Вікіпедія

Нюрнберзьке бургграфство

Версія від 13:54, 13 листопада 2024, створена Dmytro Tarnavsky (обговорення | внесок) (Створено шляхом перекладу сторінки «Burgraviate of Nuremberg»)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 13 листопада 2024, заснована на цій версії.

Нюрнберзьке бургграфство (Burggrafschaft Nürnberg) - держава Священної Римської імперії з початку XII до кінця XV століття. Як бургграфство, це було графство з центром у місті Нюрнберг. З 1219 року Нюрнберг отримав пряме імперське підпорядкування і бургграфство втратило владу над містом. Згодом бургграфство було розділено на Бранденбург-Ансбаське і Бранденбург-Байройтське князівства.

Герб Гогенцоллернів як бургграфів у вітражі замку Гогенцоллернів
Нюрнберзький імперський замок
Бурґграфський замок
Замок Кадольцбург (з 1260 р. резиденція бургграфів)

Історія

Згідно з першою документальною згадкою про місто в 1050 році, Нюрнберг, ймовірно, був заснований на початку XI століття як місце розташування імператорського замку між Східним Франкським королівством та Баварською маркою Нордгау[1]. З 1050 по 1571 рік місто розширювалося і швидко набуло важливості завдяки своєму розташуванню на ключових торгових шляхах. Король Конрад III заснував бургграфство та першу адміністрацію та суди на навколишніх імперських територіях. Перші бургграфи походили з австрійського дому Раабів, але після вимирання їхньої чоловічої лінії близько 1190 року бургграфство успадкував зять останнього графа з дому Гогенцоллернів. Проте з кінця XII століття до міжцарів’я (1254–1273 рр.) влада бургграфів зменшилася, оскільки імператори з дому Штауфенів передали більшість невійськових повноважень каштеляну, а міську адміністрацію та муніципальні суди передали імперському меру (Reichsschultheiß) з 1173/74[1]. Цей каштелян не лише керував імперськими землями навколо Нюрнберга, але й стягував податки та був найвищою судовою інстанцією у справах, пов’язаних з браконьєрством і лісовим господарством; він також був призначений захисником різних церковних установ, церков і монастирів, навіть Бамберзького єпископства. Привілеї цього каштелянства були передані місту наприкінці XIV — на початку XV ст. Напружені стосунки між бургграфами та каштелянами зрештою переросли у відкриту ворожнечу, яка значно вплинула на історію міста. [2]

Нюрнберг часто називають «неофіційною столицею» Священної Римської імперії, переважно через те, що в Нюрнберзькому замку збиралися імперські сейми (рейхстаги) і суди. Нюрнберзькі рейхстаги були важливою частиною адміністративної структури імперії. Зростаючий попит королівського двору та зростаюче значення міста привернули до Нюрнберга активну торгівлю, яку підтримували імператори з дому Гогенштауфенів. Фрідріх II (правління 1212–1250) надав місту у 1219 році Großen Freiheitsbrief (Великий лист свободи), включаючи міське самоуправління, імперську безпосереднє підпорядкування (Reichsfreiheit), привілей карбувати монети та незалежну митну політику, майже повністю вивівши місто з компетенції бургграфів[1]. Незабаром Нюрнберг разом з Аугсбургом став одним із двох великих торгових центрів на шляху з Італії до Північної Європи.

Список бурграфів

Дім Раабс

  • 1105 – прибл. 1137 Готфрід II Раабський (правив до прибл. 1137 )
  • прибл. 1137 – c. 1143 Конрад I ( прибл. 1100 – c. 1143 )
  • прибл. 1143 – c. 1160 Готфрід III (правив до прибл. 1160 )
  • прибл. 1160 – c. 1191 Конрад II ( прибл. 1125 /30 – 1191/92, помер без нащадків чоловічої статі)

Гогенцоллерни

  • 1192–1200/1204 Фрідріх I (1139–1200/1204), спочатку Фрідріх III, граф Цоллерна, одружився на Софії, дочці Конрада II, згодом став бурграфом завдяки цьому союзу.
  • 1204–1218 Фрідріх II (1188–1255, молодший син Фрідріха I)
  • 1218–1261/1262 Конрад I <i id="mwfg">дер Фромм</i> (бл. 1186–1261/2, старший син Фрідріха I і брат Фрідріха II). Граф Цоллерн як Конрад III
  • 1262–1297 Фрідріх III <i id="mwgQ">дер Ербер</i> (бл. 1218–1297, син Конрада I)
  • 1297–1300 Іоанн I (бл. 1279–1300, старший син Фрідріха III). Правив разом зі своїм братом Фрідріхом IV.
  • 1297–1332 Фрідріх IV (1287–1332, молодший син Фрідріха III і брат Іоанна I). Перебрав одноосібне правління міщанського графства після смерті брата.
  • 1332–1357 Іоанн II <i id="mwiA">Ервербер</i> (1309–1357, син Фрідріха IV)
  • 1357–1397 Фрідріх V (1333–1397, син Івана II)
  • 1397–1420 Іоанн III (1369–1420, син Фрідріха V). Також маркграф Бранденбург-Кульмбаський з 1398 року.
  • 1398–1427 Фрідріх VI (1371–1440, син Фрідріха V). Як Фрідріх I, також маркграф Бранденбург-Ансбаський з 1398 р., курфюрст Бранденбурга з 1415 р., маркграф Бранденбурга з 1417 р. і маркграф Бранденбург-Кульмбаський з 1420 р.

Примітки

  1. ↑ а б в (нім.) Nürnberg, Reichsstadt: Politische und soziale Entwicklung [Архівовано 2015-11-18 у Wayback Machine.] (Political and Social Development of the Imperial City of Nuremberg), Historisches Lexikon Bayerns
  2. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою Cath:Nuremberg не вказано текст

Джерела

  • Sigmund Benker, Andreas Kraus (ed.): Geschichte Frankens bis zum Ausgang des 18. Jahrhunderts. 3rd edition. Beck, Munich 1997. ISBN 3-406-39451-5ISBN 3-406-39451-5
  • Max Spindler, Gertrude Diepolder: Bayerischer Geschichtsatlas. Bayerischer Schulbuch-Verlag, Munich 1969
  • Gerhard Taddey: Lexikon der deutschen Geschichte. 3rd edition. Kröner, Stuttgart 1998. ISBN 3-520-81303-3ISBN 3-520-81303-3
  • Markus Twellenkamp: Die Burggrafen von Nürnberg und das deutsche Königtum (1273–1417). Korn und Berg, Nuremberg 1994. ISBN 3-87432-129-0ISBN 3-87432-129-0
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Нюрнберзьке_бургграфство&oldid=43883872