рослин і, рідше, випадковою тваринною їжею, як от комахи, яйця, пташенята й інші дрібні тварини.

Види Sciurus мають середню тривалість життя 5–10 років, хоча в неволі цей вік може подвоїтися до майже 20 років.

Надродові таксони

ред.

Рід вивірка (Sciurus) є типовим для родини вивіркових (Sciuridae) та всіх його мотрійкових складових: триби Sciurini та підродини Sciurinae. Водночас, родина вивіркових є типовою для надродини вивіркуватих (Sciuroidea), підряду вивірковидих (Sciuromorpha) та групи підрядів «вивіркощелепні», або «сціурогнати» (Sciurognathi). Тобто повна мотрійка має такий вигляд (цифри за [1] [Архівовано 3 червня 2010 у Wayback Machine.]):

Найближчі родові групи

ред.

Найближчими до вивірок гризунами є чотири роди, що разом з вивіркою входять до складу триби Sciurini:

Склад роду: підроди й види

ред.
 
Вивірка звичайна — Sciurus vulgaris
 
Вивірка сіра — Sciurus carolinensis
 
Вивірка чорна — Sciurus niger
 
Вивірка юкатанська — Sciurus yucatanensis
 
Вивірка японська — Sciurus lis

Рід вивірка поділяють на 7 підродів та 30 видів[9]. Номінативний підрід Sciurus s. str. охоплює 13 видів.

Типовим видом роду є вивірка звичайна (Sciurus vulgaris).

В Україні, як і по всій Європі, поширений один вид цього роду — Вивірка звичайна (Sciurus vulgaris). Найближчий у географічному вимірі інший вид вивірок — вивірка кавказька (Sciurus anomalus), розповсюджена у Грузії і в Закавказзі.

Назва роду українською мовою

ред.

Словник Б. Грінченка подає українське «вивірка» (з варіантами «веві́рка», «вевю́рка»[10]; останнє тотожне пол. wiewiórka) як відповідник до російського «бѣлка»[2], але також наводить синоніми «білка»[6] і «біли́ця»[11], «віве́риця»[12] (останнє — на Галичині[12]).

Слово «вѣверица» засвідчене в давньоруській мові. Воно походить від праслов'янських форм *věverъka, *věverica. Вважають, що праслов'янська назва вивірки утворена від подвоєння праіндоєвроп. кореня *ver («вигинати», «виправляти»), з якого походить також лат. viverra (див. «Вівера»)[13].

«Білка», «білиця» — пізні утворення від д.-рус. бѣла вѣверица («біла вівериця»). Первісно «білицями» («білками») звали лише вивірок з білою шерстю (таке хутро цінувалося особливо високо), потім це слово стало загальним позначенням всіх вивірок[13][14].

В українській теріологічній літературі існує дві видозміни родової назви Sciurus. У хронології в теріологічних оглядах рід згадується так[15]:

  • 1874 вывѣрка звычайна (Sciurus vulgaris) (Полянській, М. «Зоологія». — Прага, 1874)
  • 1920/1927 вивірка, білка (Шарлемань, 1920, 1927),
  • 1922 вивірка (Іван Верхратський, 1922)
  • 1925 вивірка (Храневич, 1925),
  • 1928/1931 вивірка (Паночіні, 1931)
  • 1930 вивірка (Ернст, Київ, 1930)
  • 1930 вивірка, білка (Sciurus vulgaris) (Українська загальна енциклопедія, Іван Раковський (гол. ред.))
  • 1938/1952/1965 білки (Мигулін, 1938; Корнєєв, 1952, 1965),
  • 1956 рос. — белка, векша, місцеве — вивірка, білиця (Татаринов К. А. Звірі західних областей України, 1956),
  • 1962 Голоскевич Г. Правописний словник
  • 1983 білка, вивірка (Маркевич, Татарко, 1983),
  • 1997 вивірка (Загороднюк, Покиньчереда, 1997),
  • 1999—2006 вивірка (Загороднюк, 1999, 2004, 2006; Дулицкий, 2001),
  • 2005/2006 вивірка (білка) (Делеган та ін., 2005; Булахов, Пахомов, 2006).

У працях зоологів до 1932 року і після 1991 при позначенні роду Sciurus (якому присвячено цю сторінку) переважає назва «вивірка», у період 1933—1991 року родову назву «вивірка» ставили синонімом до видової назви «білка» або вилучали[джерело?]. Поза зоологічною літературою становище дещо інше: більшість словників української мови (зокрема словники Грінченка[16], Огієнка[17] та Тимченка[18], а також Енциклопедія українознавства[19]) подають слова «білка» та «вивірка» як синоніми. Огієнко у Стилістичному словнику української мови вказує, що на Наддніпрянській Україні слово «вивірка» для позначення роду Sciurus невідоме, замість нього вживають слово «білка»[17].

Вивірка у художній літературі

ред.

Вивірка доволі часто згадується в українській художній літературі. Кілька прикладів вживання:

  • Як «вивірка»:

Ольга Кобилянська, повість «Через кладку» (1913):

Тут і там ставали ми, здержувані зчудовано блискавичними скоками вивірки по струнких соснах, і мовчали.

Іван Ле, повість «Кленовий лист» (1960):

Під час відпочинку Роман виліз на дерево і ганяв вивірку на невимовну втіху дівчаток.

Олександр Кузьменко, замальовка «Зустріч» (1968):

Притулившись до дерева, я упродовж усієї боротьби розважаю: сонячна вивірка щастя мешкає поряд із тим, хто жадає володіти нею, однак переплигує на інше місце, як тільки людина намагається перехопити її собі в обладу.

Іван Багряний, «Тигролови» (1944):

Перед очима, по буйній яскравій зелені, бігали сонячні зайчики. Десь реготала вивірка.

Дмитро Павличко, «Поля, немов токи скляні» (1965):

Край хати — журавель-батіг, Соснова кучерява шапка, Де сонця золотий горіх Тримає вивірка у лапках.
  • Як «білка»:

Олесь Гончар[20], «Бригантина» (1973):

Хто на драбинах, приставлених до розкішних черешневих веж, а декотрі воліють і без драбини обходитись, шастають, мов білки, між гіллям, меткі, верткі, тільки листя шелестить та лоби крізь кетяги черешень проблискують…

Осип Назарук[20], «Роксоляна» (1930):

Почала бігти [Ель Хуррем] парком дрібними ніжками, оглядаючись на нього, як молода вивірка-білка.

Олесь Донченко[20]:

Десь у хвойній верховині завовтузилася білка.

Іван Нехода[21]:

І падає сніг, і шумлять дерева… Десь лускає білка горішки дебелі.

Також з назвою роду пов'язані фразеологізми «крутитися як (наче) [та] білка в колесі» та «обідрати як (мов, наче) білку»[22].

Див. також

ред.

Примітки

ред.
Коментарі
  1. ↑ Див. інші синоніми у розділі «Назва роду українською мовою»
Виноски
  1. ↑ Вивірка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. ↑ а б Вивірка // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  3. ↑ Вівериця // Словник української мови : у 20 т. / НАН України, Український мовно-інформаційний фонд. — К. : Наукова думка, 2010—2022.
  4. ↑ Вівериця // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  5. ↑ Білка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  6. ↑ а б Білка // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  7. ↑ Mammal Diversity Database. American Society of Mammalogists. Процитовано 02.10.2022.
  8. ↑ Palmer T. S. Index Generum Mammalium: A List of the Genera and Families of Mammals // North American Fauna. — 1904. — Вип. 23. — С. 625.
  9. ↑ Види ссавців світу, 2005[недоступне посилання]
  10. ↑ Вевірка // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  11. ↑ Білиця // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  12. ↑ а б Вівериця // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  13. ↑ а б Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 632 с.
  14. ↑ Ю. В. Откупщиков. Белка и беличий // К истокам слова. Рассказы о науке этимологии. — М. : Авалон, 2005. — С. 27.
  15. ↑ І.В. Загороднюк. Таксономія і номенклатура немишовидних гризунів фауни України (PDF). Луганський національний університет імені Тараса Шевченка. Архів оригіналу (PDF) за 18 грудня 2013.
  16. ↑ Словарь української мови. Том I. Київ, 1907 (репринт. вид., Київ, 1958). с. 65
  17. ↑ а б Іван Огієнко. Український стилістичний словник. Львів, 1924. c. 52 [Архівовано 8 січня 2018 у Wayback Machine.]
  18. ↑ Історичний словник українського язика (під ред. Е. Тимченка). Харків, 1930. с. 170
  19. ↑ Енциклопедія українознавства (гол. ред. В. Кубійович). Париж — Нью-Йорк, 1955. с. 130
  20. ↑ а б в білка // Словник української мови : у 20 т. / НАН України, Український мовно-інформаційний фонд. — К. : Наукова думка, 2010—2022.
  21. ↑ Орфографічний словник [Архівовано 2013-07-13 у Wayback Machine.] Українського мовно-інформаційного фонду НАН України.
  22. ↑ білка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

Джерела

ред.

Посилання

ред.
 
У Вікісловнику є сторінка вивірка.
 
У Вікісловнику є сторінка білка.


  Це незавершена стаття з теріології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вивірка&oldid=43049800