Вікіпедія

Історичне джерело

тексти, об'єкти чи факти з яких можна отримати інформацію про минуле

Історичне джерело — носій історичної інформації, певна кількість артефактів минулого (старожитностей), що виникли як продукт розвитку природи й культури та відображають той чи інший бік людської діяльності. Тому зміст цього поняття цілком залежить від комплексу уявлень епохи про залишки минулого[1].

Радзивіллівський літопис, як найдавніше ілюстроване писемне джерело з історії Київської Русі

Типи

ред.

Історичні джерела підрозділяються на:

  • Речові — посуд, зброя, одяг, іграшки, техніка,
  • Письмові — книжки, блокноти, енциклопедії, розмальовки, документи, свитки,
  • Усні — легенди, міфи, думи, казки, перекази

тощо.

Письмові джерела

ред.

Такі письмові джерела, як хроніки, документи, листи, займають центральне місце серед інших історичних джерел, їх ще називають первинними історичними текстами або першоджерелами. Історичні джерела виступають як свідчення, відображення, образи, сліди минулого, використання яких служить реконструкції історичного минулого. У ході такої реконструкції виникають історичні праці — статті, монографії, підручники — їх називають вторинними історичними текстами (або історіографією).

По суті можна розділити всі джерела, використовувані в історичних дослідженнях, на два основних класи: історичні й археологічні. Всі знаряддя і результати людської діяльності розглядаються як феномени-артефакти, в яких «закодована» інформація про цю діяльність. У випадках, коли письмові джерела відсутні, доводиться використовувати винятково археологічні джерела.

Науку про історичні джерела, теорію й практику їх використання в історичних дослідженнях називають джерелознавство (історичне джерелознавство).

Речові джерела

ред.

Серед інших типів джерел вирізняються саме речові. Велику групу з-поміж них складають археологічні джерела, вивчення останніх, зокрема, дає нам відомості про розселення, культуру, звичаї та вірування людей, які жили задовго до нас. За функціональним призначенням речові джерела поділяються на кілька класів: знаряддя праці, речі побуту, зброя, предмети прикладного мистецтва, монети, ордени, медалі, печатки, прикраси, технічні засоби та пристрої, архітектурні споруди тощо. Кожен з цих класів досліджує окрема спеціальна історична дисципліна (нагороди — фалеристика; медалі — медальєрика; одяг, однострої — етнологія та уніформознавство; печатки — сфрагістика тощо).

Джерела масові і особові

ред.

Джерела масові — клас джерел, які характеризуються певною повторюваністю, типовістю та однорідністю вміщеної в них інформації. Аналіз змістовних аналогій змісту таких джерел дає змогу виявити спільні риси різних історичних явищ, простежити в них ту чи іншу закономірність, тенденцію розвитку. До масових джерел належать довідкові, статистичні документи, періодична преса тощо.

На відміну від масових, клас немасових, особових джерел визначається такими рисами, як: індивідуальність змісту, оригінальність інформації, несхожістю відтворення кожним джерелом історичного факту, події, процесу або його визначальних рис.

Поділ джерел на масові та немасові — досить умовний, бо масове джерело може виконувати в певному дослідженні унікальну роль — при вивченні окремого факту, а особове — роль однотипного джерела у вивченні масових явищ. Сучасні засоби формалізації інформації дають змогу обробляти масові джерела за допомогою статистичних та кліометричних методів (див. Кліометрія), цьому сприяє стандарт формуляру (періодична преса, листівки, декларації тощо).

Первинне джерело

ред.
Докладніше: Первинне джерело

У вивченні історії як академічної дисципліни "первинне джерело" (також називається "оригінальним джерелом") - це безпосередній опис подій людиною, яка через них пройшла. "Первинні джерела були створені протягом історичного періоду, який досліджується."[2]

Вторинне джерело

ред.
Докладніше: Вторинне джерело інформації

В науці, вторинне джерело[3][4] - це документ або запис, який передає чи обговорює інформацію, представлену деінде. Вторинне джерело - це те, що надає інформацію про первинне джерело. У вторинному джерелі оригінальна інформація відбирається, модифікується та впорядковується у відповідному форматі. Вторинні джерела включають узагальнення, аналіз, інтерпретацію або оцінку оригінальної інформації.

Третинне джерело

ред.
Докладніше: Третинне джерело інформації

Третинне джерело - це покажчик або текстова консолідація вже опублікованих первинних та вторинних джерел[5], яка не надає додаткових інтерпретацій чи аналізу джерел.[6][7] Деякі третинні джерела можуть використовуватися як допомога для пошуку ключових (основоположних) джерел, ключових термінів, загальних загальновідомих знань[8] та усталеної мейнстримної науки з певної теми. Точне визначення терміну третинний варіюється залежно від академічної дисципліни.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ Ковальчук Оксана. Зміст поняття «історичне» та фактори, що впливають на його формування в добу романтизму // Наукові записки. Збірник праць молодих вчених та аспірантів. — 2008. — Вип. 16. — С.180
  2. ↑ Primary and secondary sources explained.
  3. ↑ "Primary, secondary and tertiary sources [Архівовано 2020-02-18 у Wayback Machine.]". University Libraries, University of Maryland.
  4. ↑ "Secondary sources [Архівовано 2014-11-06 у Wayback Machine.]". James Cook University.
  5. ↑ Primary, secondary and tertiary sources. [Архівовано 2013-07-03 у Wayback Machine.]". University Libraries, University of Maryland. Retrieve 07/26/2013
  6. ↑ Tertiary Information Sources. Old Dominion University -- ODU Libraries. September 2012. Процитовано 20 June 2013.
  7. ↑ "Tertiary sources [Архівовано 2014-11-06 у Wayback Machine.]". James Cook University.
  8. ↑ "Primary, Secondary, and Tertiary Resources". University of New Haven.

Джерела та література

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Історичне_джерело&oldid=43774457